---

Логічні підстави побудови системи версій по справі

Кожна версія має одне гадане пояснення того , що сталося , вказує один із Бюжливих напрямків розслідування. Тому висуваючи одну версію, якою б перспективною вона не була б , слідчий ніколи не може бути впевненим у тому , що він знаходиться на вірному шляху , що обрана ним версія приведе його до істини . Захоплення однією версією , як правило , приводить до порушення вимог процесуального закону про обов’язковість всебічного , повного і об’єктивного дослідження обставин справи , виявлення як обвинувачених так і виправдальних доказів.

Всебічний, науково обґрунтований підхід до розслідування злочину, буде убезпечений лише у тому випадку , якщо слідчий побудує та перевірить всі гідні пояснення невідомих обставин справи , всі можливі у даному випадку версії. При правильній побудові декількох висунутих версій будуть являти систему , логічний ряд версій , у якому одна з них буде містити припущення, яке відповідає дійсності. Однак для правильної побудови ряду, системи

версій по справі необхідно дотримуватись наступних логічних правил :                     - висунуті версії повинні бути співставляючі; .  

   - по змісту версії повинні бути альтернативними;    

- по справі слід висувати вичерпний перелік співставляючих , альтернативних , реальних версій;

Для пошуку причетних осіб слід будувати декілька рядів версій[1]

1. Логічна ознака співставленості, порівняльності означає, що кожна версія , висунута по справі, повинна мати припущення у відношенні однієї і тієї ж невідо­мої обставини . Вона і являється логічною підставою цих версій ( на відміну від фактичної підстави , яким являється весь вихідний матеріал ). Тому при побудові версій з дотриманням правила співставленості часто говорять , що всі версії по справі висунуті по одній (логічній) підставі.

Конкретний зміст версій залежить від характеру вихідних даних, які знаходиться у розпорядженні у слідчого. В одному випадку слідчому буває Незрозуміла сутність перевіряємої події, і він висуває різні версії про сутність події Правило співставлення зобов’язує його будувати всі версії тільки по питанню про гадану сутність події, що перевіряється, не «змінюючи» версії про сутність з версіями по іншим невідомим обставинам справи. Питання про сутність перевіряємої події в цьому випадку буде логічною підставою висунутих версій. В іншому випадку слідчий вважає за необхідне висунути версії по суб»єкту злочину. У бідності з правилом співставлення всі сформульовані версії повинні містити (вчення про різні суб’єкти злочину, які і будуть у даному випадку слугувати  логічною підставою розподілу версій і т.д.

Наприклад по справі про вбивство Світлани Малосієвої було висунуто дві            версії:

вбивство , вчинене з метою уникнення від відповідальності за зґвалтування і грабіж;

вбивство , вчинене на ґрунті ревнощів і помсти.

Обидві версії відповідали логічній ознаці співставленості, так як давали і різне пояснення однієї і тієї ж ще не встановленої обставини - мотиву дій винного. І Правило співставленості при висуненні версій у практичній роботі не завжди враховується слідчим ,що безумовно, негативно впливає на чіткість аналізу наявного матеріалу .

По справі, порушеній у зв»язку із смертю Іванової, труп якої був виявлений у її будинку , в петлі, слідчий висунув чотири версії:

Іванова покінчила життя самогубством ;

Іванова була вбита сином Миколою, щоб позбавитись відїї та повернути
дружину і дитину (по обставинам справи син померлої вважав, що мати
розбила його сімейне життя);

3) Іванова вбита невідомими злочинцями з метою пограбування; 4) Іванова вбита невідомими злочинцями з метою помсти.

Наведені версії є неспівставляємі, оскільки містять припущення про різні

невідомі обставини - про сутність перевіряємої події ( вбивство чи самогубство),

про можливі мотиви вбивства (на грунті помсти, з корисливих спонукань , з метою позбавитися матері), про можливі суб’єкти злочину (син Микола , невідомі злочинці).

Логічна неспівставленість висунутих версій могла потягти за собою і певні тактичні помилки , оскільки , наприклад , версії № 3 та 4 орієнтували слідчого на пошук невідомих вбивць , в той час , коли по справі ще не була виявлена сутність їого  що сталося , ще не було відомо, чи було це вбивством.

Цей приклад також показує, що між висуненням версії у відношенні різних невідомих обставин існує чітка логічна і тактична залежність ,що зобов’язує слідчого спочатку встановити сутність перевіряємо події, якщо ця сутність невідома, а потім вже приступити до встановлення інших невідомих по справі

фактів[2].

Дотримуючись правила співставлення , у даному випадку необхідно було висунути дві версії про сутність перевіряємої події:

Іванова вчинила самогубство;

1} Іванова вбита.

У наступному , якщо б підтвердилася версія про вбивство , можна було б в залежності від наявних обставин висувати версії по мотиву вбивства.

Дотримання правила співставлення , як і інших логічних рекомендацій , гадає висунутим версіям необхідну логічну і тактичну чіткість , яка слугує свою умовою успішного розслідування справи . Недбалість у формуваннях , усунення непорівнюючих версій може призвести до утворення логічного проділу, шу в ряді версій, виключити із поля зору слідчого той чи інший напрям Вдування , порушити логічну і тактичну послідовність виявлення невідомих Обставин.

Логічна ознака альтернативності означає, що висунуті версії по змісту повинні

осити взаємовиключаючий характер , тобто виключати одна одну по чіткій формулі: «або те, чи друге, чи третє» і т.д. Такий взаємовиключний характер зв»язку у логіці називається суворою диз»юнкцією.

У відповідності з правилом альтернативності підтвердження будь-якої однієї версії одночасно свідчить про неспроможність всіх інших співставляємих версій , висунутих по цій же справі.

Альтернативними можуть бути лише співставляємі, порівнюючи версії. Неможливо з точки зору логіки побудувати взаємовиключаючі припущення , якщо вони є непорівнюємими , висунуті для виявлення різних обставин , по різним логічним підставам.

Альтернативний взаємовиключаючий характер версій відображає, як правило, взаємовиключний характер встановлюємих по справі обставин , їх якостей, ознак.

Наприклад, прокуратурою розслідувалась кримінальна справа у відношенні Лук’янової, яка 2-го квітня дуже сильно побила свою нерідну шестирічну дочку Валю, від чого дівчинка , не приходячи в свідомість , через два дні померла в лікарні. Лук’янова показала, що вона по необережності один раз сильно рідт- овхнула від себе Валю, за те, що та погано дивилася за немовлям Лук’янової. При цьому Валя вдарилася об піч, впала та втратила свідомість. Ці покази не

відали висновку судово-медичного експерта, що виявив на тілі дівчинки | садна та синці, що свідчило про тривалі і жорстокі побої.

У справі мались і інші докази поганого відношення Лук’янової до падчерки, непоодиноких випадків нанесення дитині побоїв. По справі були висунені і перевірялися дві співставляємі і альтернативні версії   по питанню про умисну чи необережну «форми вини Лук»янової у вбивстві дівчинки. Взаємовиключаючий зміст цих версії полягав в тому , що дії Лук»янової могли мати або умисний , або необережний характер , одне виключало друге [3].

У житті буває й так , що гадані злочинці можуть належати до різних груп , які відрізняються одна від одної тими чи іншими ознаками . У дійсності можливе і спільне вчинення злочину представниками осіб різних груп . Версії при правиль­ній побудові відображають цю можливість , не втрачаючи свого альтернативного характеру.

Вище приводились обставини справи про крадіжку зі складу швейної фабри­ки міста Малин шовку , коли злочинці, судячи по слідам проникли у приміщення складу через люк на горищі. Необхідним було б висунути три версії по колу суб’єктів злочину:

1) крадіжка вчинена « сторонніми» особами ;

2) крадіжка вчинена кимось з працівників складу ;

3) крадіжку вчинили «сторонні» особи у домовленості з працівниками складу. Перші дві версії мали на увазі перевірку до крадіжки громадян двох різних  категорій , які відрізняються одна від одної за ознакою наявності чи відсутності трудовового зв’язку зі складом і фабрикою. Таке розмежування мало взаємовиключати характер: та чи інша особа або працювала на складі, або не працювала, одне спростувало друге. Обидві версії передбачали  два різних по обставинам варіанта вчинення крадіжки зі складу.

Однак не виключалась можливість і третього варіанту , який і був відображений у третій версії. Третя версія не виділяла нової категорії осіб; вона припускала перевірку того ж кола осіб, що і перші дві версії, але під іншою точкою зору. Тим не менше усі три версії мали взаємовиключний , альтернативний характер , І який у даному випадку визначався тим, що всі вони не могли бути істинними , підтвердження однієї з них заперечувало обґрунтування двох інших.

3. Висунутий ряд співставляємих, альтернативних версій має бути вичерпним та реальним.

Для з’ясування невідомих обставин слідчий повинен висувати всі можливі в даному випадку реальні версії.

Висунення всіх реальних , співставляємих , альтернативних версій дає вичерпний перелік можливих пояснення обставин , що досліджуються. При правильній побудові вичерпного переліку версій одна з них при перевірці повинна підтвердитися , так як буде відповідати дійсному стану речей . Висунення всіх можливих версій по справі безпосередньо заперечує всебічний , об’єктивний шлях пошуку істини і допоможе запобігти помилок , можливих у випадках , коли слідчий захопиться одним , на його думку найбільш вірогідним припущенням [4].

Наведу приклад дотримання цього логічного правила.

14 червня у лісі, на перегоні між станціями Пісківка і Спартак , ближче до платформи Спартак , було виявлено труп зґвалтованої і пограбованої Дорохової Н..23 років. Біля трупу лежала сумочка вбитої, але як стало відомо пізніше , у неї був відсутні годинник і кулон . За даними судово-медичної експертизи смерть потерпілої настала 2-3 дні тому.

У перший же день розслідування було встановлено , що Дорохова проживала Ь батьками на станції Пісківка (75 км від Києва) і вчилась в одному із вузів м. Києва. Також стало відомо , що 11 червня Дорохова була в Києві, засиділась допізна; ї друзів і поїхала додому в Пісківку останньою електричкою о другій годині ночі. У [Києві друзі провели її до самої електрички , але додому вона не приїхала.

У даному випадку сутність злочину , форма вини , мотиви , а також значна частина об’єктивних обставин були відомі. Залишилось головне - встановити особу злочинця. Незрозумілим було також чому потерпіла була біля платформи станції Спартак , наступною за станцією Пісківка , якщо їхати з Києва. Вона  повинна була зійти з електрички , не доїжджаючи до платформи Спартак , на станції Пісківка.

Для визначення напрямків пошуку злочинця по справі були висунуті версії у відношенні однієї з невідомих об»єктивних обставин злочину - про причини появи потерпілої біля платформи Спартак:

1) потерпіла могла їхати в елетропотязі зі знайомим чоловіком , в зв»язку з чим вирішила теплою літньою ніччю , коли вже світало , зійти на станції Спартак , щоб пройти чотирьохкілометровий перегін до станції Пісківка пішки;

 2) потерпіла могла зі знайомим вийти на станції Пісківка і гуляла по

     живописному перегону , не очікуючи нападу з боку супутника;

 3) Невідомий злочинець , користуючись малою кількістю чи відсутністю пасажирів у вагоні, міг причепитись до Дорохової, нав’язати їй своє знайомство і не випустити її з вагону на станції Пісківка ; а коли електропоїзд прибув у Спартак, він вийшов за нею;

4) Дорохова могла проспати свою станцію і зійти на найближчій , піти додому пішки , щоб не чекати ще три години , коли прийде елетропотяг у зворотньому напрямку. По дорозі на перегоні її зустрів злочинець.

Висунені версії узагальнювали усі відомі на той момент обставини і давали їм єдине пояснення . Всі вони були співставляємі, тобто висунуті по одній логічній підставі. По змісту вони виключали одна одну, оскільки передбачали різні обставини появи потерпілої на місці її вбивства . В той же час вони вичерпували всі можливі реальні причини , при яких Дорохова могла з’явитися на перегоні біля станції Спартак , і відповідно вказували вичерпні напрямки пошуків винного : дві версії - серед знайомих померлої, третя серед пасажирів елетропотягу , четверта-серед осіб , які знаходились у ніч на 12 червня в районі станції Пісківка і Спартак. Згодом підтвердилася саме остання версія.

У кримінальній літературі справедливо підкреслюється , що вимога висувати вичерпний ряд реальних версій має великий практичний і тактичний зміст , так як зобов’язує слідчого будувати не будь-які версії, на так звані теоретично можливі, не лише такі, які витікають із зібраного матеріалу , тобто лише обґрунтовані конкретною сукупністю фактичних обставин і свідчень[5].

Вичерпний перелік реальних версії, висувався наприклад і по справі про

вбивство Макосієвої С. біля села Ожогіно , по якій слідчий висунув дві версії по мотиву вчинення злочину , хоча теоретично можливих мотивів злочину існує значно більше. Однак інші мотиви, виходячи з обставин справи не могли мати місце.

            Особливе значення вимоги побудови всіх реальних версій набуває при висуненні версій по нерозкритим справам , які з пізнавальної і доказової точки зору являються найбільш складними.

Порушення правила , що передбачає висунення вичерпного переліку версій. І у слідчій роботі зазвичай дуже негативно впливає на результати розслідування ,призводячи у кращому випадку до затягування строків розслідування.

         Одним з прикладів такого роду може слугувати справа про вбивство двох дітей      Мухіних 13 - річного Валерія і 9-річного Володимира.

Обидва хлопчики проживали з батьками в одному із селищ Донецької області, в серпні місяці пішли з дому рибалити та не повернулись. Через рік трупи хлопчиків були знайдені і витягнуті із річки неподалік від селища. В одного хлоп­чика було виявлено сліди вогнепального поранення голови із рушниці. У шлунках двох дітей було насіння кавуна (неподалік від місця виявлення трупів знаходився каштан)

У вбивств хлопчиків був запідозрений Ємільянович, який охороняв баштан з Рушницею, любитель випити , що допускав хуліганські прояви (версія 1).

По обставинам справи висувалась і друга версія : хлопчики були вбиті

підлітком Зарицьким , якого в день зникнення хлопчиків бачили з рушницею.

(версія 2).

Батько померлих хлопчиків підозрював у вбивстві своїх дітей громадянина Колосіна ,який в день зникнення хлопчиків, не дивлячись на дощову несприятливу

Погоду для полювання, йшов з рушницею як раз з того боку, де пізніше виявлені трупи хлопчиків. Колосіна бачили в той день з рушницею і інші особи.

( версія З ).

Не дивлячись на те, що матеріали справи давали підстави висунути і перевірити всі три версії по конкретним суб’єктам злочину, слідчий двом останнім версіям значення не надав, збираючи докази лише у відношенні причетності до вбивства Ємільяновича, у зв’язку з чим розслідування справи було безуспішним і фактично зупинилося.

Лише через два місяці інший слідчий став перевіряти дві версії, що зали-Iшились, і без особливих складнощів встановив, що хлопчиків вбив Колосін[6]./І/

Повний набір всіх можливих реальних версій необхідний не тільки для і всебічного підходу до встановлення невідомих обставин справи , але і для {правильної оцінки досягнутих результатів розслідування і істина по справі встановлюється не тільки фактами на користь певної версії, але і по запереченням інших версій , що являється побічним доказом істинності версії, що залишилась.

В зв’язку з наведеним прикладом про вбивство двох хлопчиків слід ще раз підкреслити , що в числі версій , які підлягають обов’язковій перевірці, завжди

повинні бути версії, що пропонує потерпілий , підозрюваний, обвинувачений і

 захисник , а також пояснення інших осіб, що заслуговують уваги . Пояснення

цих учасників процесу з приводу обставин події, підлягають самому детальному дослідженню і обов’язково включаються в склад версій .

Існує думка , що вичерпний перелік версій слідчий може формулювати не

неправильною. Логічно повний перелік версій можна висунути при будь-яких вихідних даних. Інша справа, що у ряді випадків висунуті версії можуть містити гадане знання у самій загальній формі.

4. Для встановлення осіб, причетних до перевіряємо!" події, можна і необхідно висунути декілька рядів версій.

Як правило найбільш складними з точки зору розслідування і пізнання невідомих обставин являються кримінальні справи про злочини проти особи , в яких відсутні конкретні свідчення про можливий суб’єкт (суб’єкти ) злочину . Встановлення будь-яких інших обставин по цій категорії справі (конкретний склад злочину, форма вини , мотиви , способи вчинення і приховування злочину та ін.) являє менше складнощів, так як кількість можливих варіантів цих обставин не є великою .Якщо ж відомою є особа злочинця ,то кількість осіб , серед яких його можна розшукати теоретично є необмеженою.

Для максимальної активізації пошуку винних по всім можливим напрямкам і ознакам у таких випадках використовується логічний прийом висунення декількох рядів версій , які утворюють систему версій по справі.

Версії кожного ряду дають можливість узагальнити вихідні дані по якійсь одній логічній підставі виділити для перевірки одну невідому обставину, яка як би І ^попадає у фокус всіх висунутих версій даного ряду. Декілька версій ряду дозволяють узагальнити той же вихідний матеріал по декільком логічним підставам, Назначити додаткові напрями , ознаки , по яким слід шукати злочинця.

Логічно правильна побудова версій являється важливою умовою розкриття

злочину , але вона не рівнозначна розкриттю. Порівняну простоту правильної по­будови версій не слід автоматично переносити на послідуючу , зазвичай складну, діяльність по викриттю винних розкриттю злочину, реабілітації невинних. Однак без правильної побудови версій успіх розслідування в багатьох справах є неможливим[7].