---

Теоретичні засади підвищення ефективності аутсорсингової діяльності у комерційних банках

Ринок аутсорсинга в Україні тільки недавно почав формуватися й тому дуже динамічний. З'являються нові механізми відносин партнерів по аутсорсинговым проектах, нові гравці, продукти, комплексні сполучення.

Ситуації, у яких організації звертаються до аутсорсингу, полярно різноманітні. Іноді аутсорсинг виступає засобом удержатися "на плаву" у критичній ситуації, коли від безвихідності топ-менеджер наважується на незвичайні, малознайомі йому способи ведення бізнесу, тобто  на аутсорсинг. Іноді, навпроти, аутсорсинговий проект створюється в успішній компанії, що хоче поліпшити свої результати. В обох випадках мова йде про зниження виробничих витрат: якщо, приміром , штатний юрист обходиться в 1,5 тис. у.е. на місяць, а виконання тих же завдань аутсорсинговой компанією буде коштувати 1 тис. у.е. , те навіщо платити більше? Зекономлені засоби можна вкласти як у збереження наявного бізнесу, так й у розвиток нових проектів.

Сьогодні власники й топ-менеджери банківського бізнесу в Україні можуть покористуватися, користуючись аутсорсинговыми послугами по різних напрямках:

рішення юридичних питань: судова практика, супровід кредитних і багатьох інших операцій, оздоровлення й реструктуризація бізнесу;

рішення завдань бухгалтерського обліку: бухгалтерський супровід діяльності підприємства, формування й здача звітності (податкової, фінансової) і т.д. ;

аудит підприємств: перевірка й аналіз діяльності підприємств, окремих проектів або операцій, перевірка компаній щодо дотримання вимог чинного законодавства України, правильності нарахування податків і відображення операцій у бухгалтерському обліку й т.п. ;

економічна безпека бізнесу: оцінка внутрішніх і зовнішніх погроз безпеки бізнесу, проектів, угод; перевірка надійності й фінансової заможності ділових партнерів; підготовка інформаційно-аналітичних довідок про ринки, проекти, партнерів; захист підприємства від проникнення й впливу кримінальних елементів; підготовка й проведення переговорів із проблемними клієнтами; ділова переписка із правоохоронними органами, організаціями й підприємствами.

Є й інші сфери застосування аутсорсинговых проектів.

Аксіоматичними, загальновизнаними у світовій практиці сильними сторонами аутсорсинга є:

ріст рентабельності (скорочення витрат обслуговування бізнесу-процесу);

залучення чужого досвіду;

стабільність і надійність (штатний співробітник, на відміну від аутсорсинговой компанії, може занедужати, піти у відпустку, звільнитися);

гнучкість бізнесу (збільшення або скорочення масштабів бізнесу, у випадку співробітництва з аутсорсинговой компанією (компаніями), проходить швидше й легше).

Настільки ж загальнопризнані й слабкі сторони аутсорсинговых проектів:

небезпека банкрутства аутсорсинговой компанії;

небезпека недотримання конфіденційності (можливість витоку інформації, винесеної за межі замовника).

Дійсно, чим більше осіб й організацій присвячено в комерційні таємниці компанії, тим більше ймовірність несанкціонованого поширення цієї інформації. Компанії, зацікавлені в аутсорсинге відразу по декількох напрямках (а поліпшувати роботу компанії краще комплексно, системно), зіштовхуються найчастіше з тим, що доводиться працювати не з однієї, а з декількома розрізненими виконавцями аутсорсинга.

Втім, ринок реагує на попит, провайдери аутсорсинга працюють над зниженням ризиків замовника. Позитивні зміни очевидні. При бажанні, сьогодні вже не так важко, як раніше, знайти компанію, що надає якісний аутсорсинг відразу по декількох основних видах бізнесів-процесів.

Що особливо цікаво, українські банки в цій реакції ринку починають займати передові позиції. Причини цього зрозумілі. Адже банки стають банкрутами несоизмеримо рідше, ніж консалтингові фірми, що складаються, як правило, з 10-20 співробітників. І головне: у банківському секторі давно зложилися строгі правила й традиції щодо конфіденційності інформації про клієнтів. Більше того: якщо ви вже довірили інформацію банківській структурі, що відповідає за  її нерозголошення, і тут же можете одержати консультацію з питань аудита або безпеки, - ви захищені набагато більше.

Процес аутсорсинга, передачі ряду функцій економічного суб'єкта стороннім організаціям, є природним елементом еволюції форм господарювання, як в української, так й у міжнародній економіці. Якщо розглядати це явище на рівні економічних суб'єктів, то можна затверджувати, що аутсорсинг являє собою один з найбільш перспективних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства. Це обумовлюється тим, що аутсорсинг дозволяє залучати додаткові зовнішні кадрові, технологічні й інші види ресурсів компаний-аутсорсеров, дозволяючи при цьому компанії-замовникові зосередитися на основному виді діяльності.

Необхідно відзначити, що процес аутсорсинга знаходить своє відбиття й на макрорівні національної економіки. Воно проявляється в тім, що аутсорсинг значно впливає  на національну економіку. Традиційно виділяють таке поняття, як аутсорсинг державних функцій, що дозволяє підвищити ефективність діяльності держави, знизивши його транзакционные витрати, а іноді й підвищивши якість виконання функцій. Однак, якщо провести аналогію між економікою підприємства й національною економікою, то стане очевидно, що процес аутсорсинга властивий національній економіці нітрохи не менш, ніж  підприємствам, і не обмежується лише передачею ряду функцій держави іншим господарюючим суб'єктам. Дійсно, якщо розглядати національну економіку як єдиний комплекс, то перехід контролю над якою-небудь галуззю до іноземних інвесторів, представленим як господарюючими суб'єктами, так й іноземними державами, можна вважати своєрідним різновидом технологічного аутсорсинга. Дане явище може бути названо суверенним аутсорсингом. Отже, суверенний  аутсорсинг являє собою передачу контролю над будь-якою галуззю національного господарства іноземним інвесторам.

Яскравим прикладом здійснення суверенного аутсорсинга може служити Польща. У ході економічних реформ там було ухвалене рішення про фактичну передачу на аутсорсинг всієї банківської системи країни. З одного боку, це рішення привело до швидкого розвитку цього сектора (однак, не відбулося підвищення його ефективності, про що буде більш докладно говоритися далі) і стало одним з факторів наступного росту всієї економіки країни. З іншого боку, сьогодні досить важко говорити про суверенітет, зокрема , фінансової системи, і економіки країни взагалі.

Основна мета аутсорсинга - придбання суб'єктом економіки додаткової гнучкості й можливостей, що не супроводжується при цьому втратою контролю. При цьому погрози, що супроводжують цей процес (погроза витоку інформації, відрив керівної ланки від реалій виробництва (життя країни), і, напевно, основна погроза - переміщення із прийняття рішень в іншу організацію (за межі держави)) на рівні держави перетворюються в погрози національної безпеки країни.

Дійсно, передача функцій держави на аутсорсинг має на увазі наявність лише поточного нагляду (наприклад, у банківському секторі) і наступного контролю, але при цьому центр прийняття рішень переходить до аутсорсеру. Для держави втрата прямого або опосередкованого контролю над деякими галузями економіки (наприклад, галузі фінансового сектора й оборонного комплексу) може стати катастрофічним для збереження суверенітету. При цьому є безліч прикладів, коли держави передають стратегічно важливі галузі на аутсорсинг. Це, наприклад, країни східної Європи, які є чистими імпортерами військової техніки, і чий фінансовий сектор економіки практично повністю контролюється транснаціональними банками й корпораціями.

Існує думка, що в тому випадку, якщо держава й суспільство не здатне самостійно розвивати яку-небудь галузь національної економіки, те ці функції можуть взяти на себе іноземні інвестори, які мають достатніми для цього ресурсами. Зокрема , існують пропозиції із приводу лібералізації доступу для іноземних інвесторів на український банківський ринок. Однак, якщо звернутися до досвіду реформування банківської системи ряду держав, що володіють економічною системою багато в чому схожій з української, то ефективність використання суверенного аутсорсинга в цих цілях може виявитися дуже спірною.

Для того, щоб продемонструвати це, звернемося до результатів дослідження "Ефективність банківської системи: актуальні аспекти", проведеного М. В. Єршовим і В. М. Зубовим.

Автори проводять аналіз ефективності діяльності комерційних банків у державах Центральної й Східної Європи. Результати показують, що значне збільшення частки іноземного капіталу в банківському секторі країни аж ніяк не обов'язково приводить до значного підвищення його ефективності, а іноді й навпаки, приводить до його зниження. Так, у Чехії, де за період з 1995 по 2002 р. відбулося збільшення частки іноземного капіталу в банківському секторі з 16% до 93%, збільшилися показники рентабельності власного капіталу (ROE) з 21,5% до 27,4%, і показники рентабельності активів (ROA) з 0.7% до 1,2%. Даний ріст ефективності непорівнянний по масштабах зі зростанням аналогічних показників в Україні, які будуть розглянуті трохи пізніше. Однак, не можна не відзначити, що такі темпи росту ефективності банківського сектора є скоріше виключенням, ніж правилом для Центральної й Східної Європи. Крім Чехії ріст, хоча й ще менш значний, показали Хорватія, Словаччина й Словенія.

В інших державах цього регіону при збільшенні частки іноземного капіталу в банківській системі збільшення ефективності або не відбулося, або взагалі відбулося її зниження. У Польщі, де з 1997 по 2003 р. відбулося збільшення частки іноземного капіталу в банківській системі з 16% до 67%, відбулося зниження ROE c 37%, до 9,5%, а ROA, з 2,1% до 0,8%. Ще більш вражаюче падіння показників ефективності відбулося в Болгарії й Румунії. Більш докладно динаміку можна розглянути в наведеній нижче таблиці 3.1

Таблиця 3.1

Динаміка показників ефективності діяльності комерційних банків Східної Європи[1]

Країна	Роки	Частка іноземних банків, % до загальних активів	ROE, %	ROA, %
Болгарія	1996	10	65,2	3,2
	1999	45	20,9	2,4
	2002	81	15,6	2,0
Румунія	1997	н.д.	75,0	8,2
	2001	55	21,8	3,1
	2003	58	18,2	2,5
Польща	1997	15	37,0	2,1
	2000	70	14,5	1,1
	2003	67	9,5	0,8

 

Природно, що у виникненні зазначених вище тенденцій велике значення зіграла загальекономічна ситуація  в країні. Однак очевидним стає й те, що передача банківської галузі на аутсорсинг іноземним інвесторам не приводить до значних позитивних змін у секторі. Є також й інші приклади, що підтверджують це твердження. На прикладі України ми можемо бачити, що при незначній зміні (убік  зменшення) частки іноземного капіталу, ефективність банківської галузі значною мірою  підвищилася: ROE c 6,5% до 20,3%, а ROA з 0,9% до 2,9% (розглядався період з 2000 по 2004 рік). У цьому випадку очевидно, що курс України на збереження суверенної фінансової системи є єдино вірним.

Процес росту значення суверенного аутсорсинга у  світовій економіці є природним з погляду  представників школи гиперглобалистов й інших ідеологічно близьких до них наукових шкіл, що вважають це проявом міжнародного подолу праці, що позитивно позначається на розвитку світової економіки. Але такий поділ  праці абсолютно неприйнятно з погляду  стратегічного розвитку країни. Дійсно, обсяг ринку суверенного аутсорсинга, а також ринку аутсорсинга державних функцій досягає сьогодні сотень мільярдів доларів (так, наприклад, тільки обсяг з послуг військових компаній, надаваних урядовим агентствам США в Іраку досягає, за даними журналу "Експерт" 766 млн. дол. Основними бенефициарами ринку, основну частину якого формує продаж высокотехнологичных товарів і послуг, а також надання послуг, пов'язаних з фінансами, аудитом і т.д., є економіки найбільш розвинених країн миру.

Даний процес, з одного боку, є викликом для української економіки, що стає особливо очевидно після  вступу України у ВТО, коли України змушена відмовитися від ряду мер по захисту національного бізнесу від експансії іноземного капіталу. З іншого боку, надає можливості для завоювання частки зростаючого ринку суверенного аутсорсинга.

Адекватною реакцією на цей процес буде розумний протекціонізм стратегічно важливих галузей національної економіки (сьогодні вже зроблені кроки в цьому напрямку, відносно  обмеження участі іноземних інвесторів у капіталі підприємств, що працюють у стратегічних галузях української економіки), а також стимулювання українських підприємств, які потенційно можуть зайняти певну частку на цьому ринку. Українські підприємства вже мають досвід прийняття на керування цілих галузей іноземних економік, у першу чергу в  державах, що розвиваються, наприклад, в енергетику й оборонній промисловості. Узагальнення досвіду попереднього років, у сполученні із застосуванням нових технологій і ринкових механізмів може стати визначальним фактором для входу українських підприємств на ринок суверенного аутсорсинга.