Быстрый переход к готовым работам
|
Сучасна система ЗМІ в Україні
Нинішня система ЗМІ в Україні
прагне розвиватися за об'єктивними законами, використовуючи світовий досвід.
Так, скажімо, тип кожного нового видання, що народжуються в Україні після
проголошення незалежності і прийняття відповідних законів про пресу, його
періодичність визначаються наявністю вже функціонуючої системи. І нове видання
чи програма беруть на себе відповідні обов'язки її складової частини,
підвищуючи силу і ефективність самої системи. Газета, журнал мають на
озброєнні друковане слово, графічні елементи (знімки, малюнки, креслення і т.
п.), різні форми розміщення матеріалів на газетній сторінці. Із цих компонентів
головним є друковане слово. Учені-психологи довели, що
інформаційні можливості кожної з чотирьох знакових систем — словесної,
кінетичної, музичної і графічної (зображальної) неоднакові. [6;36]Найбільшою інформаційною насиченістю володіють словесні
знаки, які повніше передають значення і менше, ніж інші знаки, залежать від
індивідуальних та інших особливостей і умов сприйняття. Ця обставина, а також те, що
друкована публіцистика характеризується переважно логіко-понятійним способом
висвітлення фактів, подій, явищ і процесів життя, створює сприятливі можливості
читачеві для орієнтування, правильного уявлення про світ, в якому він живе. Ставлення до преси визначається
фізичними і побутовими умовами сприйняття її матеріалів: газету, наприклад, ми
читаємо в зручний для нас час, швидко переглядаємо чи вивчаємо, читаємо увесь
матеріал або вибірково. При цьому маємо можливість зупинитись, осмислити
прочитане або пізніше знову повернутися до нього. Психофізіологічні і фізичні
умови сприйняття матеріалів газети визначають її найбільш сильну сторону —
аналітичність. Звичайно, газеті притаманні й інші властивості (оперативність,
емоційність і т. ін.), але в умовах діяльності системи засобів масової
інформації вони видозмінюються, набувають особливий «газетний» відтінок. Виступи
преси, таким чином, «уречевлені» — закарбовані на папері. Звук і зображення, що
передаються по радіо і телебаченню, — миттєві, одержана, але не витримана в
пам'яті інформація «стирається». Друковане слово залишається жити, будучи
документом сьогоденності, його «знімком». Саме в цьому один з вагомих
факторів, що визначають силу, дієвість виступів преси. Крім аналітичності, преса
розвиває властиві їй в більшій мірі, ніж радіо і телебаченню, такі специфічні
якості, як послідовність і систематичність. Скажімо, повністю проблему можна
розкрити у серії публікацій. Газета прагне не тільки дослідити, висунути в
центр громадської уваги ту або іншу проблему, але і всебічно, крок за кроком
розглянути найбільш ефективні засоби її вирішення.[6;20] Специфічні властивості і
характерні комунікативні форми радіомовлення випливають з його технічної
природи. Властивість синхронного і безмежного поширення інформації, а також
відтворення живої мови і акустичних картин дійсності визначають основні риси
радіомовлення: високий ступінь оперативності, виникнення у слухачів ефекту
співучасті, присутності на місці події і більша в порівнянні з газетою сила
емоціонального впливу на людину; всюдисущість (можливість прийому передач за
будь-яких умов). Радіожурналістика наших днів
широко використовує природні виражальні можливості ефіру: багатство живої мови,
діалогічність (не тільки повідомлення, але і спілкування), встановлення
контактів із слухачами, удосконалення засобів передачі звукових образів картин
події, які документально підтверджують ситуацію, відображують атмосферу дії і
впливають на емоціональну сферу свідомості. Усі ці властивості
радіомовлення, а також висока оперативність («миттєвість») передач обумовлюють
іншу сторону його комунікативної природи — специфіку сприйняття: виникнення у
слухача ілюзії участі, асоціацій, уявних образів сприяє підвищенню емоційності
прийому інформації, ідентифікації.[7;42] Адресат ототожнює себе з
репортером, оповідачем або висловлюваними ними ідеями (ідентифікація ідей). Високими темпами розвивається,
як уже зазначалося, телебачення. Його специфічні можливості можна визначити
так: — це звуко-зоровий ряд, який
являє собою синтез трьох знакових систем: усної мови, зображення і музики; — це «миттєвість», яка властива
не тільки його прямим передачам, а й характеризує стиль передач в запису і
фільми;. — це стиль спілкування,
продиктований умовами і характером сприйняття телебачення в домашній
обстановці; — це лаконізм, контурність
зображувального рішення, продиктовані малим розміром екрана; — це його програмність, яка
виявляється в тому, що телебачення — це сукупність передач і кожна з них
сприймається в контексті інших, що надає їй додаткового значення. Слід також відзначити високий
ступінь персоніфікації контактів з глядачами. Відзначені вище особливості
телебачення і, зокрема, те, що всі компоненти телебачення — звук, зображення,
аудіовізуальні образи — сприймаються одночасно органами почуття (зором і
слухом), безпосередньо пов'язаними з емоційною сферою свідомості, є вирішальними,
коли ми говоримо про вплив на соціальну психологію людини, про виховання
соціальних почуттів, настроїв, звичок, спонук і т. ін. Як бачимо, кожна складова
частина засобів масової інформації має свої специфічні, найбільш ефективні
способи впливу на людину.[8;56] Забезпечити безперервний потік
соціальної інформації може тільки система ЗМІ, внутрішня структура якої являє
собою специфічний спосіб взаємозв'язку, взаємодії її компонентів. Структурі будь-якої системи, що
стала цілісно визначеною, властиві, як найбільш характерні, відносини
кооперації і координації. У якій мірі ефективність
функціонування журналістики залежить від удосконалення координації між її
складовими частинами? Подивимося, наскільки розвинутий
принцип специфічності в діяльності преси, радіо і телебачення у сфері передачі
ними новин. Радіо за своєю природою
покликане бути первинним джерелом суспільне значущої інформації; воно привертає
увагу до тих або інших фактів, сприяє формуванню громадської думки. Телебачення прагне до
прискорення передачі новин, підвищення ролі зорового ряду на екрані, а також до
подачі аудиторії першої оцінки актуальних подій.[8;64]
Нині глядачі дізнаються про важливі події одночасно, а в ряді випусків і
раніше, ніж почули про них по радіо або прочитали в газеті. У зв'язку з цим переосмислюється
і трансформується подача новин на сторінках друкованих органів. Оперативність
газети полягає в прискоренні аналізу, осмисленні та узагальненні того, що
відбувається. Подані у специфічній радіо і
телевізійній формі новини стимулюють інтерес читачів до газетної новини. У них
зростає бажання одержати узагальнену, масштабну оцінку подій і явищ соціальної
дійсності. |
|