---

Засоби управління емоційними станами людини

Розвиток емоційної сфери допоможе дітям відчути радість життя та зберегти своє здоров'я. Діти знають, що емоції виникають, коли:

      • я почуваю себе гарно або погано;

      • у мене виходить або не виходить задумана справа;

      • хтось мене образив;

      • у мене щось болить.

  Вони також можуть розпізнавати емоції як позитивні, так і негативні. Наприклад, дітям пропонується зіграти в гру «Підбери емоцію». Для цього їх треба попередньо ознайомити з словником назв емоцій та запропонувати записати позитивні і негативні в окремих стовпчиках:

      радість              журба                     задоволення

      увага                 сум                          заздрість

      горе                  щастя                      сором

      гнів                   провина                  інтерес

  Ознайомившись з назвами цих та інших емоцій, можна запропонувати і-таку вправу: кожній із вивчених емоцій присвоїти свій порядковий номер. Наприклад: 1 — радість, 2 — гордість, 3 — сором. Вчитель називає номер, а учні повинні прийняти позу, яка відповідає емоції за певним номером.

  З великим задоволенням діти виявляють радість, гнів, біль, сором, занепокоєння, використовуючи при цьому кольорові олівці чи фломастери. Доцільно продовжити цю вправу, запропонувавши дітям обмінятися малюнками та спробувати пізнати настрій свого товариша. Дайте дітям домашнє завдання: нехай батьки відгадають за цим малюнком настрій дітей. Інколи за допомогою цих вправ вдається відкоригувати деякі недоречні прояви поведінки. А зникають проблеми — поліпшується настрій, поведінка дітей стає контрольованою.

  Підлітки з високим рівнем тривожності вимагають особливої уваги як педагогів, психологів, так і батьків. Тривожність може бути результатом психотравми, неблагополучності у певній значущій для підлітка сфері діяльності чи спілкування. Вона може бути й результатом порушеного самооцінювання, внутрішньоособистісних конфліктів. Останній вид може достатньо довго не привертати уваги педагогів і батьків, бо такі діти дуже відповідальні, дисципліновані. Важливо допомогти визначитися, як саме допомогти підліткові. У тому разі, коли тривожність пов'язана з порушеннями самооцінювання, то роботу слід скеровувати на його розвиток. Якщо своєчасно не справитися із цим відхиленням, підліток може опинитися у замкненому колі, бо тривожність знижує можливості дитини, що, у свою чергу, породжує нові підстави для тривоги.

  У деяких випадках тривожність пов'язана з сімейними проблемами. Тоді основний акцент у корекційній роботі роблять на розвитку почуття захищеності підлітка в сім'ї. Для цього і педагоги і батьки повинні використовувати конкретні прийоми подолання тривожності. До них належать:

  1.Уявне тренування-ситуацію, що спричинює у дитини тривогу, ретельно і заздалегідь програють в усіх можливих деталях, складних моментах. Продумують поведінку дитини в різних варіантах розвитку ситуації.

  2.Репетиція—дорослий програє з дитиною складну, тривожну ситуацію, детально відпрацьовуються способи поведінки. Дуже важливо, щоб ситуація програвалася в різних варіантах - спокійно, напружено, агресивно.

  3.Доведення до абсурду - дорослий пропонує дитині в процесі розмови зображувати сильну тривогу, страх в абсолютно непідходящих ситуаціях. У результаті тривожність зменшується - дитина дивиться вже на свої переживання наче б з боку.

  4.Переформулювання завдання - учневі треба допомогти не зосереджуватися на тому, що він будь-що повинен виконати. Завдання діяльності має бути сформульоване так, наче "необхідність" щось зробити. Наприклад, не обов'язково одержувати призове місце на змаганнях - важливо зміцнювати своє здоров'я. Потрібно орієнтувати дитину, що кожна складна ситуація - це тренування її можливостей, уміння володіти собою.

  5.Виконання ролі - дитині пропонують обрати собі будь-який образ для наслідування реальної людини чи кіногероя, літературного героя і намагатися діяти в "образі". Цей прийом дає дитині можливість, діючи наче від імені свого героя, почуватися впевненіше, вільніше в складних ситуаціях.

  6.Контроль голосу 1 жестів - учневі розповідають, яким чином голос і жести людини відображають її емоційний стан, а також пояснюють, як важливо постійно тренувати впевненість у голосі і жести перед дзеркалом, адже спокійний голос і певні жести самі по собі заспокійливо впливають на людину.   

  7.Дихання - дитині пояснюють, що ритмічне дихання заспокійливо впливає на організм. Вправи: робити вдих вдвічі довший, ніж видих; зробити глибокий вдих і затримати дихання на 20-30 с.

  Приємний спогад - дитині пропонують у тривожній ситуації згадати ситуацію, коли вона відчувала абсолютний спокій.

  Переорієнтування симптомів тривожності. Дорослий пояснює дитині, що все те, що він відчуває у тривожній ситуації - серцебиття, холодні руки, сухість у роті - усе це симптоми страху, а звичайні ознаки свідчать про готовність людини виконати ту чи іншу діяльність.

  Отже, подолання тривожності у підлітків можна здійснювати в трьох напрямах:

  а) навчання прийомів оволодіння своїм емоційним станом;

  б) розширення можливостей формуванням умінь і навичок, необхідних для успішного виконання діяльності;

  в) перебудова самооцінювання і структури мотивів підлітка.

  Музика дає змогу змінювати тривогу на глибинному, підсвідомому рівні й уникнути того, з чим дитині чи навіть підліткові не так легко справитися. До проведення такої роботи слід обов'язково залучити й батьків, їм дається завдання проговорити вдома ситуації, які колись викликали в їхніх дітей страхи, тривогу і які вони все-таки подолали.

  Розширення можливостей і набуття нових навичок, умінь також дає змогу подолати тривогу. Так, для дітей і підлітків, які страждають "шкільною тривожністю", потрібні спеціальні консультації. Найчастіші скарги — це боязнь відповідати біля дошки, на екзаменах.

  Розглянемо це детальніше. Так, після попередньої консультації підліткові потрібно допомогти скласти спеціальну програму.

  Страх біля дошки можна і треба переборювати. Учень має з'ясувати, що в нього виходить найкраще і в подальшому спиратися на свої досягнення й знахідки.

  Учням, які перед екзаменами постійно відчувають тривогу, пропонується:

  • скласти якомога вдаліший план і вивчити його під час підготовки до кожного питання в білетах;

  • залишити день перед екзаменом, для того щоб відповідати на всі білети перед дзеркалом, другу або мамі так, наче відповідаєш екзаменаційній комісії;

  • до кожного білета треба розв'язати задачу (з математики) чи зробити розбір слова, речення (з мов). Робити все вголос;

  • за кілька днів до екзамену обов'язково подумки програти в усіх деталях ситуацію екзамену і свою відповідь. Робити це детально у різних варіантах При цьому намагатися знайти кращу відповідь, кращу форму поведінки;

  • напередодні екзамену, навпаки, треба уявити собі ситуацію екзамену з усіма переживаннями: спочатку уяви, як ти боятимешся, але коли вже витягнеш білет і сядеш на місце, страх пропадає, ти зосереджуєшся. Уяви, як усе це з тобою відбувається, і ти добре і, головне, спокійно підготуєшся до відповідей комісії. Ще раз нагадуємо - уявляй усе конкретно, у деталях, з усіма переживаннями, діями.

  Під час екзаменів рекомендується:

  1. Продумати план відповіді й записати його з прикладами (не обов'язково згадувати той, який записано в зошиті). Не слід лякатися, якщо виникає почуття, що нічого не пам'ятаєш і не знаєш. Треба пам'ятати, що на екзамені є достатньо часу, щоб підготуватися до відповіді. Пропонуємо згадати, як Ви будували свою відповідь вдома. Після цього поділити аркуш паперу на дві частини. Зліва пишуть: "Що я знаю", - справа - "Що мені невідомо". Тобто в лівій частиш записують усе, що приходить у голову по білету - правила, приклади, окремі докази. Воно навіть може бути в певному безпорядку. У правій - те, чого не можна згадати. Обидві частини заповнюють одночасно, проте час від часу викреслюють у правій частині те, що згадалося. У кінці підготовки складають план відповіді. На це відводиться спеціальний час. Важливо відповісти хоч на частину, проте чітко й логічно, ніж на все, але хаотично.

  2. Дуже детально підготувати розв'язання задачі (граматичний розбір) і продумати відповіді на запитання, які можуть бути поставлені на екзамені.

  3. Підготовка закінчується на 1 - 2 хв. раніше до того, як викликають відповідати. У цей час слід відновити в пам'яті те, що ти відчував,' коли тренувався вдома, і, не заглядаючи в план, повторити по пам'яті його логіку, приклади.

  4. На екзамені можна скористатися планом, складеним під час підготовки до відповіді.

Методи психокорекційної роботи з емоційними порушеннями

     Вправа «Покажи емоцію»

      Варіант 1.Тренер роздає членам груші карток, на яких написані назви емоцій, після чого кожен по черзі повинен вийти в центр кола і показати емоцію за допомогою міміки і жестів. Решта учасників відгадує.

     Варіант2. Учасники розбиваються на пари. Один із партнерів кожної нари підходить до тренера, який дає завдання показати якусь емоцію. Другий партнер відгадує, після чого вони міняються місцями.

     Вправа - «Емоція по колу»

      Один учасник показує сусідові якусь гримасу. Той якомога точніше її копіює і передає далі. Гримаса передається по колу і повертається до «автора». Він говорить, яку емоцію хотів передати, і яку отримав, а всі учасники мають можливість подискутувати, чому нас часто неправильно розуміють. Ведучий пропонує спробувати передати свої емоції но колу наступним бажаючим.

     Вправа “Віддзеркалення емоційного стану”     

     Всі учасники розбиваються на нари. Один виконує роль «дзеркала», яке повинно віддзеркалити емоційний стан, продемонстрований партнером. Цю вправу потрібно виконувати мовчки. Емоційний стан демонструють за допомогою міміки і пантоміми. Кожен виконує вправи по 3 рази (різні емоційні стани).

     Вправа “Скульптура”

     Цю вправу виконують у парах. Нехай один учасник буде «скульптором», а другий — «глиною». «Глина» — піддатлива «скульптору» і зберігає форму, яку їй надають. «Скульптор» надає «глині» вираз емоції, яку пропонує ведучий. «Скульптор» повинен працювати мовчки і не давати жодних словесних вказівок «скульптурі».

     Вправа «Перетворення»

     Група повільно рухається. Один з учасників гри стоїть у центрі кола. Інші уявляють, що він перетворився:

      — у чудовисько — група демонструє відразу;

      — у бізнес-леді — група показує захоплення;

      — у надзвичайно гарну дівчину, в яку всі закохуються;

      — у того, кого ніхто не хоче помічати;

      — у суворого директора школи;

      — у найбагатшу людину світу.

     Своє ставлення до учасника група повинна виявляти тільки за допомогою міміки і жестів. Після закінчення вправи учасники обмінюються враженнями. Цю вправу можна використати також на занятті з рольової поведінки.

     Вправа - «Привіт» Ведучий роздає учасникам картки з назвами емоційних етапів. Кожен має сказати: «Привіт!» — з тим почуттям, яке позначене у картці. Вправа допомагає усвідомити, що емоційний стан людини передається, насамперед, за допомогою невербаліки, яка може суперечити вербальному посланню.

     Вправа - «Я не я...»

      Учасники сидять у колі. Кожен по черзі промовляє фразу: «Я не я, коняка не моя, моя хата з краю, нічого не знаю» з різними інтонаціями (із задоволенням, із роздратуванням, як політичний діяч, як хвора людина, як дошкільник, як закохана людина і т. ін.).

     Вправа «Посмішка по колу»

     Цією вправою добре починати або закінчувати заняття. Учасники сидять у колі, беруться за руки. Перший учасник повертається до свого сусіда праворуч або ліворуч і посміхається йому. При цьому можна «взяти» посмішку в долоні і обережно передати її іншому.

Вправа «Висвари учасника»

     Варіант 1.Учасники сидять у колі. Одному з них (це може бути агресивна дитина, але не обов'язково) зав'язують очі, а її сусідові показують па когось рукою, щоб всі бачили, і говорять: «Вилий злість, що нагромадилась у тобі, на цю людину». Після чого розв'язують очі і показують, кого вона сварила. Зніяковілий автор вибачається перед жертвою вербальної агресії.

     Варіант 2.Учасники пропонують сусідові із зав'язаними очима висварити одного учасника від імені іншого. Той, хто сварить, не знає від імені кого він буде сваритися, та імені того, кого вій буде сварити. Після закінчення процедури учасник, від імені якого сварились партнери, звертається до того, кого сварили: «Вибачте, я був трохи нестриманим. Вирвалось!»

     Гра триває доти, доки будуть бажаючі сваритися. Гру можна припинити, якщо хтось із сусідів покаже на гравця із зав'язаними очима, як на об'єкт агресії і автора виступу одночасно, тобто учасник буде сварити сам себе. Після цієї вправи знімається нервове напруження окремих учасників групи, зменшується рівень тривожності, атмосфера в групі стає відкритою і більш безпосередньою.

     Вправа - «Полювання Баби-Яги»

     Один з учасників — Баба-Яга. Він стоїть спиною до групи. За сигналом керівника: «День» — Баба-Яга виходить на полювання, а учасники від нього тікають. Коли Баба-Яга полює, вона за допомогою міміки і пантоміми виявляє злість. Якщо їй вдається когось спіймати, тренер вигукує: «Ніч!» Ніхто       більше не тікає, а Баба-Яга «розправляється з жертвою»: вона розповідає, що з нею зробить, супроводжуючи розповідь залякуючими жестами. Після чого полонений стає Бабою-Ягою й впливає свою злість на іншого учасника. Психолог (вчитель) повинен стежити за дотриманням правил безпеки.

Вправа«Малюємо злість»

      Варіант 1.Учасникам пропонується намалювати на аркушах наперу свою злість так, як воли її уявляють, а потім знищити малюнок, або зробити вогнище і спалити власну злість.

      Варіант 2.Тренер пропонує учасникам намалювати на аркушах паперу портрет людини, до якої вони відчувають злість і агресію, або написати її ім'я закарлючками, негарними літерами. Коли це зроблено, всі одночасно розривають малюнки і викидають їх у кошик для сміття.

Вправа «А-ну, голосніше!»

      Ведучий пропонує учасникам сісти і заплющити очі. За сигналом: «Починаємо», — всі висловлюють незадоволення ситуацією (вчителями, батьками, приятелями, коханими та ін.). Це треба робити одночасно і якомога голосніше. Як тільки крики почнуть стихати, ведучий наказує: «Розплющте очі! А тепер повторіть свої слова, дивлячись в очі один одному».Потім ведучий визначає спільні скарги, після чого відбувається групове обговорення.

      Вправа допомагає виплеснути назовні злість і перетворює злість та гнів на крик та смішну словесну перепалку. Це дає можливість почути, чим незадоволені інші та допомагає обговорити і вирішити проблеми.

      Проведення цієї роботи свідчить про те, що спеціальним чином організовані заняття сприятимуть підвищенню загального емоційного відгуку у дітей. А підвищення загального емоційного відгуку дитини впливає на формування емоційної сфери у дітей молодшого та середнього шкільного віку та сприяє розвитку їхньої особистості й адаптації в соціумі.

Вправа “Танцюючі руки”

      Мета:Якщо діти неспокійні або роздратовані, то гра повинна дати їм можливість прояснити свої відчуття та допомогти внутрішньо розслабитись.

      Матеріали:великі аркуші наперу (або старі шпалери), скотч, кольорова крейда. Вирава-гра супроводжується жвавою музикою.

      Розкладіть напір на столі та прикріпіть його до столу, щоб він не рухався.

      Інструкція:візьміть, будь ласка, кожний по два шматочки крейди. Виберіть для кожної руки колір, який вам подобається, станьте зручно, щоб ваші руки від кисті до ліктьового суглобу знаходились над папером. Заплющіте очі, і коли зазвучить музика, ви можете двома руками малювати на папері. Ваші руки повинні рухатися в такт музиці (2—3 хвилини).

      Таким чином, проводячи нсихокорекційні заняття з використанням музичного супроводу, ми формуємо у дітей психологічну культуру. Це буде сприяти поліпшенню їх емоційного стану, позбавить комунікативних ускладнень, навчить використовувати музичні звуки для релаксації, навчить активно і пасивно прослуховувати музичні твори.

      Під час активного сприймання та відтворення музики діти можуть працювати індивідуально (вокалотерапія) і в групі (вокальний ансамбль, хор тощо), або ж грати на музичних інструментах, по-різному проявляти музичну творчість. Діти вчаться слухати, брати участь у дискусії, відволікаються від власних переживань, отримуючи естетичне задоволення від прослуханої музики.

Вправа “Зустріч”.

      Мета: розвиток невербальних засобів виразності.

      Учні стають у два кола: зовнішнє і внутрішнє, обличчям один до одного і, використовуючи невербальні засоби спілкування, по черзі вітаються з кожним учасником протилежного кола так, начебто вони зустріли: друга; приятеля; учня із свого класу; учня із паралельного класу; сусіда; ворога; хлопчика або дівчинку, який(яка) подобається; вчителя; незнайомця; батьків свого однокласника, маленьку дитину тощо. Тренер періодично змінює завдання.

      Зворотній зв'язок. Проводимо обговорення:

      — Які відчуття, емоції були в тебе, коли доводилося вітатися з однолітком, старшою за тебе людиною, молодшим, незнайомцем? Як змінювалися твої жести, рухи, емоційний стан? Які, можливо, були труднощі? Як це пов'язано із твоєю поведінкою в житті?

      Методичні рекомендації тренеру. Під час обговорення дається можливість висловитись кожному бажаючому. Тренер звертає увагу учнів на те, що у різних життєвих ситуаціях, у спілкуванні з різними людьми ми діємо по-різному. Також необхідно акцентувати увагу учнів на усвідомленні своїх актуальних відчуттів за принципом «тут і тепер». Тренер слідкує за дотриманням правил надання зворотного зв'язку.

      Психологічний коментар. Вправа допомагає учням усвідомити, що наші дії, міміка, рухи відбивають емоційне ставлення до співрозмовника. Щоб краще розуміти емоції співрозмовника, можна аналізувати жести і міміку. В свою чергу, для того, щоб бути зрозумілим для інших, треба уміти невербально проявляти свої емоції.

Вправа “Молекули”.

      Мета:розвиток вміння розуміти свої емоцій.

      Учні рухаються в хаотичному порядку, не торкаючись один одного, без будь-якої взаємодії, уявляючи себе «молекулами» одного тіла, і зосереджуючись на своїх емоціях. Тренер дає команду продовжувати рух, але оновлює завдані Ія. Учні повинні, зустрічаючись один з одним, на короткий час зупинитися і, дивлячись у вічі один одному, намагатися зрозуміти: «Що я відчуваю?»

      Варіант. Тренер пропонує невербально проявляти певні емоції: посміхатися один одному; сердитися; підозрювати; ображатися; вихвалятися; боятися; дивуватися; пустувати; заздрити; ненавидіти; жаліти; радіти тощо.

      В будь-який момент тренер може «перетворити» учасників на «камінь». Це означає, що після того, як тренер вимовив: «Камінь!», учасники групи повинні завмерти на місці, зосереджуючись на своїх актуальних внутрішніх відчуттях, емоціях. Після команди тренера: «Рух!» учасники продовжують рухатися.

      Зворотній зв'язок. Проводимо обговорення, обмін почуттями, враженнями:

      — Чи вдалося зрозуміти свої емоції?

      — Як змінювався ваш внутрішній стан, коли виражали мімікою різні емоції?

      — Що відбувалось із відчуттями, коли треба було «перетворитись на камінь»?

      — Чи відчували ви емоції іншої людини? Що вразило?

      — Коли було найнеприємніше? Ви можете поділитися своїми почуттями із партнером, використовуючи Я-висловлювання.

      — Як в житті ви визначаєте своє ставленням до іншої людини?

      Методичні рекомендації тренеру. Тренер продовжує акцентувати увагу учнів на вмінні усвідомлювати свої актуальні почуття, емоції. Важливо показати учням па їх власному досвіді, що існує великий спектр емоцій, почуттів. Кожен може відчувати як позитивні, так і негативні емоції. Встановлення балансу між ними допомагає людині краще адаптуватись в житті. Учні повинні усвідомити, що можна навчитися регулювати свій емоційний стан.

      Психологічний коментар. У спілкуванні первинне емоційне сприйняття співрозмовника значно впливає на характер подальших взаємовідносин. Зазвичай, неприємно відчувати на собі негативні емоції іншого.

      Учні роблять висновок: якщо хтось проявляє на твою адресу негативні емоції, то це не означає, що ти поганий, але може означати, що співрозмовник не задоволений твоїми діями (вони для нього неприємні або незрозумілі). Якщо ти сам часто не задоволений чужими діями, то розберись у собі: що тобі неприємно чи незрозуміле? Тривалі негативні емоції шкодять твоєму здоров'ю, заважають порозумітися із співрозмовником та породжують конфлікти. Тому краще встановити діалог про реальні причини таких емоцій та бути щирим щодо своїх почуттів.