Быстрый переход к готовым работам
|
Аналіз масштабів та динаміки лізингових операцій
Традиційно в
структурі активних операцій банку частка лізингових операцій незначна. Це
пов'язано з недостатньо розвиненим ринком цих послуг в Україні та їх високою
ризикованістю. Аналіз цих операцій доцільно починати з визначення їх місця в
загальному обсязі активів банку. Масштаби лізингових
операцій (значимість цих операцій) для комерційного банку аналізуються за
допомогою таких показників:
Рис. 8.1. Основні показники, які
характеризують місце лізингових операцій у діяльності банку Для аналізу динаміки
лізингових операцій використовують стандартні показники динаміки: 249 •
абсолютний приріст вартості майна,
призначеного для передання в оренду; •
темп зростання вартості майна, призначеного для
передання в оренду; •
темп приросту вартості майна, призначеного
для передання в оренду. Розглянемо
основні показники лізингової активності банку на прикладі. Таблиця 8.1 АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ
ЛІЗИНГОВОЇ АКТИВНОСТІ БАНКУ
Як видно з даних
табл. 8.1, лізингові операції в діяльності комерційного банку посідають
незначне місце. Проте тенденція збільшення лізингової активності банку
підтверджується зростанням усіх показників. Так, якщо частка лізингового майна
в активах банку в базисному періоді становила 0,4 %, то в звітному періоді вона
збільшилась на 100 % і вже дорівнювала 0,8 %. Ця закономірність зберігається і
за показником «частка лізингового майна в основних засобах». У базисному періоді цей показник становив 3,7 %, а в звітному — уже 7,1 %. Ураховуючи,
що структура активів та пасивів за аналізований період істотно не зміни 250 лася, ця тенденція до зростання показників збереглася у
тих самих пропорціях і для показників величини лізингового майна на 1 грн.
капіталу та статутного капіталу. Так, відношення лізингового майна до власного
капіталу зросло за аналізований період на 2,1 процентних пункти, а відношення
лізингового майна до статутного капіталу — на 8,3 процентних пункти, тобто вони
зросли приблизно вдвічі. Абсолютний приріст лізингового майна становив 2520
тис. грн.., що й було основною причиною зростання всіх відносних показників. Аналізуючи рух
лізингового майна, придбаного для передання в оренду, скористаємося даними
табл. 8.2. Таблиця 8.2 АНАЛІЗ РУХУ ТА ПОВНОТИ
ВИКОРИСТАННЯ ЛІЗИНГОВОГО МАЙНА
У процесі аналізу
лізингових операцій необхідно визначити, внаслідок чого змінюється вартість
лізингового майна та наскільки повно воно викори- 251 стовується для отримання реального доходу в результаті
надання обладнання у фінансовий та операційний лізинг. Для цього
розраховується загальний коефіцієнт повноти використання лізингового майна (Кз.лік) як відношення
вартості майна, яке фактично передано у фінансову та операційну оренду, до
вартості лізингового майна на початок періоду, збільшену вартість майна,
придбаного протягом аналізованого періоду для цих цілей. Ураховуючи, що майно,
яке призначається для лізингових операцій, не все повністю використовується на
ці цілі (особливо це стосується того майна, що неодноразово передається в
операційну оренду), необхідно розраховувати коефіцієнт повноти використання
майна для операційної оренди (квик.оп.ліз).
Він розраховується як
відношення вартості фактично переданого майна в операційну оренду до вартості
лізингового майна на кінець періоду. Як свідчать дані
табл. 8.2, повнота використання лізингового майна у звітному періоді
погіршилась. Так, коефіцієнт повноти використання лізингового майна для
операційної оренди зменшився з 82,9 до 79,0 %, тобто на 3,9 %. Це означає, що
приблизно 20 % майна, придбаного для лізингових операцій, не приносить ніякого
доходу, а відрахування на його амортизацію зменшує прибуток банку. Така ж
тенденція спостерігається і щодо загального коефіцієнта повноти використання
лізингового майна. Він зменшився з 85,9 до 80,8 %, тобто на 5,1 %, тому банку
потрібно звернути увагу на доцільність придбання обладнання для лізингових
операцій у разі, якщо відсутній конкретний покупець цього майна. Після аналізу руху та
повноти використання доцільно провести структурний аналіз лізингових операцій.
Його можна здійснити за такими класифікаційними ознаками: — за видами: операційний та фінансовий; — за формами: прямий, зворотний,
змішаний; — за умовами договору: відмовний,
невідмовний. Розглянемо приклад
структурного аналізу лізингу за видами в табл. 8.3. 252 Таблиця 8.3 АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ ЗА ВИДАМИ
За даними табл. 8.3
видно, що основну перевагу банк надає операційному лізингу — його частка в
базисному періоді становила 72,4 %, а в звітному — 80,4 %, тобто збільшилася
на 8 процентних пунктів. Аналогічно проводиться структурний аналіз і за іншими
класифікаційними ознаками. 8.1.3. Аналіз дохідності та рентабельності
лізингових операцій Аналіз лізингових
операцій завершується оцінкою їх економічної ефективності. При цьому
визначається величина номінального і реального, фактично отриманого доходу від
лізингових операцій. Дохід від них являє собою суму фактично отриманої орендної
плати від орендаторів.
Рис. 8.2. Складові орендної плати З цієї схеми видно,
що прибуток від лізингових операцій дорівнює різниці між сумою фактично
отриманої орендної плати і сумою нарахованої амортизації на лізингове майно, а сума доходу — сумі
фактично отриманої орендної плати. Отже, щоб розрахувати рівень дохідності
лізингових операцій, можна скористатися такими формулами: 253 Для розрахунку рівня
рентабельності лізингових операцій використовується така формула: Прибутковість
лізингових операцій дорівнює співвідношенню між сумою прибутків від лізингових
операцій і сумою майна, переданого в оренду: Узагальнюючим
показником значимості лізингових операцій в одержанні прибутку є питома вага доходу
від лізингових операцій у загальній сумі доходу (Удох.ліз) Крім того, в процесі
аналізу лізингових операцій використовується такий показник, як доцільність
проведення цих операцій для банку. Показник визначається через зіставлення
питомої ваги доходів (або прибутків) від лізингових операцій у загальній сумі
доходів (або прибутку) банку з питомою вагою лізингових операцій у загальній
сумі активу балансу банку. Якщо значення внеску лізингових операцій у загальну
справу одержання прибутку більше, ніж їх питома вага в активах, то це свідчить
про порівняно високу ефективність цих операцій. Аналіз лізингових
операцій здійснюється в динаміці, а також порівняно з відповідним періодом
минулого року. Розглянемо на
прикладі методику аналізу ефективності лізингових операцій. 254 Таблиця 8.4 АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІЗИНГОВИХ
ОПЕРАЦІЙ
255 Наведені дані
свідчать, що, незважаючи на те, що лізингові операції в діяльності комерційного
банку посідають незначне місце, їх ефективність досить висока. Так, дохідність
лізингових операцій у розрахунку на 1 грн. лізингового майна, переданого в
оренду, зросла на 2,9 процентного пункту і досягла у звітному періоді 20,3 %
проти 17,4 % у базисному. Рівень цих показників достатньо високий, що свідчить
про вигідність цих операцій для банку. Це підтверджується і динамікою та
значенням інших показників. У базисному періоді рентабельність лізингових
операцій становила 80,1 %, а в звітному підвищилася до 90 %. За аналізований
період зросла і частка доходів від лізингу в загальних доходах банку. У
базисному періоді вона становила 0,7 %, а в звітному вже 1,1 %. Для порівняння
частка лізингового майна в загальних активах банку була, відповідно, 0,4 та
0,8 %. Порівнюючи ці показники з аналогічними за іншими видами банківської
діяльності, можна зробити висновок про доцільність та ефективність їх подальшого
розширення. При цьому необхідно зазначити, що у банку є невикористані резерви
подальшого збільшення суми прибутку від лізингових операцій, підвищення їх
рентабельності та дохідності. Для цього необхідно передати повністю все майно,
що призначалося для передання в оренду, в оперативний лізинг орендарям (4950,0
тис. грн.. - 4210,0 тис. грн..) та активніше стягувати з орендарів несплачену
орендну плату. Фінансова дисципліна орендарів значно погіршилася, про що
свідчать коефіцієнти повноти розрахунків за орендоване майно. У звітному
періоді він становив 65 % від нарахованої орендної плати, а в базисному — 72 %,
що негативно відбивається на реальних грошових потоках банку. |
|