---

Методи і напрямки у психокорекційній роботі

В теперішній час в психокорекції не існує єдиного принципу класифікації методів. Але із великого різноманіття існуючих методів виокремлюють три основних, що виникли на основі трьох найбільш розвинутих направлень.

-                     психоаналітичного (психодінамічного, динамічного, або фрейдіського);

-                     біхевіориського ( поведінкова психокорекція);

-                     гуманістичного ( екзістенціально - гуманістичного, дослідницького).

В психоаналізі головним фактором особистісного розвитку і поведінки вважаються первинні потяги і потреби, а невроз виникає в наслідок їх усунення в необізнане і конфлікту з свідомістю.

Біхевіористів взагалі не цікавить особистість як така, що існує. Звідси невроз - це не адаптивна поведінка, виникаюча в результаті неправильного навчання. Основне завдання поведінкової психокорекції замикається на навчанні новим, адаптивним способам поведінки. Гуманістична психологія в якості основної роздивляється потребу особистості в само актуалізації, а невроз рахується результатом блокування цієї потреби. І з цього витікає і завдання гуманістичної психокорекції – сприяти придбанню нового емоційного досвіду створювання адекватного цілісного образу – Я, і можливостей для само актуалізації особистості. Таким чином, задачі психокорекційних направлень обумовлюють специфіку застосовуваних ними методів. Причому в рамках цих направлень виникають нові перебіги, підходи, форми, види, методи, методики, технічні приймання, назви яких часто, закликані відобразити їх унікальність, маскувати їх похідний характер відносно основних направлень в психокорекції і існуючих в них методів.  Класифікація методів психокорекції запропоновано Я.  Александрович, побудована на аналізі значень, в яких використовуються поняття метода в психокорекції.

-   методи психокорекції, що мають характер технік - гіпноз, релаксація, психогімнастика.

-   Методи психокорекції в значені інструменту, котрий використовують в психокорекційному процесі ( таким інструментом може бути психолог в випадку індивідуальної психокорекції, або при групові психокорекції.

-   Методи, що визначають умови, які сприяють оптимізації досягнення психокорекційних цілей – психокорекція сімейна, клінічна, на виробництві.

-   Методи психокорекції в значенні психокорекційних інтервенцій ( вторгнень), розглядаємо в плані стилю - директивний, не директивний, або в плані теоретичного підходу - інтерпретація , навчання, між- особистісні взаємодії або діалог.

Для практичного використання визначених методів психокорекції має значення їх класифікація відповідно постановлених цілей. Таку класифікацію запропонував Л. Волберг. [33, С. 9-11] Він виділив три типи психокорекції:

-   підтримуюча, ціль якої – укріпляти і підтримувати наявні  захисні сили хворого, а також виробляти у нього нові, кращі способи поведінки, дозволяючи відновити душевну рівновагу.

-   перевчаюча, ціль якої -  змінювати поведінку хворого шляхом підтримки і схвалення позитивних форм його поведінки і несхвалення негативних. В результаті пацієнт повинен навчиться використовувати власні можливості і здібності, однак при цьому не ставиться ціль по – теперішньому дозволити неусвідомлені ним конфлікти

-   Реконструктивна, ціль якої - допомога пацієнту усвідомити внутрішні конфлікти, послугувавши джерелом особистісних розладів, істотно змінити необхідні риси характеру і відновить повноцінне функціонування особистості.

В клінічні практиці розрізняють такі методи психокорекції: симптомо - центровані,  особистісно - центровані, соціоцентровані.

В останній час розроблено велику кількість методів, в яких корекційним фактором  з’являється мистецтво і природа.

Ці методи психокорекції, засновані:

-  на спілкуванні з літературою і мистецтвом - музикотерапія, бібліотерапія.

-  на творчій діяльності - імаго терапія, ар терапія, пісочна терапія тощо.

-  На лікувальному впливі природи – натур психотерапія, марінотерапія. Сучасні психологи (Д. Франк) вважають, що психокорекція показана всім людям, у яких психологічні фактори визнані основною, або однією із основних причин дезадаптації здатності  жити нормальним життям.   

 Психологічні порушення при бронхіальній астмі значно знижують ефективність традиційних видів лікування, сприяють фіксації і поглибленню функційних розладів, неадекватних соматичному компоненту. Це викликає необхідність нормалізувати стан ЦНС, а також психотичних розладів особистості. В теперішній час у зв’язку з визнанням впливу психологічних факторів на патогенез бронхіальної астми у дітей, психокорекції приділяється значна увага.Загальновідоме значення психокорекції при нервово- психічних порушеннях у  підлітків, а також при деяких соматичних захворюваннях, які супроводжуються функціональними змінами нервової системи., рис особистості хворого,змінами його ставлення до себе, свого майбутньго і оточуючого світу.

Підлітковий вік сам по собі вважається важким. Вікові зміни, які відбуваються в організмі та психіці підлітка, притаманні їм труднощі у спілкуванні, вразливість, ранимість, образливість часто потребують психокорекційної роботи.

В психокорекційній роботі психолога виділяють наступні напрямки  психокорекційного впливу: на невротичний ( або функціонально- динамічний) компонент соматичного розладу; на психічний компонент етіологічних факторів; на особистість хворого з метою зміни реакції на хворобу.

Методами психокорекції дітей, які мають значні психоемоційні порушення, типом відношення до хвороби, що характеризується вираженою соціальною дезадаптацією є індивідуальна та групова психокорекція, сімейна психотерапія, відвідування сенсорної кімнати з програмою релаксації, психотерапія дихання, навчання аутотренінгу. У дітей, які отримують окрім базісної терапії психотерапію, в 100% випадків спостерігається ремісія захворювання продовж 3-х і більше місяців. Після того, як ми провели психокорекційну роботу, знизилась частота і важкість перебігу приступів, кількість загострень захворювання  при приєднанні інших захворювань, частота викликаних астмою пропусків занять, кількість госпіталізацій, потреба в препаратах. За літературними даними доведена також сприятлива дія цього виду лікування у віддалені терміни спостереження.

У психокорекційні роботі з підлітками хворими на бронхіальну астму одним із видів роботи є групові заняття, які включають в себе психогімнастичні та пантомічні вправи. Ми використовували такі вправи: розігрування при необхідності і відповідний активності групи значимих ситуацій з наступним обговоренням; проведення дискусій на задану тему або тему, яку пропонує (“Що означає бути особистістю”, Що таке нудьга”, Звичка і характер”, Я і моя хвороба” тощо), виконання за бажанням підлітків малюнків на задану тему “ Моя сім’я , “Мої відносини з оточуючими” та ін.)

Психогімнастичні і пантомімічні вправи сприяють зняттю скутості, напруженості і більш швидкій адаптації підлітка в групі. Ми долали в окремих випадках відсутність певних навичок, боязкість, соромливість призводить до відмови підлітка виконувати вправи або до формальної участі в них, механічному повторенню одних і тих же рухів. Нашим завданням було залучення таких дітей до активної участі  в  самих занять, що було зроблено через індивідуальні бесіди, які можна проводити на початку заняття, або продовж їх. Під час бесід ми визначили місце, яке займає хвороба в житті підлітка, як впливає на інтереси дитини, приділяє увагу захопленням, інтересам, виявляє обмеження ( необхідні та зайві). Такі заняття допомагають підліткам краще розуміти однолітків, усвідомити, що вони не самотні в своїх переживаннях, що більшість проблем, питань, які їх хвилюють, є і в інших, відчути впевненість в собі.

Ми врахували, що наявність акцентуацій характеру, зміни під впливом хвороби деяких рис характеру, при функціональних порушеннях нервової системи потребують включення  групової психокорекції в комплексне лікування підлітків, хворих на бронхіальну астму.

Таким чином, ми окресливши для себе напрямки психокорекційної роботи, обрали вплив на особистість хворого підлітка за допомогою методів групової психокорекційної роботи. Як метод нами був обраний психотренінг оволодіння навичками аутотренінгу. Нашою метою було зниження рівня особистісної тривожності підлітків хворих на бронхіальну астму.