Быстрый переход к готовым работам
|
Сутність та природа конфлікту: фактори та умови виникненняФакти свідчать про те, що конфлікти грають в житті людей, народів та країн набагато більшу роль, ніж хотілося б самим людям: всі хочуть миру, але кожний прагне до нього по-своєму і внаслідок цього «по-своєму» виникає війна. Ця ситуація була помічена ще древніми істориками і мислителями. Кожний великий конфлікт не залишався безслідним. Вивчення конфліктів означає насамперед ознайомлення з вельми багатою і різноманітною літературою по цій проблематиці, засвоєння теоретичних і практичних знань, накопичених в рамках даного напрямку психологічної думки. Конфліктні процеси мало хто схвалює, але майже всі в них беруть участь. Якщо в конкурентних процесах суперники просто намагаються випередити один одного, бути кращим, то при конфлікті робляться спроби нав'язати противнику свою волю, змінити його поведінку або навіть взагалі усунути його. У зв'язку з цим під конфліктом розуміють спробу досягнення винагороди шляхом підкорення, нав'язування своєї волі, видалення або навіть знищення противника, прагнучого досягнути тієї ж винагороди. У багатьох конфліктах основна мета ворогуючих сторін складається у відстороненні противників від ефективної конкуренції шляхом обмеження їх ресурсів, свободи маневру, в зниженні їх статусу або престижу. Наприклад, конфлікт керівника з виконавцями у разі перемоги останніх може привести до пониження керівника в посаді, обмеженню його прав по відношенню до підлеглих, падінню престижу і, нарешті, до його виходу з колективу. Конфлікти між індивідами частіше за все засновані на емоціях і особистій неприязні, в той час як міжгруповий конфлікт звичайно носить безликий характер, хоч можливі і спалахи особистої неприязні. Конфліктний процес, що виник важко зупинити. Це пояснюється тим, що конфлікт має кумулятивну природу, тобто кожна агресивна дія приводить до дії у відповідь або відплати, причому більш сильному, ніж первинне. Конфлікт загострюється і охоплює все більше людей. Проста образа може, зрештою, привести до вияву жорстокості у відношенні свої противників. Жорстокість в соціальному конфлікті іноді помилково приписується садизму і природним завдаткам людей, однак частіше за все її здійснюють звичайні люди, що попали в екстраординарні ситуації. Конфліктні процеси можуть примусити людей грати ролі, в яких вони повинні бути жорстокими. Так, солдати (як правило, звичайні молоді люди) на території противника не щадять мирне населення, або в ході міжнаціональної ворожнечі звичайні мирні жителі можуть здійснювати надто жорстокі вчинки. Труднощі, виникаючі при гасінні і локалізації конфліктів, вимагають ретельного аналізу всього конфлікту, встановлення його можливих причин і наслідків. Конфлікт – це
зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок або суб’єктів
взаємодії. В основі будь-якого конфлікту лежить ситуація, що включає в себе:
протилежні позиції сторін з будь-якого приводу; або протилежні цілі та засоби
їх досягнення в даних умовах; або не спів падіння інтересів, бажань, потягів
опонентів [75]. У психології під
конфліктом розуміється
протистояння або зіткнення індексно протилежних цілей, інтересів, мотивів,
позицій, думок, задумів, критеріїв або ж концепцій суб'єктів-опонентів у
процесі спілкування - комунікації . Або ж -
спільний негативний психічний стан двох або більше людей, що
характеризується ворожістю, відчуженістю, негативізмом у відносинах, викликане
несумісністю їхніх поглядів, інтересів або потреб. За визначенням
Н. В. Гришиної, конфлікт — це біполярне явище (протистояння двох начал), що виявляє себе в активності сторін, спрямованої на подолання
протиріч, при чому сторони представлені
активним суб'єктом (суб'єктами) [21]. Конфлікт - це різке
загострення протиріч і зіткнення двох або більше учасників у процесі рішення
проблеми, що має ділову або особисту значимість для кожної із сторін [85]. Конфлікт - явище соціальне,
породжуване самою природою громадського життя. Це явище широко розповсюджене,
повсюдне, всюдисуще. Конфлікт прогнозований підданий регулюванню [84]. Учасники конфлікту - це суб'єкти (окремі
особистості, групи, організації, держави), безпосередньо залучені в усі фази
конфлікту, непримиренно оцінююча сутність і протікання самих
подій, пов'язаних з діяльністю іншої сторони. Джерелами конфліктів є протиріччя, що
виникають між людьми, групами, організаціями, державами. Джерелами конфліктних
ситуацій є загострені протиріччя, розбіжність точок зору, цілей, підходів,
бачення способів рішення виробничих завдань, які чи так чи інакше зачіпають
особисті інтереси, включаючи й керівника [41]. Джерелом виникнення будь-якого конфлікту є
протиріччя, а протиріччя виникають там, де є неузгодженість: - цілей,
інтересів, позицій; - думок,
поглядів, переконань; -
особистісних якостей; - між
особистісних відносин; - знань,
умінь, здатностей; - функцій
керування; - засобів,
методів діяльності; - мотивів,
потреб, ціннісних орієнтацій; - розуміння:
інтерпретації інформації; - оцінка і
самооцінка [32]. Риси характеру, особливості поводження людини, характерні
для конфлікту: - прагнення
будь-що домінувати, бути першим, сказати своє останнє слово; - бути
настільки "принциповим", що це підштовхує до ворожих дій і вчинків; - зайва
прямолінійність у висловленнях і судженнях; - критика,
особливо необґрунтована, недостатньо аргументована; - поганий
настрій, якщо воно до того ж періодично повторюється; -
консерватизм мислення, поглядів, переконань, не бажання перебороти
застарілі традиції в житті колективу, які стали гальмом у його розвитку; - прагнення
сказати правду в очі, безцеремонне втручання в особисте життя; - прагнення
до незалежності - гарна якість, але до певних меж; - зайва
наполегливість (нав'язливість); -
несправедлива оцінка вчинків і дій інших, применшення ролі й значимості
іншої людини; -
неадекватна оцінка своїх можливостей і здатностей, особливо їхня
переоцінка; -
ініціатива, особливо творча (там, де це не потрібно) [21] За ступенем гостроти
протиріч, які виникають, конфлікти можуть бути підрозділені на наступні типи
конфліктів: невдоволення, розбіжність, протиріччя, незлагода,
розбрат, лайка, сварка, скандал,
ворожнеча, війна. По
проблемно-діяльнісній ознаці можна
виділити, наприклад, що випливають типи конфліктів: управлінські, педагогічні,
економічні, політичні, творчі, подружні. По ступені залучення людей у конфлікт можуть бути
виділені наступні типи: внутріособистісні, міжособистісні, між особистістю й
групою, міжгрупові, міжколективні, міжпартійні, міждержавні. Міжособистісний
конфлікт - це найпоширеніший тип конфлікту.
Це конфлікт, що проявляється між різними суб'єктами (особистостями) [90]. Конфлікти бувають відкриті й сховані.
Відкриті конфлікти приймають форму сварки,
скандалу, бійки й т.д. Сховані ж конфлікти не мають яскравого зовнішнього
прояву, це скоріше внутрішнє невдоволення, але їхній вплив на подружні
відносини не менш відчутне, чим вплив відкритих. Показниками схованого
конфлікту є: демонстративне мовчання; різкий жест або погляд, що говорити про
незгоду; бойкот взаємодії в якійсь сфері сімейного життя; підкреслена
холодність у відносинах. Відкритий конфлікт проявляється частіше через:
відкрита розмова в підкреслено коректній формі; взаємні словесні образи;
демонстративні дії (ляскіт дверима, биття посуду, грюкотіння кулаком по столі), образа фізичними діями й
ін.[17] Конфлікти також можуть бути легкорозв язними й важкорозв'язними.
По-перше, причина може бути легко встановлена й усунута. У випадку
важкорозв'язних конфліктів, навіть при виявленні заподій, їх нелегко
ліквідувати, тому відносини між подружжям залишаються напруженими. Однак
причину, що зіпсувала відносини, потрібно постаратися усунути якомога швидше [
75]. Визначення характеру конфлікту залежить від того,
сприяє він чи ні збереженню й розвитку міжособистісних відносин. По цій
підставі всі наявні конфлікти розглядаються як конструктивні (бажані й навіть необхідні для
розвитку відносин у колективі) і деструктивні [37]. Наслідком
деструктивного конфлікту є збереження на тривалий час напруженості між колегами
після сварки. Конструктивний
конфлікт припускає зняття напруженості у відносинах партнерів. Хоча після
сварки й залишається важкий осадок,
але колеги починають обережніше ставитися друг до друга, прагнуть краще
розуміти один одного. Згодом така сварка
сприймається як випадковість, непорозуміння. Ціль складається не в тім, щоб усунути або запобігти
конфлікту, а в тім, щоб зробити його продуктивним. Продуктивний розвиток
конфлікту, що припускає спільну концентрацію зусиль сторін на рішенні
конфліктної проблеми, у своїх головних рисах подібно з процесом творчого мислення. Як і рішення
творчих завдань, воно здійснюється в кілька етапів: від пізнання проблеми й
невдалих спроб вирішити її традиційними засобами через фрустрацію й дискомфорт
до осяяння, що дозволяє побачити проблему в новому ракурсі й знайти її нове
рішення. Виходить, що деструктивна функція конфлікту покликана служити двигуном
процесу, що приводить до реалізації конструктивної функції. Розширення ж й
ескалація дій учасників конфлікту, що впливають деструктивно на іншого учасника
(тобто ситуація, коли деструктивна
функція в конфлікті починає домінувати), видимо, пов'язані з тім, що
"осяяння, що дозволяє побачити проблему в новому ракурсі й знайти її нове
рішення", за якимись причинами зустрічає серйозні перешкоди. Так,
наприклад, Концепція людини може перешкоджати тверезому погляду на конфліктну
ситуацію, без чого немислимо прийти до конструктивного рішення. [7] Таким чином, конфлікт - обопільний негативний
психічний стан двох або більше людей, що з ворожістю, відчуженістю,
негативізмом у відносинах, викликане несумісністю їхніх поглядів, інтересів або
потреб . Конфлікти діляться по ступені гостроти протиріч, по
проблемно-діяльнісній ознаці та по ступені залучення людей у конфлікт. Також
конфлікти бувають відкритими й
схованими, легкорозв язними й важкорозв'язними,
конструктивними й деструктивними. На відміну від деструктивних, конфлікти, що вирішуються конструктивно, необхідні в подружніх
відносинах. Тому дії учасників
подружнього конфлікту повинні бути спрямовані не на запобігання конфлікту, а на
зміну його характеру: з деструктивного в конструктивний.
[7] Конфлікт —
це розповсюджена риса соціальних систем, він неминучий і невідворотний, а
тому повинний розглядатися як природний
фрагмент людського життя. Конфлікт може бути прийнятий як одна з форм
нормальної людської взаємодії. Він не завжди і не скрізь приводить до
руйнування; це один з головних процесів, що забезпечує збереження цілого[47;56]. У
соціальній психології в якості складових елементів конфлікту виділяється об'єктивна
конфліктна ситуація, з одного боку, і її образи в учасників розбіжностей — з іншої. У зв'язку з цим американський психолог М. Дойч запропонував розглядати наступні типи конфліктів: 1.
Справжній конфлікт, що існує об'єктивно і сприймається адекватно
(дружина хоче використовувати вільну кімнату як комору, а чоловік — як
фотолабораторію). 2. Випадковий, чи умовний, конфлікт, що може бути легко розв’язаним, хоча це і не
усвідомлюється його учасниками), подружжя не зауважує того факту, що ще є
площа). 3. Зміщений конфлікт — коли за «явним» конфліктом ховається щось
зовсім інше (сперечаючись через вільну кімнату, подружжя насправді конфліктує через уявлення про роль
дружини в родині). 4. Невірно
приписаний конфлікт — коли, наприклад, дружина лає чоловіка за те, що він зробив,
виконуючи її ж розпорядження, про яке вона вже забула. 5. Латентний (прихований) конфлікт. Базується на неусвідомлюваному подружжям протиріччі, що
проте об'єктивно існує.
Справжні
причини конфлікту важко знайти через різні психологічні моменти. По-перше, у
будь-якому конфлікті раціональний початок, як правило, приховано за емоціями.
По-друге, справжні причини конфлікту можуть бути надійно сховані і психологічно
захищені в глибині підсвідомості і виявлятися на поверхні тільки у виді прийнятних для Я-концепції мотивувань. По-третє, причини
конфліктів можуть бути невловимими через так називаний закон кругової
каузальності (причинності) сімейних відносин, що виявляється й у подружніх
конфліктах. Існує три
аспекти міжособистісних відносин: когнітивний (як ми їх
бачимо і розуміємо); афективний (як ми до них відносимося); поведінковий (як ми в них діємо). Відповідно до закону багаторівневої кругової каузальності, пусковим моментом конфлікту можуть бути будь-як ланки замкнутого ланцюга «знання — емоції — поводження», в наслідок чого рівень, на якому виникли розбіжності, і, відповідно, їх причини, визначити досить складно, тому що всі перераховані вище аспекти міжособистісних відносин прагнуть до узгодження. Всю поведінку людини можна представити як ряд елементарних актів, кожний з яких починається з порушенням рівноваги в зв'язку появою потреби і значущої для індивіда мети, а закінчується відновленням рівноваги і досягненням мети. Будь-яке втручання (або обставина), що створює перешкоду, перерву в дії, називається блокадою. У разі появи блокади від індивіда або соціальної групи потрібна переоцінка ситуації, прийняття рішення в умовах невизначеності, постановка нових цілей і прийняття нового плану дій. У такій ситуації кожна людина намагається уникнути блокади, шукає обхідні шляхи, нові ефективні дії, а також причини блокади. Зустріч з непереборним ускладненням в задоволенні потреби може бути віднесена до фрустрації, яка звичайно пов'язана з напруженням, незадоволенням, перехідним в роздратування і злість. Реакція на фрустрацію може розвиватися у двох напрямах - це може бути або відступ, або агресія. Відступ - це уникнення фрустрації шляхом короткочасної або довготривалої відмови від задоволення певної потреби. Відступ може бути двох видів: 1) заборона - стан, при якому індивід відмовляється від задоволення якої-небудь потреби з страху; 2) придушення - відхід від реалізації цілей під впливом зовнішнього примушення, коли фрустрація заганяється углиб і може в будь-який момент вийти назовні в формі агресії. Агресія може бути направлена на іншу людину або групу людей, якщо вони є причиною фрустрації. Агресія при цьому носить соціальний характер і супроводиться станами гніву, ворожості, ненависті. Агресивні соціальні дії викликають агресивну реакцію у відповідь і з цього моменту починається соціальний конфлікт. Таким чином, для виникнення соціального конфлікту необхідно: по-перше, щоб причиною фрустрації була поведінка інших людей; по-друге, щоб на агресивну соціальну дію виникла реакцію у відповідь. |
|