---

Аналіз валютної позиції банку

Наступним етапом аналізу є оцінювання валютної позиції бан­ку та операцій, які впливають на її стан. Для розрахунку показни­ків, що характеризують валютну позицію банку, використовують оборотно-сальдовий баланс, звітні баланси, Звіт про дотримання економічних нормативів (форма 611), Розшифрування валютних рахунків (форма 550).

Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлін­ні активами і пасивами в іноземній валюті, пов'язана з валютни­ми ризиками (одним з елементів ринкового ризику), які виника­ють у зв'язку з використанням різних валют під час проведення банківських операцій.

Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. У разі їх рівності позиція вва­жається закритою, у разі нерівності — відкритою. Відкрита пози­ція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою пере­вищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою ва­лютою перевищує обсяг зобов'язань.

При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку за­значається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція — зі знаком мінус.

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків На­ціональний банк установлює норматив ризику загальної відкри­тої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної по­зиції банку (Н13-2). Одночасно банк на власний розсуд установ­лює внутрішні ліміти валютних позицій:

 

§  ліміти на кожного дилера;

§  ліміти на філії;

§  ліміти за видами валют.

Розраховуючи норматив ризику загальної відкритої валютної позиції, уповноважений банк приймає суму регулятивного капі­талу, яка розрахована за балансом за станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів. На­приклад, для розрахунку нормативів розпорядження валютною позицією за 3-тє число звітного місяця береться розмір регуляти­вного капіталу, що розрахований за даними балансу за станом за 1-ше число цього місяця.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валют­ної позиції уповноваженим банком зазначається у формі 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів».

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоден­но, окремо щодо кожної іноземної валюти. На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

§ купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні й строкові операції (на умовах «своп», «форвард», «опціон» та ін.), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

§ одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на від­повідних рахунках;

§ купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

§ надходження коштів у іноземній валюті до статутного капіталу;

§ погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання якої здійснюється з відповідного рахунка витрат);

§ інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів за незмінності пасивів, і навпаки).

До інших обмінних операцій банку можна віднести операції прийняття або списання активу, який виступає забезпеченням заборгованості (застава, гарантія, порука), відображення у обліку немонетарних статей балансу, купівля валюти для виконання зобов'язань перед клієнтами за депозитними та кредитними опе­раціями тощо. У межах установлених значень нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:

§  купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов'язань за виданими гарантіями, поручительствами, векселями;

 

228

§  купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для виконання їхніх зобов'язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком кредитами (позиками), що одержані резидентами від уповноважених банків та уповноважених фінансових установ, а також від нерезидентів;

§  купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед клієнтами за неторговельними операціями. Операції з продажу готівкової іноземної валюти в касі банку та в пунктах обміну іно­земної валюти, що не пов'язані з виконанням вищезазначених зобо­в'язань, можуть здійснюватися лише в межах суми іноземної ва­люти, купленої касою банку, та пунктом обміну іноземної валюти;

§ купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і товарно-матеріальних цінностей;

§ залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);

§ погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній
валюті (списання здійснюється з відповідного рахунка витрат);

§ безготівкові розрахунки уповноважених банків з міжнарод­ними платіжними системами за платіжними картками тощо.

Уповноважений банк набуває право на відкриту валютну по­зицію з дати отримання ним від Національного банку дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати відкликання ліцензії Національним банком та/або припи­нення дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.

Департамент валютного регулювання залежно від ситуації на внутрішньому та зовнішньому грошово-кредитних ринках визна­чає особливості щодо окремих напрямів діяльності уповноважених банків, які пов'язані зі здійсненням операцій на міжбанківському валютному ринку України. У межах установленого нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі обмеження ризику загальної довгої відкритої валют­ної позиції банку (Н13-1) та ризику загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2), Департамент валютного регулю­вання та Департамент валютного контролю та ліцензування На­ціонального банку можуть установлювати певні обмеження щодо регулювання окремих активних операцій із валютними цінностя­ми уповноважених банків, що пов'язані з питаннями курсоутворення національної валюти та створення чіткішого й прозорішого механізму контролю за валютними операціями окремих банків.

Норматив ризику  загальної відкритої (довгої/короткої) валют­ної  позиції

 

банку встановлюється для обмеження ризику, пов'яза­ного з проведенням операцій на валютному ринку, що може при­звести до значних втрат банку. Норматив ризику загальної від­критої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначає­ться як відношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

За кожною іноземною валютою обчислюється підсумок за всіма балансовими і позабалансовими активами і всіма балансо­вими та позабалансовими зобов'язаннями банку та розраховується загальна відкрита валютна позиція банку в гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою (розрахунок проводиться за звітну дату).

Величина загальної відкритої валютної позиції банку визнача­ється як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкри­тих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами.

Для банків, статутний капітал яких сплачено у вільно конвер­тованій валюті (внаслідок чого виникає збільшення загальної дов­гої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій ва­люті), надається можливість розміщення цих коштів на окремому депозитному рахунку у Національному банку України у частині, яка призводить до порушення установленого нормативу. Таким чи­ном, кошти, що розміщуються на депозитному рахунку, вилуча­ються із підрахунку розміру відкритої валютної позиції банку.

Обсяг валюти на окремому депозитному рахунку в Національ­ному банку для розрахунку нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції визначається уповноваженими банками самостійно. При цьому банки здійснюють розрахунок нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої") валютної позиції з вирахуванням суми коштів, які розміщуються на окре­мому депозитному рахунку в Національному банку.

Для відкриття окремого рахунку уповноваженим банкам потріб­но використовувати кореспондентські рахунки Національного бан­ку за кордоном, інформація про які доводиться до банків окремо.

В уповноваженому банку кошти, що розміщуються в депозит, повинні обліковуватися на балансовому рахунку 1212 «Коротко­строкові депозити в Національному банку України».

Мінімальна сума депозиту, ставки за депозитом, термін роз­міщення депозиту та інші умови визначаються відповідними нор­мативно-правовими актами Національного банку.

Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) має бути не більше, ніж 35 %. При цьому встановлю­ється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної

 

позиції банку:

§  загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1) має бути не більшою, ніж 30 %;

§  загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2) має бути не більшою, ніж 5 %.

Стан валютної позиції оцінюється у розрізі загального розмі­ру, довгої та короткої валютної позиції. Форма 611 формується банком щомісячно в автоматичному режимі та забезпечує інфор­мацією у повному обсязі. Дані цієї форми мають уже розрахова­ний норматив відкритої валютної позиції, аналіз якої дасть змогу оцінити ризик за кожним видом валюти.

Побудуємо за даними аналітичних рахунків балансового ра­хунку № 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банків­ських металів» таку таблицю.

Таблиця 7.10

АНАЛІЗ ВАЛЮТНОЇ ПОЗИЦІЇ БАНКУ, тис. гри.

 

Показники	Сума
Регулятивний капітал банку	45 800
Балансові та позабалансові активи банку в іноземних валютах, усього (у гривневому еквіваленті)
У тому числі у доларах США	48 970
євро	25 420
російських рублях	8730
Балансові та позабалансові зобов'язання банку в іноземних ва­лютах, усього (у гривневому еквіваленті)
У тому числі у доларах США	51670
євро	14 400
російських рублях	6930
Довга (+) або коротка (-) відкрита валютна позиція по всіх ва­лютах (абсолютне значення)	15 520
У тому числі доларах США	-2700
євро	+ 11020
російських рублях	+ 1800
Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13)	33,9 %
Загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1)	28,0 %
Загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2)	-5,9 %

 

Табл. 7.10 показує, що загальна відкрита валютна позиція бан­ку становить — 33,9 %, тобто перебуває в межах нормативу. У розрізі окремих валют  банк  має  коротку  валютну  позицію  на  кінець  звітного  періоду   у

 

доларах США, яка дещо вища нормати­ву і становить 5,9 %. Загальна довга відкрита валютна позиція становить 28,0 %. Детальний аналіз операцій, що вплинули на розмір та стан валютної позиції, дасть можливість зрозуміти, за якими операціями виникла коротка позиція, та оцінити ризик.

Якщо долари США мають негативні тенденції щодо стабіль­ності, така ситуація для банку ризикована. Одночасно якщо банк має довгу відкриту валютну позицію у тій валюті, яка має про­гнози стосовно зниження курсу, це теж може призвести до втрат.

Виписка за позабалансовим рахунком валютної позиції № 9920 використовується для формування інформації стосовно переліку позабалансових інструментів, визначення їх видів, обсягів та їх впливу на фінансовий результат банку.

Таблиця 7.11

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ВАЛЮТНОЇ ПОЗИЦІЇ У РОЗРІЗІ ОПЕРАЦІЙ СТАНОМ НА 01.01.03 р., тис. грн..

 

Валютна позиція (абсолютна)	На 01.01.02 р.		На 01.01.03 р.		Зміни
	сума	%	сума	%	абсолютні	%
Усього	15 520	100,00	17 400	100,00	1880	12,11
За операціями купівлі-продажу готівки	4500	28,99	4100	23,56	-400	-8,89
За операціями купівлі-продажу безготівкової валюти	6200	39,95	7500	43,10	1300	20,97
За отриманими доходами	4900	31,57	6400	36,78	1500	30,61
За сплаченими витратами	-1900	-12,24	-2700	-15,52	-800	42,11
Внесок до статутного фонду	0	0,00	0	0,00	0	0,00
Придбання основних засобів	0	0,00	-1500	-8,62	-1500	*
Інші операції	1820	11,73	3600	20,69	1780	97,80

* Примітка: на обчислюється.

 

Структура операцій валютної позиції дає можливість оцінити, за якими саме операціями виникає відкрита валютна позиція. Так, у нашому прикладі значна частка довгої відкритої валютної по­зиції сформована за рахунок операцій торгівлі безготівкової іно­земної валюти (39,95 % на початок періоду та 43,10 % на його кінець) та формування доходів в іноземній валюті (31,57 % на по­чаток періоду та 36,78 % на кінець періоду). Динаміка розміру валютної позиції позитивна і становить 12,11 %. Структура ва­лютної позиції принципово  не змінилася.  Однак стаття «інші операції» збільшилася майже

 

вдвічі і становила на кінець періоду 20.69 % від загального розміру валютної позиції. До інших опе­рацій, що впливають на розмір валютної позиції, належать такі операції:

§ трансформація активів;

§ погашення банком безнадійної заборгованості;

§ купівля валюти для закриття валютної позиції;

§ купівля валюти для виконання зобов'язань банку перед клі­єнтами тощо.

Аналіз структури у розрізі валют у нашому прикладі свідчить про перевагу операцій з доларами США та євро, що забезпечує певну масштабність операцій та оптимізує їх ризикованість.

Операції з торгівлі іноземною валютою є досить значними за обсягами та досить прибутковими, але одночасно й найбільш ри­зикованими. Зміни курсу валют при відкритій валютній позиції впливають на фінансовий результат банку. Так, підвищення кур­су іноземної валюти у разі довгої відкритої валютної позиції веде до збільшення фінансового (нереалізованого) результату, зни­ження курсу іноземної валюти відповідно до зменшення фінан­сового (нереалізованого) результату. Якщо банк має коротку від­криту валютну позицію, то у разі підвищення курсу іноземної валюти його доходи зменшуються, а при зниженні, навпаки, — підвищуються. Нереалізований фінансовий результат, що вини­кає від переоцінки відкритої валютної позиції, відображається на балансовому рахунку № 6204. Якщо банк веде окремо облік реа­лізованого та нереалізованого фінансового результату, то інфор­мація за цими аналітичними рахунками може використовуватись:

§  для оцінювання впливу відкритої валютної позиції на ре­зультат банку;

§  для оцінювання ефективності торговельних операцій банку.

Не менш важливо проаналізувати структуру валютної позиції у розрізі операцій та валют у динаміці. Зміни у структурі опера­цій будуть наслідком зовнішніх факторів:

§  прогнозування змін у курсах валют (скорочення обсягів торгівлі, відсутність пропозицій тощо);

§  політика НБУ стосовно обмежень на валютному ринку (установлення обмежень на розмір маржі, заборона торгівлі з метою отримання спекулятивного прибутку);

§  різниця між комерційним курсом готівкової валюти та курсом безготівкової;

§  переваги прибутковості операцій з національною валютою, тобто проценти за операціями у національній валюті вищі за проценти за операціями в іноземній валюті;

§  сезонний характер окремих операцій;

§  низький рівень конкуренції.

 

 

Можливий вплив внутрішніх факторів:

§ зміни експортно-імпортних тенденцій клієнтів банку (поява вигідних проектів клієнтів, що потребують фінансування);

§ рекламна політика банку;

§ кваліфікація персоналу;

§ технічна та технологічна оснащеність.

Аналіз валютної позиції та управління нею тісно пов'язані між собою. У процесі аналізу виявляються ті складові валютної позиції, що містять у собі можливість отримання для банку як додаткових прибутків, так і збитків. Ці компоненти необхідно згрупувати в однорідні групи й оцінити їх вплив на прибуток. Управління ва­лютною позицією передбачає прийняття рішень щодо її зміни з метою досягнення запланованого результату і безпосередньо ре­алізацію такого результату.