Система антикризового управління персоналом

На сучасному етапі розвитку економіки України характерною рисою є  зміна відношення до персоналу і новий підхід до управління ним. Відомий ще за радянських часів девіз про кадри, які все вирішують знов є актуальним у зв’язку з пожвавленням  виробництва та стабілізацією господарчих відносин в економіці країни [1].

Теоретичні засади щодо управління персоналом являють собою основу  практичної роботи з найманими працівниками в межах суб’єкта господарювання, адже епізодична праця з персоналом викликана екстраординарними обставинами, не дозволяє адміністрації ефективно керувати людьми та комплексно вирішувати проблеми, що виникають у ході господарчої діяльності [2].

Існує декілька тлумачень поняття "управління персоналом". Одні автори у визначенні оперують метою і методами, за допомогою яких можна цієї мети досягти, тобто акцентують увагу на організаційній стороні управління[3-5]. Інші у визначенні роблять наголос на змістовну частину, що відбиває функціональну сторону управління [6-8].

Типовим прикладом першого підходу може служити визначення, що управління персоналом - це комплекс взаємозалежних економічних, організаційних і соціально-психологічних методів, що забезпечують ефективність трудової діяльності і конкурентноздатність підприємств. Інший підхід відбитий у визначенні управління персоналом, прийнятому в німецькій школі менеджменту: управління персоналом -  це галузь діяльності, найважливішими елементами якої є визначення потреби в персоналі, залучення персоналу до роботи, вивільнення, розвиток, контроллинг, а також структурування робіт, політика винагород і соціальних послуг, політика участі в успіху, управління витратами на персонал і керівництво співробітниками [3-8].

  Таким чином, головне, що складає сутність управління персоналом,  це системний, планомірно організований вплив за допомогою взаємозалежних організаційно-економічних і соціальних заходів на процес формування, розподілу, перерозподілу робочої сили на рівні підприємства, на створення умов для використання трудових якостей працівника з метою забезпечення ефективного функціонування підприємства і всебічного розвитку зайнятих на ньому працівників.

Цілями управління персоналом підприємства є [9]:

-                підвищення конкурентноздатності підприємства в ринкових умовах;

-                 підвищення ефективності праці, зокрема досягнення максимального прибутку;

-                 забезпечення високої соціальної ефективності функціонування колективу .

Успішне виконання поставлених цілей вимагає рішення таких задач, як [10]:

-                забезпечення потреби підприємства в персоналі в необхідних обсягах і необхідній кваліфікації;

-                 досягнення обґрунтованого співвідношення між організаційно-технічною структурою виробничого потенціалу і структурою трудового потенціалу;

-                повне й ефективне використання потенціалу працівника і виробничого колективу в цілому;

-                забезпечення умов для високопродуктивної праці, високого рівня його організованості, мотивації , самодисципліни, вироблення в працівника звички до взаємодії і співробітництва;

-                 закріплення працівника на підприємстві, формування стабільного колективу як умова окупності засобів, затрачуваних на утримання персоналу;

-                 забезпечення реалізації бажань, потреб і інтересів працівників у відношенні змісту праці, умов праці, виду зайнятості, можливості професійно-кваліфікаційного і посадового просування;

-                узгодження виробничої і соціальної задач, а саме: балансування інтересів підприємства й інтересів працівників, економічної і соціальної ефективності;

-                підвищення ефективності управління персоналом, досягнення цілей управління при скороченні витрат на робочу силу.

Найбільш повна результативність управління персоналом, як складової системи управління діяльністю у цілому, реалізація поставлених перед ним цілей залежать від досконалості обраного варіанту побудови системи управління персоналом, що має реалізовувати функції управління за допомогою лінійного керівництва та ряду функціональних підсистем, що спеціалізуються на виконанні однорідних функцій, з урахуванням механізму функціонування підприємства та вибору найбільш оптимальних технологій і методів роботи з людьми [11].

      Значні зміни, наявність кризової ситуації в соціальній, економічній, політичній, духовній сферах України одночасно як розширюють можливості, так і створюють серйозні обмеження для кожної людини, стабільності її існування і росту.