---

Аналіз субординованого капіталу

До складу регулятивного власного капіталу включаються кош­ти, залучені на умовах субординованого боргу, тобто боргу, який виникає у банку в разі залучення коштів інвестора для включення їх до капіталу банку. Мета такого залучення — підвищення рівня капіталізації банків.

За своєю економічною сутністю субординовані зобов'язання є для банку позичковими грошовими коштами, які, зрештою, по­трібно повертати власникам. Та з огляду на достатньо тривалий строк використання зазначених коштів і можливість їх конверту­вання (зокрема, на акції банку) такі позичкові кошти прирівнюю­ться до власних. Банки можуть погашати попередній борг за ра­хунок нового запозичення, користуючись цим джерелом коштів необмежено довго. За Базельською угодою капітал банку склада­ється з елементів капіталу першого та другого рівнів, які певною мірою лімітуються й обмежуються. Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» до банківського капіталу входять основний та додатковий капітали. У свою чергу, додат­ковий капітал, який не повинен бути більшим за основний, вклю­чає в себе, зокрема, гібридні (борг/капітал) капітальні інструмен­ти та субординований борг. Максимальна сума субординованого строкового боргу обмежується 50 % суми елементів капіталу першого рівня.

Серед гібридних (борг/капітал) капітальних інструментів є та­кі, яким властиві ознаки й акціонерного капіталу, й боргу. Ці ін­струменти у різних країнах мають певні відмінності. Але основні критерії, яким вони повинні відповідати, однакові:

—   гібридні капітальні інструменти є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

—   вони не можуть бути погашеними з ініціативи власника
(або без попередньої згоди на це наглядового органу);

—   гібридні капітальні інструменти можна вільно використовувати для покриття збитків, не висуваючи перед банком вимог щодо припинення торговельних операцій;

—   капітальний інструмент (на відміну від дивідендів або простого акціонерного  капіталу та  подібно до  кумулятивних привілейованих акцій) передбачає можливість відстрочення об­слуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості банку не дає змоги зробити такі виплати.

Норми чинного українського законодавства не містять чіткого переліку видів гібридних капітальних інструментів (що доцільно було б зробити), проте визначають критерії, яким вони мають відповідати. Зауважимо, ці критерії практично узгоджуються з Базельською угодою про капітал.

 

46

Якщо боргові капітальні інструменти не відповідають зазна­ченим вище критеріям, то їх слід відносити до субординованого строкового боргу. До його складу входять звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти з мінімальним первинним фіксова­ним строком погашення понад п'ять років та привілейовані акції з обмеженим строком, які можуть бути погашені. Нині в Україні до погашення субординованого боргу застосовується (з метою відображення зменшення вартості зазначених інструментів як постійного джерела фінансової підтримки) кумулятивний дисконт­ний (або амортизаційний) фактор у розмірі 20 % на рік. Законом «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що, згідно з контрактом, звичайні незабезпечені боргові капітальні інструмен­ти не можуть бути забрані з банку раніше, ніж через п'ять років, а у випадку банкрутства чи ліквідації — повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, включених у капітал, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 % від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди. Зазначимо, що чинне українське законодавство не містить визна­чення такого виду цінних паперів, як привілейовані акції, які ма­ють обмежений строк і можуть бути погашені.

Аналізуючи місце субординованого капіталу в структурі су­купного власного капіталу банку, необхідно порівняти умови його залучення з вимогами, які пред'являє Національний банк України (табл. 2.7).

З даних табл. 2.7 випливає, що основні вимоги залучення кош­тів на умовах субординованого боргу банком дотримані.

До субординованого капіталу включаються кошти, залучені від банків та інших юридичних осіб (небанківських установ) як резидентів, так і нерезидентів у національній та в іноземній ва­люті. Сума залучених коштів на умовах субординованого боргу для врахування їх у розрахунок власного капіталу банку повинна бути не меншою 500 тис. грн.

Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на строк не менше п'яти років і повинні мати первинний строк по­гашення не менше п'яти років. Якшо строк погашення боргу не фіксований, то ці кошти сплачуються лише після повідомлення інвестора не раніше, ніж через п'ять років. Національний банк України може надати дозвіл на дострокове погашення суборди­нованого боргу за умови, що запит на таке погашення зроблено за ініціативою позичальника і за умови збільшення основного ка­піталу банку в розмірі не меншому, ніж розмір субординованого боргу, який планується повернути інвестору.

 

 

 

 

47

Таблиця 2.7

АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ВИМОГ ЗАЛУЧЕННЯ КОШТІВ

НА УМОВАХ СУБОРДИНОВАНОГО БОРГУ

 

Рядок	Умова	Нормативне значення	Фактичне дотримання	Примітка
1	Строк діяльності банку	не менше 1 року	6 років
2	Наявність письмового до­зволу НБУ на врахування субординованого боргу до власного капіталу банку		+
3	Мінімальний розмір су-бор­динованого капіталу	від банків та інших юридичних осіб — 500 тис. грн..	1800 тис. грн..
4	Строк залучення, років	не менше 5	7
5	Процентна ставка не більше	у національній валюті — обліко­вої ставки  НБУ; в іноземній — LIBOR + 4 %	8%
6	Співвідношення суборди­нованого капіталу та ос­новного капіталу	не більше 50 %	30%
7	Інші умови: а)....................... б)......................

 

Угода про залучення коштів на умовах субординованого боргу не повинна включати ніяких положень, які передбачають, що у випадку особливих обставин, окрім згортання діяльності банку, борг буде сплачений до погодженої дати його погашення.

Процентна ставка за субординованим боргом не може пере­вищувати розмір облікової ставки Національного банку України протягом усього періоду дії угоди. У разі зменшення розміру об­лікової ставки НБУ, інвестор і банк-боржник зобов'язані внести відповідні зміни до угоди щодо зменшення процентної ставки за субординованим боргом. Якщо залучено кошти на умовах субор­динованого боргу в іноземній валюті, то процентна ставка не може перевищувати ставку LIBOR (за відповідний період) плюс 4% річних протягом усього періоду дії укладеної угоди. Ставка LIBOR. визначається банком на дату укладення угоди і коригується на кожне перше

 

48

число щомісяця без укладення додаткової угоди.

Капіталізація процентів за таким боргом не допускається. Сплата процентів за субординованим боргом здійснюється не час­тіше, ніж один раз на квартал.

Сплата процентів за субординованим боргом здійснюється за рахунок збільшення валових витрат і може бути призупинена (якщо це зазначено в угоді) у разі:

— погіршення фінансового стану банку-боржника (невиконан­ня нормативів мінімального розміру регулятивного капіталу, аде­кватності основного капіталу, адекватності регулятивного капіталу, нормативів ліквідності; якщо питома вага негативно класифікова­них активів перевищує 60 % їх загальної суми; відсутності позитив­ного фінансового результату позичальника за відповідний період);

— укладення угоди банком з НБУ щодо програми фінансового оздоровлення банку.

Необхідно враховувати, що розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу.

Порівнюючи значення питомої ваги субординованого капіталу у власному капіталі банку, слід враховувати притаманні йому по­зитивні сторони, що роблять його привабливим джерелом влас­ного капіталу.