Быстрый переход к готовым работам
|
Структура та особливості видів ЗМІ
Отже,
засоби масової інформації (ЗМІ) — це своєрідна система, що охоплює періодичні
друковані видання, радіо-, теле-, відео-програми, кінохронікальні програми,
інші форми періодичного поширення масової інформації. Згідно
із законодавством України, друкованими засобами масової інформації є періодичні
друковані видання (преса) — газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з
визначеним тиражем; аудіовізуальними засобами масової інформації є:
радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо. В епоху інформаційного
споживання відбувається бурхливий розвиток системи ЗМІ. При цьому її ядро
складають газетні і журнальні редакції, видавництва, студії радіо і телебачення
з їх різноманітною продукцією. Але до ЗМІ по праву належать вже й інформаційні
служби (телеграфні агентства, агентства преси, рекламні бюро, прес-служби,
агентства паблік рілейшнз, професійні журналістські клуби і асоціації).[3;20] Останнім часом до системи ЗМІ
входять соціальні інститути і осіб як засновників видань і програм, органи
управління системою журналістики, а також організації, що займаються
підготовкою і перепідготовкою кадрів. У системі все більше змінюються інститут
видання, служби зв'язку (у тому числі космічного) і доставки інформаційної
продукції, виробників засобів, що використовуються у журналістиці тощо. Таким чином, система ЗМІ у
структурному плані представлена кількома групами засобів інформації: преса,
аудіовізуальні ЗМІ, інформаційні служби, різного роду «периферичні утворення»
журналістики. У зв'язку з інформаційними
потребами суспільства стрімко розширюється мережа рекламних компаній,
прес-служб при державних, комерційних, громадських, конфесійних організаціях.
Все більше утверджується нова галузь інформаційної діяльності — паблік рілейшнз
(зв'язок з громадськістю). В Україні набули поширення клуби
й асоціації журналістів, які сприяють обміну і поширенню важливих повідомлень,
соціальне значущої інформації. [3;66]За приклад може
правити діяльність клубу ринкових реформ при Київській журналістській
організації. На думку ряду вчених, в останні
роки технічні засоби соціальної комунікації окреслюють три великі групи: засоби
масової інформації, телекомунікація, інформатика. Об'єднання цих галузей під
загальним терміном «масова комунікація» не нівелює їх принципові відмінності
як у концептуальному, так і у антропологічному планах. У надрах ЗМІ намічається ще
один, поки остаточно не оформлений сектор, який, очевидно, у найближчий час
буде автономно виділений — це «комунікативний менеджмент», що включає в себе,
крім стосунків із громадськістю, рекламу, внутрішні комунікаційні та
інформаційні служби. За прогнозами фахівців, домашні
ЗМІ — відеомагнітофони, відеодиски, лазерні програвачі, телевізори високої
чіткості, мікро ЕОМ із вмонтованим модемом, телематичні термінали, відеофони
тощо — будуть об'єднані у нову сукупність, причому деякі з них зможуть
підключатися до полівалентних і взаємодіючих громадських мереж, що дасть їм
вихід одночасно на класичні канали ТБ, на передплатні телевізійні й музичні
програми, на служби відеотексу і на банки даних, а також на перегляди програм, що
передаються по супутниковому зв'язку. Усі ці досягнення домашньої техніки
докорінно змінюють сферу розподілу товарів і послуг, створюючи принципово нову
споживацько-комунікаційну парадигму, у якій зливаються воєдино маркетинг,
менеджмент, дистрибуція у галузі інформації. За цих умов споживачі, крім суто
економічних фактів купівлі, за допомогою засобів масової інформації прагнуть
забезпечувати ринок повідомленнями про свої смаки, звички і спосіб життя, а
свого роду «взаємодіючий» маркетинг відображає нові стосунки і нові цілі, що
виникають у період, який уже окреслили на Заході (та й у нас) як заключну фазу
у розвитку «суспільства споживання» — «суспільства масової комунікації».[3;105] Різноманітність щодо
типологічних характеристик, з допомогою яких визначається кожне видання чи
програма, засоби масової інформації у сукупності створюють цілісну систему
журналістики. Вони взаємодіють між собою, координують зусилля, конкурують,
обмінюються досягненнями і досвідом. Водночас життя постійно вносить
зміни у розвиток і вдосконалення системи ЗМІ. Ще недавно йшлося про
традиційність поняття цієї системи як взаємообумовлену, із своєю координацією і
субординацією сукупність видань і програм, інформаційних агентств і центрів, а
також служб, засобів доставки та інших організацій, що забезпечують їх
функціонування. А сьогодні вже мова йде про
залежність структурних відносин, про конкуренцію в межах системи, боротьбу за
виживання в умовах ринку окремих її елементів. |
|