---

Методи страхування лізингових угод

При проведенні лізингових операцій велике місце займає виявлення й аналіз можливих ризиків. А так само розробка ефективних методів їхнього страхування або мінімізації. Рішення цих проблем повинне здійснюватися як на стадії техніко-економічного дослідження, так і безпосередньо в процесі здійснення інвестиційного проекту. У загальному випадку лізинговий ризик - це ймовірність можливих втрат, зв'язана зі специфікою лізингових операцій. Лізингові ризики несе як лизингодавець, так і лизингоотримувач. Однак у більшості випадків більша частка сукупних ризиків доводиться на лизингодавця.

Усе найбільше що часто зустрічаються види ризиків, що виникають при лізингових операціях, можна об'єднати в три укрупнені групи:

-         чисто лізингові ризики;

-         фінансові ризики;

-         політичні і юридичні ризики.

Представлені групи ризиків у більшому або меншому ступені характерні як для лізингу машин і встаткування, так і для ліцензування технологій. Однак слід зазначити, що операції по лізингу встаткування вважаються менш підданими ризикам при якісному проведенні техніко-економічного дослідження в частині відбору перспективної технології.

До чисто лізингових ризиків ставляться ризики, безпосередньо пов'язані з динамікою й/або зміною вартісних, технологічних і технічних характеристик об'єктів лізингу. Класифікація груп ризиків, залежно від їхніх видів представлені в таблиці 1.1

 

Таблиця 1.1 - Класифікація лізингових ризиків

 

 

Маркетинговий ризик, або ризик неотримання прибутку, властивий в основному угодам оперативного лізингу. Джерела цих ризиків пов'язані з тим, що лизингодавець здобуває в постачальника машини й устаткування, не будучи впевненим у наявності попиту на весь обсяг наявного технічного парку. Піддаючись маркетинговим ризикам, лизингодавець, що спеціалізується на оперативному лізингу, може використовувати наступні методи страхування:

1. Як об'єкти оперативного лізингу здобуваються ті види встаткування й іншої техніки, які користуються стабільно високим попитом на ринку

2. Лизингодавець проводить постійний аналіз кон'юнктури ринків як нового, так і старого встаткування. Такий аналіз може проводиться як за допомогою власного спеціалізованого підрозділу, так і із залученням сторонніх маркетингових фірм.

3. Лизингодавець збільшує ризикову премію при визначенні лізингової процентної ставки. Тим самим даний ризик частково перекладається на лизингоотримувача. У зв'язку із цим у практиці лізингових операцій процентні ставки при оперативному лізингу, як правило, вище процентних ставок при фінансовому лізингу, коли лизингоотримувач сам визначає постачальника об'єкта лізингу, а потім сам звертається до лизингодавцю для організації фінансової операції.

4. По закінченні строку оперативного лізингу лизингоотримувач має опціон на покупку об'єкта даної лізингової операції, якщо це передбачено в контракті, по так званій  ринковій вартості з урахуванням кон'юнктури на момент реалізації опціону й нарахованого зношування об'єкта лізингу. Як правило, у прийнятну ринкову вартість лизингодавець закладає частку свого прибутку, що не була реалізована в ході виконання лізингових платежів.

Ціновий ризик - це ризик потенційної втрати прибутку, пов'язаний зі зміною ціни об'єкта лізингової операції протягом терміну дії лізингового контракту.

Лизингодавець втрачає потенційний прибуток при підвищенні цін на об'єкти лізингових операцій, контракти на які були укладені за старими цінами. Лизингоотримувач, навпроти, зазнає потенційних збитків у случає падіння цін на встаткування, що є об'єктом лізингу, якщо контракт укладався за старими цінами.

Взаємне страхування від цінових ризиків може здійснюватися за допомогою встановлення фіксованої суми кожного лізингового платежу протягом усього терміну дії лізингового контракту. Суми лізингових платежів розраховуються, виходячи з ринкової вартості об'єкта лізингу на момент висновку контракту . Однак при різкому підвищенні (зниженні) цін на об'єкт операції лизингодавець (лизингоотримувач) може запропонувати зробити перерахування сум наступних платежів, виходячи із цін, що змінилися, на дане встаткування.

Ризик загибелі або псування об'єкта лізингу - це типовий ризик, пов'язаний із правом власності на имуществ. В умовах лізингових контрактів повинне втримуються положення про право лизингодавця  або його представників здійснювати регулярні перевірки стану об'єкта лізингової операції. Основним методом мінімізації даних ризиків є страхування об'єкта лізингу.

При оперативному лізингу, коли об'єктами операцій є встаткування й техніка, що користується високим попитом, а факт придбання об'єкта лізингу лизингодавцем випереджає за часом момент висновку лізингового контракту, лизингодавець здійснює страхування об'єктів майбутніх операцій на самостійно й за свій рахунок, а всі видатки перекладає на згодом на лизингоотримувача. При фінансовому лізингу, коли, лизингоотримувач сам вибирає об'єкт операції й визначає постачальника,  а технічне обслуговування здійснює постачальник (виробник) або сам лизингоотримувач, останній повинен застрахувати об'єкт лізингу на користь лизингодавця, причому сума страховки, умови страхування й страхова організація  повинні бути прийнятні для лизингодавця (ці умови , як правило, обмовляються в лізинговому контракті).

Ризик прискореного морального старіння об'єкта лізингу виникає внаслідок того, що об'єктами лізингових операцій виступають в основному высокотехнологичная й наукомістка продукція, тобто об'єкти лізингу значною мірою підпадають під вплив науково-технічного прогресу.

У зв'язку з появою на ринку більше зробленого аналога об'єкта лізингу лизингоотримувач прагне до заміни застарілого обладнання. Із цією метою лизингоотримувач домагається висновку лізингового контракту за формою поновлюваного лізингу, що передбачає зобов'язання лизингодавця  протягом усього терміну дії контракту провадити періодичну заміну морально застарілого обладнання (об'єкта лізингу) на більше зроблені аналоги. Однак суми платежів по поновлюваному лізингу будуть більше, ніж у звичайному стандартному випадку.

Наступну групу лізингових ризиків становлять фінансові ризики. Фінансові ризики виникають у процесі розрахункових і фінансових операцій, здійснюваних у ході виконання лізингового контракту.

Ризик незбалансованої ліквідності являє собою фінансових втрат, які можуть виникати внаслідок нездатності лизингодавця покрити свої зобов'язання по пасивах балансу вимогами по активах. Даний вид ризику типовий для ситуації, коли лизингодавець не в змозі рефінансувати свої активні операції, по яких ще не наступили строки платежів, за рахунок коштів, притягнутих на ринку позичкових капіталів.

Основною причиною виникнення ризику несбалансированой ліквідності є невідповідність по строках і обсягам пасивних і активних операцій лизингодавця. У зв'язку із цим рівень даного ризику в спеціалізованих лізингових фірм, як правило, значно вище , ніж у комерційних банків, що надають в основному короткострокові позички . До 70 % капіталу спеціалізованих лізингових фірм формується за рахунок позикових коштів , у тому числі близько 60 % - за рахунок короткострокових банківських позичок, тоді як їхні активні операції є середньо- і довгостроковими.

Основні методи страхування наступні:

1. Взаимосогласование  по строках і обсягам наступних грошових потоків:

-         погашення основної заборгованості й відсотків по наданих кредитах;

-         нарахування амортизації;

-         одержання лізингових платежів від лизингоотримувача.

2. Створення резервного (страхового) фонду з метою покриття можливих збитків.

3        Використання в лізинговому контракті форми безумовних платежів.

4        Диверсифікованість пасивних операцій при ретельному виборі банків-кредиторів і лімітуванні коштів, приваблюваних від одного кредитора.

Платіжний, або розрахунковий,  ризик являє собою ризик несплати лизингоплучателем лізингових платежів лизингодавцю в необхідних сумах і у встановлений термін. У сучасній закордонній господарській практиці використовуються наступні методи страхування від даного ризику:

-         детальний аналіз кредитоспроможності лизингоотримувача й ефективності проекту (якщо лізинг є елементом проектного фінансування) на підготовчому етапі лізингової операції;

-         закріплення за лизингоотримувачем обов'язку регулярного надання своєї фінансової звітності;

-         надання банківських гарантій і (або) гарантій постачальника об'єкта лізингу, якщо останній готовий прийняти на себе ризик неплатежу;

-         страхування даного ризику за допомогою стразової організації.

Процентний ризик виникає у випадку, коли строки надання кредитних ресурсів по фіксованих ставках не відповідають строкам залучення коштів для рефінансування або коли процентні ставки по розміщеним і притягнутим лизингодавцем коштах регулюються різними правилами.

Коли ймовірність зниження процентних ставок велика, лизингодавець, прагне укласти довгостроковий контракт на базі фіксованої лізингової ставки, а рефінансування проводити на короткі строки по плаваючій ставці й навпаки. Це приводить до виникнення структурної позиції процентних ставок.

Валютний ризик - це ймовірність фінансових втрат у результаті зміни валютних курсів. Цей ризик характерний насамперед для міжнародних лізингових операцій.

При проведенні лізингових операцій звичайно не потрібно застосовувати складні й дорогі методи страхування валютних ризиків , тому що термін дії лізингового контракту , як правило, перевищує три роки, внаслідок чого коливання валютних курсів у плині строку лізингу взаємно погашаються.

Проте використання валютних опціонів і інших складних методів страхування валютних ризиків може бути доцільним у наступних випадках:

-         при здійсненні розрахунків з постачальником об'єкта лізингу;

-         при покупці лизингоотримувачем об'єкта лізингу після закінчення строку лізингового контракту (реалізація опціону).

Іншу важливу групу становлять політичні і юридичні ризики. Політичний і юридичний ризики тісно зв'язані між собою, тому вони оцінюються в комплексі. Вплив цих ризиків найбільше істотно при проведенні міжнародних лізингових операцій.

Політичний і юридичний ризики носять не комерційний характер, однак вони безпосередньо впливають на результати господарської діяльності.

Політичний ризик - це ймовірність фінансових втрат, пов'язаних зі зміною політичної ситуації в країні,  соціальними конфліктами , змінами державної економічної політики й т.п. як правило цей ризик являє собою обставину непереборної чинності ( форс-мажор).

Юридичний ризик являє собою ймовірність фінансових втрат, що виникають у результаті зміни законодавчих актів. Ці два види  ризиків найбільш істотні при проведенні міжнародних лізингових операцій. Так , при  міжнародному лізингу особливе значення мають зміни в податковому законодавстві країн знаходження лизингодавця й лизингоотримувача. Це пояснюється тим, що одним з основних переваг лізингу в порівнянні з іншими формами фінансування інвестицій є наявність істотних податкових пільг в учасників лізингової операції.