---

Характеристика методів вивчення подружніх конфліктів

Для вивчення конфліктів як глобальних так і зокрема подружніх застосовується комплексний підхід, метод. Метод і предмет як важливі компоненти визначають науку як своєрідний, цілісний та самостійний спосіб пізнання світу. Якщо предмет — це чітко визначений зміст, то метод — це шлях, спосіб чи засіб осягнення сутності предмета пізнання. Метод являє собою систему пізнавальних і перетворюючих засобів, прийомів, принципів і підходів, які може застосувати наука для пізнання свого предмета.

Розрізняють універсальні та специфічні методи конфліктологічних досліджень. Універсальними є такі методи, які використовуються в багатьох галузях наукового знання (індукція, дедукція, спостереження, експеримент, бесіда, анкетування тощо). Спеціальні методи найчастіше використовуються в конкретній науці (тестування, соціометрія тощо).

Функціональна диференціація методів дослідження конфліктів відбувається виходячи зі змісту пізнавальних і перетворюючих дій, які реалізуються дослідником під час професійної взаємодії з предметом дослідження. Виокремлюють такі методи [66]:

-   метод теоретичного дослідження предмета конфлікту;     

-   методи емпіричного дослідження предмета;

-  методи аналізу, тлумачення та інтерпретації теоретичних та емпіричних даних дослідження.

Практичні методи соціопсихологічного аналізу конфлікту полягають у тому, щоб з'ясувати, як саме конфліктуючі сторони оцінюють конфлікт. З цією метою використовується метод експертного інтерв'ю.

Методи  досліджень конфлікту — це прийоми та засоби, за допомогою яких науковці отримують достовірні дані, які використовують для побудови наукових теорій та вироблення певних рекомендацій. Сила науки багато в чому залежить від того, наскільки ці методи, методики дослідження валідні та надійні, як швидко й ефективно вони здатні сприйняти і використати те нове, передове, що з'являється в методах інших наук (наприклад, комп'ютерні технології). Там, де це вдається зробити, спостерігається прогрес.

Методи, які використовуються у конфліктології, психології конфлікту, мають на меті розкрити закономірності і механізми психіки індивіда, людей, їхню поведінку та рішення. Кожен науковий метод, як відомо з психодіагностики, має свої позитивні й негативні сторони.

Найпоширенішими вважаються методи спостереження, системний, історичний, конкретно-соціологічних досліджень, аналізу документів, статистичний, біхевіористський, раціонально-інтуїтивний та ін. Подолання конфліктів за допомогою поліпшення спілкування. Тут можна використати такі методи: вибір стилю поведінки, метод посередництва, переконання, навіювання, прощення, переговорів, бесіди, тестування, метод аутогенного тренування та ін [72].

С. М. Ємельянов пропонує своє бачення групування методів  досліджень конфлікту (табл. 1) [32;66].

 

Таблиця 2.1

 Методи конфліктологічних досліджень

 

Також застосовуються наступні підходи до вивчення конфліктів:

Системний метод. Системність вивчення будь-якої проблеми передбачає порівняно цілісне її вивчення, проте складність застосування системного підходу до вивчення конфліктів полягає зокрема в тому, що сам об'єкт дослідження не є системою в точному розумінні цього слова; нині методичний апарат ще не є самодостатнім.

Емпіричний підхід. Для розв'язання конфліктів важливо забезпечити оптимальне співвідношення емпіричного і теоретичного компонентів пізнання при їх вивченні.

Ситуативний підхід. Передбачає вибір як одиниці аналізу конфліктної взаємодії конфліктної ситуації, що має певні часові та просторові межі, а також ґрунтовний набір змістових характеристик конфлікту. Він є описовою, динамічною моделлю конфлікту.

Статистичний метод. Сприяє вивченню багатьох випадків і дає змогу завдяки отриманим статистичним даним встановити закономірності, взаємозалежності, допомагає зробити узагальнення.

Метод експертних оцінок. Застосовується для прогнозування розвитку тих чи інших явищ. Конфліктологи використовують його для прогнозування конфліктів, оцінювання рівнів латентних конфліктів. Основою якісної та кількісної оцінки об'єктивних і суб'єктивних факторів, які впливають на конфлікт, стає думка спеціалістів, що спирається на їхній професійний науковий та практичний досвід. Важливо в цьому контексті сформулювати питання, правильно підібрати експертів, організувати їхню роботу.

Метод "картографії конфлікту". Суть методу полягає у послідовному заповненні "карти" конфлікту, розділеної на кілька секторів (залежно від кількості учасників конфлікту). У центр її заноситься основна проблема, а в розділи — інформація про учасників конфлікту та їхню мету в ньому.

Метод спостереження - це цілеспрямоване вивчення на основі сприйняття дій і вчинків особистості в різних природних ситуаціях.

Перша вимога до спостерігача - збереження природності психічних проявів.

Друга вимога - спостереження завжди має бути цілеспрямованим, тобто слід чітко визначити цілі й задачі, що їх належить вирішити у процесі дослідження.

Третя вимога до методу спостереження - фіксація його результатів.

Недолік методу: спостерігач (експериментатор) знаходиться в пасивній позиції: він змушений очікувати, коли настануть психічні явища, які його цікавлять.

Соціометрія. Цей метод прийшов у вітчизняну науку із зарубіжної соціології та соціальної психології. Сам термін "соціометрія" походить від латинської socius (співучасник) і metrum (вимірювання).

Соціометричне вимірювання у конфліктології передбачає вивчення емоційно-психологічних зв'язків між людьми.

На думку винахідника цього методу американського вченого Дж.Морено, соціометричний метод являє собою систему технічних засобів і процедур для аналізу соціально-емоційних зв'язків індивіда з членами тієї групи, де він живе і працює.

Соціальне макросередовище (система суспільних відносин) є об'єктивною основою для виникнення тих та інших взаємин особистості з людьми в групі. Мікросередовище посідає проміжне становище у відносинах особи й суспільства, воно ніколи не є пасивним, посилюючи або ж знижуючи вплив суспільства на особу. За допомогою соціометричних досліджень можна отримати зріз динаміки внутрішніх взаємин у групі, дати конкретну кількісну оцінку внутрішньогрупових і міжгрупових процесів спілкування, виявити характер психологічних взаємин, наявність лідерства, угруповань, конфліктних ситуацій. Важливим позитивом цього методу є простота й швидкість процедури дослідження.

Вимоги до методів конфліктологічного дослідження:

Об'єктивність — висновки повинні бути зроблені на достовірних даних, а не на припущеннях чи уявленні.

Валідність — можливість повноти дослідження.

Надійність — отримання однозначних результатів при багаторазовому контролі.

Специфічність — відповідність певної методики тільки тому фактові, процесу чи проблемі, які вивчаються.

Економічність — розв'язання цієї проблеми з найменшими витратами часу, засобів, зусиль тощо.

Методика “Чи властиві Вам конфліктогени спілкування?” – виявляє чи допускає людина в своїх висловлюваннях слова, що можуть спричинити конфлікти [47].

Фрайбургзькій особистісний опитувальник  - багатофакторний особистісний тест, придатний для діагностики деяких важливих властивостей особи; він годиться для нормальної популяції в цілях аналізу властивостей особи, в клінічній практиці використовується для індивідуальної діагностики. Фрайбургзькій опитувальник особи дозволяє одержати показники по параметрах, сприяючих агресивній поведінці – дратівливість, емоційна лабільність, невротичність, екстравертованість, врівноваженість.

Невротичність характеризує рівень нервовість, невміння вийти з положення, приділення уваги власним відчуттям. Високі оцінки за шкалою «спонтанна агресивність» свідчать про наявність передумов для імпульсної поведінки. Характеристики особи: агресивність, імпульсна, безпосередність, незлагідність.

Шкала «дратівливість» дозволяє судити про емоційну стійкість. Високі оцінки свідчать про нестійкий емоційний стан з схильністю до афектного реагування. Характеристики особи: нетерпимість, імпульсна, збудливість, напруженість, безпосередність, педантичність.

Високі оцінки за шкалою реактивна агресивність свідчать про агресивне відношення до соціального оточення і вираженого прагнення до домінування. Характеристики особи: реактивно агресивна, така, що обстоює свою думку, егоцентричний, авторитарний, недовірливий, домінантний.

«Соромливість» відображає схильність до стресового реагування на звичайні життєві ситуації, що протікає по пасивно-оборонному типу. Високі оцінки за шкалою відображають наявність тривожності, скутості, невпевненості, слідством чого є труднощі в соціальних контактах. Характеристики особи: стриманість, з пониженою здатністю контакту, невпевненість, розгубленість, соромливість, схвильованість.

Високі оцінки за шкалою «екстраверсії – інтроверсії» відповідають вираженій екстравертованості особистості, низькі – вираженої інтровертованості. Екстраверсія – інтроверсія – товариськість, рівень активності в суспільному житті, жвавість, пошук або, навпаки, уникнення контакту з людьми (чинник пов'язаний з п'ятьма шкалами тесту, перш за все з шкалою 2 – спонтанна агресивність).

Високі оцінки за шкалою «емоційна лабільність» указують на нестійкість емоційного стану, що виявляється в частих коливаннях настрою, підвищеної збудливості, дратівливості, недостатньої саморегуляції. Низькі оцінки можуть характеризувати не тільки високу стабільність емоційного стану як такого, але і хороше уміння володіти собою.

Емоційна лабільність – стабільність – емоційна стійкість або нестійкість, коливання настроїв, збудливість, напруженість, депресивність, смуток, оптимізм, радісність [79].

Шкала Рольового Конфлікту (the Role Conflict Scale) Психодіагностичне вивчення рольових конфліктів почалося порівняно недавно (приблизно 2 десятиліття), що набагато менше порівняно з іншими галузями експериментальної та прикладної психології. Однією з перших була створена тестова методика яка дозволяла вивчати і вимірювати рольовий конфлікт і рольову неоднозначність в складних організаціях. Цей тест на даний час набув найбільшого поширення серед інструментів подібного роду, на його використанні побудовано багато досліджень.

Опитувальник Рольового Конфлікту (the Role Conflict Questionnaire) створений для вимірювання конфліктів, пережитих у виконанні ролі.

Цей тест створено на дещо інших теоретичних позиціях, ніж попередній. Поняття "роль" визначається як кластер соціально і організаційно визначеної індивідуальної поведінки, як набір рольових очікувань спрямованих на центральну людину відправниками ролі з одного боку і центральною людиною - з іншого.

Адекватне виконання ролі має на увазі, що створення і посилання інформації відправниками ролі не є несумісним. "Рольовий конфлікт" визначається як невідповідність між очікуваннями, зв'язаними з роллю, і фактичними переживаннями рольового обов'язку, тобто взаємна інформація, яку отримують партнери по взаємодії є або справді об'єктивно несумісною, або виглядає такою через дисфункціональні процеси комунікації.

Опитувальник Рольового Конфлікту становить шкалу 17 одиниць, призначену для оцінювання таких аспектів рольового конфлікту:

1.Персонально-рольовий конфлікт (person-role conflict).

2.Інтервиконавчий (inter-sender) рольовий конфлікт.

3.Рольовий конфлікт цілі ресурсу (resource-goal), включаючи рольове перевантаження (role overload).

За допомогою факторного аналізу виявлено 5 факторів: I - рольовий конфлікт цілі ресурсу, включати конфлікт із-за відсутності часу (рольове перевантаження) і інших важливих ресурсів; II - загальний інтервиконавчий рольовий конфлікт; III - ієрархічний інтервиконавчий рольовий конфлікт; IV - персонально-рольовий конфлікт відісланий до рівня відповідальності і влади; V - персонально-рольовий конфлікт відісланий до роботи.

Опитувальник Рольового Конфлікту може бути корисним інструментом для оцінки такої характеристики рольового стресу, як рольовий конфлікт, що може бути одним із джерел робочої напруги в організаційних призначеннях.

Тим же колективом авторів була розроблена тестова методика для вимірювання переживання рольової неоднозначності в поведінці прийняття ролі - Генеральний Опитувальник Рольової Неоднозначності  для організаційних призначень 1987р.

Опитувальник з 24 показниками оцінює 5 факторів: неоднозначність, пов'язана з позицією роботи; неоднозначність, пов'язана з виконанням роботи; неоднозначність, пов'язана зі значущими очікуваннями інших і оцінками; неоднозначність, пов'язана з організаційними цілями і страховими полісами; неоднозначність, пов'язана з роботою і соціальними правами. За даними авторів, Генеральний Опитувальник Рольової Неоднозначності для організаційних призначень має достатні значення надійності і валідності для інструменту дослідження у галузі стресу, пов'язаного з роботою [20].

Тест – опитувальник Шмішека. Аналізуються дані за шкалами-типами: гіпертимний, тривожно-боязкий, дистимічний, педантичний, збудливийй, емотивний, застрягаючий, демонстративний, циклотимний, афективно-екзальтований. Акцентуація особистості, на думку К.Леонгарда, відповідає такому стану особи, коли індивідуальний характер реакцій на те, що оточує досягає особливої вираженості, що свідчить про можливість переходу норми в патологію. К.Леонгард вважає, що акцентуйованим особам властива готовність до особливого, як соціально – позитивному, так і соціально-негативному розвитку [79].

16PF – опитувальник Р. Б. Кеттелла (призначений для людей від 16 років і більше) з його допомогою можуть визначатися такі особистісні фактори як товариськість, логічний компонент інтелекту, емоційна стійкість, конформність, заклопотаність, рівень проходження нормам, схильність до ризику, стресостійкість, підозрілість, практичність, розуміння людей, рівень самооцінки, прихильність новому, самодостатність, рівень самоконтролю, соціальна напруженість.

Методика виміру мотиву мети досягнення, що призначена для діагностики стійких мотивів особистості: мотиву уникання невдачі  і мотиву прагнення до успіху. При цьому оцінюється який з цих двох мотивів домінує. Тест являє собою опитувальник, що має дві форми, – чоловічу, 32 питання і жіночу -  30 питань.

Опитувальник Робочої Тривожності (the Work Anxiety Questionnaire) 1993 р. за попередніми результатами дослідження психометричних властивостей опитувальника показали хороші результати і перспективи його використання як інструменту, розроблений для виміру трудової тривожності. В дослідженні брали участь 121 нормальних дорослих іспанських чоловіків і жінок (середній вік 35.85 років). Виконувався факторний аналіз методом головних компонент. Зовнішніми критеріями, що використовувалися для валідації опитувальника, були рольовий конфлікт, рольова чистота і задоволення роботою [20].

Тест Спілбергера-Ханіна. За допомогою цього опитувальника ми оціюємо рівень тривоги на момент заповнення опитувальника (РТ), відображаючий реакцію на короткочасну дану ситуацію, і рівень тривоги, відображаючий звичний (довгочасний) для піддослідних стан (ОТ).

            Значні відхилення показників тривоги від “зони психологічного комфорту” (31 - 45балів) потребує спеціальної уваги. Висока тривожність викликає появу неприємного і утруднюючого діяльність стану людини, в цьому випадку необхідно змінити акценти з страху невдачі і несхвалення оточуючих на зміст діяльності, її смисл, процес здійснення. Можна, наприклад, зпланувати діяльність по окремим підзадачам, які легше здійснити і тим самим зменшити відчуття тревоги за результат.

Низька тривога, навпаки, потребує пробудження активності особистості, зацікавленості і відчуття відповідальності [79].

Тест А. Асингера (оцінка агресивності у відносинах). Флегматична людина рідко виявляє себе як цікавий співрозмовник, але і з надмірно агресивним, що накидається як тигр із засідки, неприємно спілкуватися. Тест А. Ассингера дозволяє визначити,  чи досить людина коректна у відношенні з навколишніми і чи легко спілкуватися з нею. Для більшої об'єктивності відповідей можна провести взаємооцінку, коли колеги відповідають на питання. Це допоможе зрозуміти, наскільки вірна їхня самооцінка [25].

Метод малюнкової фрустрації Розенцвейга. Методика призначена для дослідження реакцій на невдачу і способів виходу із ситуацій, що перешкоджають діяльності або задоволенню потреб особистості. Фрустрація - стан напруги, розладу, занепокоєння, викликана незадоволеністю потреб, об'єктивно нездоланними (або суб'єктивно так розуміємими) труднощами, перешкодами на шляху до важливої мети. За допомогою методики можна досліджувати такі реакції на сильний подразник, як: агресія, переміщення, ідентифікація, проекція, фантазія, регресія, апатія, придушення, компенсація, фіксація, раціоналізація. Методика відноситься до класу проективних тестів. У ній 16 ситуацій, у яких створюється перешкода (зупиняють, обескуражують, кривдять, спантеличують  ) і 8 ситуацій, у яких суб'єкта обвинувачують у чомусь. Між цими групами ситуацій є зв'язок, тому що ситуація "обвинувачення" припускає, що їй передувала ситуація "перешкоди", де дослуджуваний був, у свою чергу, фрустрований. Іноді досліджуваний може інтерпретувати ситуацію "обвинувачення" як ситуацію "перешкоди" або навпаки.

Всього методика складається з двадцяти чотирьох схематичних контурних малюнків, на якому зображені два чоловіки або більш, зайняті ще незакінченою розмовою. Ці малюнки пред'являються досліджуваному. Передбачається, що "відповідаючи за іншого", досліджуваний легше, достовірніше викладе свою думку і виявить типові для нього реакції виходу з конфліктних ситуацій. Дослідник відзначає загальний час досліду. Тест може бути застосований як в індивідуальному, так і в груповому виконанні. Але на відміну від групового в індивідуальному дослідженні використовується ще один важливий прийом: просять прочитати вголос написані відповіді. Експериментатор відзначає особливості інтонації та інше, що може допомогти в уточненні змісту відповіді (наприклад, саркастичний тон голосу). Крім того, досліджуваному можуть бути задані питання щодо дуже коротких або двозначних відповідей (це також необхідно для підрахунку). Іноді трапляється, що досліджуваний неправильно розуміє ту або іншу ситуацію, і, хоча такі помилки самі по собі значимі для якісної інтерпретації, все-таки  після необхідного роз'яснення від нього повинна  бути отримана нова відповідь. Первинну відповідь потрібно закреслити, але не стирати гумкою. Опитування варто вести по можливості обережніше, так, щоб питання не містили додаткової інформації [79].

Опитувальник Форвергера на контактність. Данний опитувальник задає піддослідним запитання для оцінки цілого ряду якостей, які відіграють величезне значення для спілкування. Однією з таких якостей є уміння налагоджувати міжособистісний контакт. Інтерпритація отриманих результатів застосовується для осмислення рівнів сформованості відповідних якостей, актуалізацію потреби в їх подальшому розвитку.

Методика М. Снайдера “Чи вмієте Ви слухати?” – визначає наскільки успішно одна людина може вислухати іншу [47].

Опитувальник рівня суб'єктивного контролю Бажина Е.Ф. і співавторів заснований на шкалі локусу контролю Дж Роттера. На його думку «люди розрізняються між собою, тому, де вони локалізують контроль над значимими для них подіями». В основі даної методики лежить концепція локусу контролю Дж. Роттера. Однак у Роттера локус контролю вважається універсальним стосовно будь-яких типів ситуацій: локус контролю однаковий і в сфері досягнень, і в сфері невдач. При розробці методики УСК автори виходили з того, що іноді можливо не тільки односпрямовані сполучення локусу контролю в різних але типових ситуаціях. Це положення має й емпіричні підтвердження. У зв'язку з цим розроблювачі тесту запропонували виділити в методиці діагностики локусу контролю субшкали: контроль у ситуаціях досягнення, у ситуаціях невдачі, в області виробничих і сімейних відносинах, в області здоров'я.

УСК складається з 44 пунктів. Існує два варіанти відповідей. При одному варіанті відповіді даються по 6-бальній шкалі: від -3 до +3. Причому відповідь "-3" означає повна незгода з пунктом шкали, а відповідь "+3" - повна згода. При іншому варіанті відповіді даються в традиційній для тестових опросників формі: "Так - Ні".

Тест В.Ф. Ряховського “Рівень товариськості”. Вимірює рівень товариськості (комунікабельності). Складається з 16-ти тверджень [79].

Методика “Чи властиві Вам конфліктогени спілкування?” – Виявляє чи допускає людина в своїх висловлюваннях слова, що можуть спричинити конфлікти. Має десять тверджень. [47].

Шкала Гендерно-Рольового Конфлікту (Gender Role Conflict Scale)є найбільш поширеною серед тестових методик вивчення статево-рольових конфліктів  . На думку авторa методики Дж.М. О’Ніла статево-рольовий конфлікт існує, коли статеві ролі мають негативні наслідки для людей. Щоб оцінити зразки статево-рольового конфлікту, описаного в літературі, були створені дві міри: Шкала Статево-Рольового Конфлікту I і II (GRCS-I і GRCS-II). GRCS-I оцінює персональні статево-рольові установки чоловіків, поведінку і конфлікти. GRCS-II оцінює статево-рольові конфлікти чоловіків в специфічних статево-рольових ситуаціях конфлікту.