Запровадження обов’язкової накопичувальної системи

Забезпечення соціальної справедливості, економічної обгрунтованості та фінансової стабільності пенсійної системи настійно вимагає запровадження накопичувальної її складової (другий рівень). Це означає, що усі працівники зобов’язані відкладати частину зароблених коштів на старість і вносити її в Накопичувальний пенсійний фонд. А отже, після досягнення пенсійного віку кожен буде одержувати додатково до виплат за солідарною системою пенсію з обов'язкової накопичувальної системи.

Ця система передбачає більшу, ніж солідарна, свободу вибору і одночасно відповідальність працівника.

Основні завдання запровадження обов'язкової накопичувальної системи:

• підвищення рівня пенсій за рахунок отримання інвестиційного доходу;

• посилення залежності розміру пенсії від пенсійних внесків роботодавців ) найманих працівників;

• забезпечення права успадкування коштів пенсійних внесків спадкоємцями у разі передчасної смерті застрахованої особи;

• формування на основі пенсійних внесків інвестиційного капіталу;

 • розосередження ризиків фінансування виплати пенсій між солідарною і обов'язковою накопичувальною системами;

• удосконалення управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функцій управління активами Накопичувального пенсійного фонду;

• створення дієвих механізмів захисту майнових прав та інтересів застрахованих осі6.

Важливою умовою запровадження обов’язкової накопичувальної системи є правильний вибір Урядом моделі її адміністрування (централізованої, децентралізованої чи іншої), використання переваг різних моделей, світового досвіду, а також урахування особливостей внутрішньої соціально-економічної ситуації.

Це ж стосується і питання вибору банківської чи небанківської фінансової установи або мережі таких установ, які мають обслуговувати накопичувальну пенсійну систему.