Быстрый переход к готовым работам
|
Споживачі страхових послуг, характер й особливості
Сучасний характер
суспільно-виробничих відносин обумовив створення об’єктивних передумов розвитку
і функціонування ринку страхових послуг в Україні і сформував відповідний
рівень пропозиції та попиту на них. Це перш за все зміни у відносинах власності
і створенні нових форм господарювання, а також розвитку підприємницької
діяльності, конкуренції, відкриття кордонів для переміщення людей, товарів,
послуг, капіталів. Разом з тим існують і фактори, які стримують цей процес. В першу чергу сюди
відносяться нестабільність політичного становища і економічних відносин в
суспільстві, наростання інфляційних процесів, зростання безробіття, економічна
криза основних галузей народного господарства. В цих умовах основні покупці
страхових послуг — юридичні і фізичні особи навіть в умовах настання різних
ризикових ситуацій не можуть від них застрахуватися.
До того ж страхування втратило довіру у населення, як основного партнера у
страхуванні через бюрократизм у роботі і особливо необов’язковістю у справі
своєчасних виплат страхового відшкодування та небажання ведення кропіткої
роботи з страхувальниками. Необхідно особливо
визначити, що склалося несприятливе соціально-демографічне становище в державі
та існує складна криміногенна ситуація. Так, з постійного населення за
основними віковими групами станом на 1 січня 2000 р. — 50,6 млн. чоловік
населення молодше за працездатний вік становить 21,1%, працездатного віку
— 56,0 і старшого за працездатний —
22,9%. Зростає чисельність пенсіонерів і особливо в період 1994-2001років. Якщо
на початок 1994 р. було 13,1 млн. пенсіонерів, в тому числі 9,7 млн. чоловік за
віком та 1,3 млн. чоловік за
інвалідністю, то в 2001 р. вже 14,5 млн. пенсіонерів, з них відповідно 10,6 за
віком і 1,9 млн. чоловік за інвалідністю. В розрахунку на 1000 населення
кількість зареєстрованих шлюбів в 1993 р. становила 9,3 і в 2000 р. — 6,8
чоловік, тобто зменшується. Кількість зареєстрованих розлучень на 1000
населення в 1993 і в 2000 рр. становила 3,7 чоловік, тобто залишається на тому
ж рівні при зменшенні кількості шлюбів. З 1998 р.
спостерігається чітка тенденція до переважання кількості померлого населення
над кількістю народженого, що негативно відбивається на демографічній ситуації
і особливо в сільській місцевості (табл. 2). Таблиця 2. Коефіцієнти народжуваності,
смертності і природного приросту населення (на 1000 населення) (дані
Держкомстату України)
Крім основних причин
смертності за віком і хворобами зростає смертність населення від нещасних
випадків, вбивств, випадкових отруєнь, самогубств. Так, якщо в 1993 р. на 100
тис. населення припадало всього 98,4 чоловіка померлих, то в 2000 р. вже 147,3
чоловіка, в тому числі відповідно випадкових отруєнь 17,5 і 29,2; самогубств —
20,6 і 29,5; вбивств — 4,9 і 13,0 чоловік. Зростає рівень
безробіття населення. Якщо в 1998 р.
кількість безробітних становила 1,4 млн. чоловік (5,6%), то в 2000 р. вже 2,3
млн. чоловік (8,9%). При цьому найбільшим рівнем безробіття відзначається
Львівська (12,7%), Закарпатська (12,2%), Кіровоградська (11,5%),
Івано-Франківська (11,4%), Запорізька (11,3%) та Рівненська (11,2%) області. Із
загальної кількості безробітних в 2000 р. (2,3 млн. чоловік) звільнені у
зв’язку з реструктуризацією виробництва та скороченням штатів становили 38,4%,
за власним бажанням — 28,4%, непрацевлаштовані після закінчення навчальних
закладів — 17,5%. Як бачимо соціально-економічна ситуація в державі обумовлює
значну кількість різного роду ризиків і створює велике страхове поле для
страховиків перш за все серед населення. Відносно юридичних
осіб різних галузей народного господарства необхідно наголосити на зменшенні
виробництва товарів народного споживання та виробництва продовольства (табл. 3 і 4). Таблиця
3.
Індекси виробництва товарів народного
споживання в Україні, в % (дані Держкомстату України)
Таблиця
4.
Виробництво продовольчих товарів на душу
населення України, кг
(дані Держкомстату України)
Дані таблиць 3 і 4
опосередковано свідчать про те, що зниження рівня виробництва продукції
призводить до зменшення надходжень грошових коштів підприємств і порушень в
забезпеченні населення основними продуктами харчування. Це обумовлює також
втрату потенційних клієнтів для страховиків. Така ситуація
обумовлює різні тенденції в розвитку особистого, майнового та
інших видів страхування. Наприклад, тенденція до зростання кількості
правопорушень і посягання на власність громадян (в рік відбувається до 500 тис.
зареєстрованих злочинів) обумовлює бажання власників захистити її. Приватизація
ж громадянами більше 2 млн. квартир (9% житлового фонду) дала підстави і для
розвитку добровільного страхування квартир на випадок їх вимушеного ремонту
залежно від різних ризикових ситуацій. Розвиток страхування
стимулюється також зростаючим попитом на захист від численних ризиків в умовах
економічної нестабільності, яка супроводжується збільшенням аварійності на
виробництві (125 тис. в рік, у тому числі 2,6 тис. із смертельними наслідками),
травматизм на підприємствах (до 130 тис. в рік, у тому числі 27 тис. на
смерть), зростанням злочинності і зниженням реального життєвого рівня мільйонів
людей, особливо пенсіонерів при мізерних пенсіях. Задоволення цього попиту в
нормальних умовах може стати прибутковою справою, а в ненормальних умовах стати
справою сумнівного бізнесу, оскільки не будуть виконані зобов’язання перед
страхувальниками. Не останню роль в
негативному ставленні страхувальників до страхування відіграє бажання страховиків
якомога скоріше зібрати значний капітал за рахунок підвищення тарифів і не
виплат страхового відшкодування. Наприклад, останнім часом добровільне особисте
страхування стає непопулярним серед населення. Такий стан пояснюється певними
причинами: § інфляція і
невпевненість в майбутньому. Як правило договори по особистому страхуванню
укладаються на тривалий строк — 3, 5, 10 і більше років. Між тим інфляція за
лічені місяці зменшує страхові можливості в декілька разів; § невигідність роботи
з населенням. Компанії віддають перевагу підприємствам, оскільки можливо
заробити швидше і більше коштів без кропіткої роботи із страхувальниками і
особливо з різними категоріями населення. Справа ще й і в тому, що особисте
страхування відзначається складністю організації і вимагає численних
статистичних розрахунків для правильного ведення тарифної політики. Статистика свідчить,
що в останній час кількість людей, які щорічно гинуть в дорожно-транспортних
пригодах (ДТП), постійно зростає. У великих сумах при цьому обчислюються і
матеріальні збитки. Разом з тим цей вид страхування вигідний не тільки
потерпілим, а й страховикам. По-перше, потерпілі отримують надійну гарантію
відшкодування певної частини збитків і позбавляються від різної бюрократичної
тяганини, без якої не обходиться жодна судова процедура. Для них важливо також
і те, що система передбачає функціонування Моторного (транспортного) страхового
бюро України (МТСБУ). Мета Моторного бюро — координація діяльності його членів
в області страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів
за збитки, нанесені третім особам внаслідок ДТП на території України і за її
межами, а також реалізація договорів. конвенцій і домовленостей з
уповноваженими організаціями по страхуванню цивільної відповідальності власників
транспортних засобів інших держав. Страховики (страхові компанії) можуть
входити в Моторне бюро на правах повних або асоційованих членів.Для
забезпечення виконання зобов’язань страховими організаціями-членами МТСБУ перед
страхувальниками і потерпілими в ДТП при
Моторному бюро створені централізовані страхові резервні фонди: фонд
страхових гарантій та фонд захисту потерпілих. В 2001 р. до складу Моторного
бюро входило 75 страхових компанії, в тому числі такі відомі, як НАСК «Оранта»,
АСТ «Терен», АТ УСК «Гарант АВТО», АСК «ОСТРА-Київ», УА СТДВ «Росток», САСК
«Скіф», САТ «Фантотум», УАСК-«АСКА», ЗАТ
СП «Галінстрах», АСК «Енергополіс», АТ «УТСК», ВАТ СК «Скайд-Вест»,АСК
«Карпати». Для страховиків
досить ефективно спрацьовує ідея транспортного страхування: страхові платежі
набагато менше тих сум, які страховик повинен був би виплатити потерпілому,
якби не було цієї системи страхування. З розвитком
економічних реформ транспортне страхування вантажів стає одним з динамічних
елементів страхового ринку. Проте необхідно відзначити, що даний напрям
страхової діяльності нині обслуговує в основному потреби імпортно-експортних
операцій, тоді як більше половини вантажів, які перевозяться в межах України,
власниками вантажів не страхуються. Крім того, щоб мінімізувати ризик,
страховики пропонують широкий спектр додаткових послуг (охорона і діспетчерське супроводження вантажів в дорозі, установка за свій рахунок
протиугінних пристроїв та надійних
замків тощо). В 2001 р. страхуванням вантажів та багажу займалося 177 компанії. Розвиток банківської
системи і розширення сфери послуг клієнтам обумовили і появу клієнтів, бажаючих
страхувати кредити і депозити та відповідно появу спеціалізованих страхових
компаній по цих напрямах страхування. В
2001 р. страхуванням кредитів займалося 66 компаній, а страхуванням фінансових
ризиків — 166 компанії. В різноманітності проблем, які хвилюють сьогодні
населення, є страхування здоров’я на випадок хвороби. В 2001р. цим видом
страхування займалася 204 страхових компаній. Необхідною умовою
розвитку будь-якого ринку виступає конкуренція і підвищення якості страхових
послуг, що обумовлює суперництво страхових компаній у боротьбі за
страхувальників та мобілізацію грошових коштів у страхові фонди, вигідне
інвестування та досягнення високих кінцевих фінансових результатів. Крім того,
конкуренція передбачає наявність на ринку достатньої кількості незалежно діючих
продавців і покупців. Свобода вибору полягає в тому, що покупці в межах своїх
фінансових можливостей можуть купувати страхові послуги в такому наборі, який найбільш вигідний для
них, а продавці самі вибирають послуги, які вони можуть продати. Страхувальники
повинні мати можливість для укладання договорів на будь-які види страхування на
умовах більш повної відповідності їх інтересам і в будь-якій страховій
компанії. Такий підхід до страхування
стає стимулом для розробки і впровадження нових видів страхових послуг,
удосконалення ведення страхової справи і підвищення якості страхових послуг і
на цій основі діє можливість розвивати страховий ринок України до світового
рівня. |
|