---

Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат банку

Фінансовий стан банку характеризується такими показниками, як доходи, витрати, прибуток (збиток) — різниця між доходами і витратами, чистий прибуток — після сплати податку. З метою виявлення резервів зростання прибутковості банківської діяльно­сті як джерела формування банківського капіталу, що забезпечує стабільність фінансового стану банку, здійснюється комплексний аналіз його доходів і витрат. Завданням такого аналізу є:

—   визначення постатейної структури доходів і витрат та їх динаміки;

—   оцінка виконання фінансового плану або бізнес-плану за показниками доходів і витрат;

—   виявлення факторів та визначення ступеня їх впливу на зміну доходів і витрат;

—   коефіцієнтний аналіз доходів і витрат;

—   аналіз і оцінка рівня дохідності банку та розроблення захо­дів щодо використання резервів підвищення прибутковості бан­ківської діяльності;

—   аналіз та оцінка співвідношення активів, пасивів, доходів і витрат з метою прогнозування фінансового стану комерційного банку.

Тому сьогодні актуальним є розроблення методів оцінки, зі­ставлення та відбору даних, що характеризують результативність діяльності банку, отриманих із різних джерел. Для інформаційного забезпечення аналізу доходів і витрат можна використовувати всі види директивної, нормативної, облікової, фінансової, статистич­ної, довідкової та методичної інформації. Але базовою інформа­цією для фінансового аналізу є дані звіту про фінансові результати, який відображає величину дохідних і витратних статей, згрупованих за їх характером та основними напрямами; балансу (з примітками), який розкриває наявність та напрями розміщення фінансових ресурсів банку на фіксований момент часу; фінансо­вого плану, або бізнес-плану, комерційного банку щодо очікува­них доходів і витрат періоду, який аналізується.

Відповідно до законів України «Про Національний банк Украї­ни» (1999) та «Про  банки  та  банківську  діяльність» (2000) фінан­сова  звітність банків

 

333

складається на підставі Інструкції про поря­док регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. №368 (зі змінами та до­повненнями) та Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України, затвердженої Постановою НБУ від 26 грудня 2001 р. № 545 (зі змінами та доповненнями). До складу банківсь­кої звітності належать: балансовий звіт, звіт про фінансові ре­зультати, а також ряд додатків до цих звітів, у яких наведена ін­формація про структуру активів, зобов'язань та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля, а також про інші по­казники, які є дуже важливими для характеристики фінансового стану банку. Наявність таких додатків дає змогу відобразити звіт­ність українських банків на рівні міжнародних стандартів бухгал­терського обліку та звітності. Завдяки цьому фінансова звітність задовольняє вимоги користувачів інформації поза банком (акціо­нерів, клієнтів та партнерів банку, НБУ, фінансових органів тощо). Взаємозв'язок між балансом та звітом про фінансові результати проявляється в тому, що активи балансу генерують основну час­тину операційних доходів, а пасиви — операційних витрат, на аналізі яких ґрунтується оцінювання ефективності банківської ді­яльності. Для більш детального аналізу фінансових результатів діяльності банку (у тому числі доходів і витрат) як інформаційне джерело можуть бути використані дані звіту про рух грошових коштів та звіту про власний капітал банку, а також дані аналітич­ного і синтетичного обліку.

Згідно з вимогами нормативних актів НБУ призначенням фінан­сової звітності банків є створення бази даних, яка дасть змогу ре­ально оцінити показники ліквідності, платоспроможності та дохід­ності банків і на цій основі визначити їх фінансовий стан — як комп­лексне поняття, що відображає різні напрями банківської діяльності.

Статті звіту про фінансові результати містять інформацію за такими напрямами:

§ процентні доходи і витрати включають доходи за кредитами чи депозитами, за цінними паперами на продаж і за борговими цінними паперами та іншими процентними фінансовими інстру­ментами або витрати, пов'язані з ними;

§ комісійні доходи і витрати включають доходи від операцій,
пов'язаних із веденням рахунків та касовим обслуговуванням, з іноземною валютою та банківськими металами, від інших нада­них або отриманих послуг, або витрати, що стосуються зазначе­них операцій;

§ дивідендний дохід від цінних паперів, які обліковуються в третьому класі Плану рахунків бухгалтерського обліку (цінні па­пери на продаж та інвестиційні цінні папери — аналітичний ра­хунок балансовий 6300);

 

 

334

§ чистий торговельний дохід включає результат від торгівлі іноземною валютою та цінними паперами, враховуючи резерви під знецінення цінних паперів на продаж;

 

§ загально адміністративні витрати містять витрати на утри­мання та експлуатацію основних засобів, нематеріальних активів, амортизацію, збиток від продажу основних засобів, операційний лізинг, витрати на охорону, сплату обов'язкових платежів (крім податку на прибуток) та ін.;

§ витрати на персонал містять заробітну плату, витрати на соціальне забезпечення, обов'язкові нарахування премії, винаго­роди тощо; окремою статтею відображається середня кількість працівників банку протягом року;

§ витрати на безнадійні та сумнівні борги включають відра­хування до резервів на покриття ризикованих активів (за креди­тами, цінними паперами, дебіторську заборгованість тощо);

§ непередбачені доходи і витрати включають доходи або ви­трати, які виникли у зв'язку з подіями чи операціями, що відріз­няються  від звичайної діяльності банку і  не є регулярними, включаючи прибутковий податок на них.

Найважливішим принципом міжнародних стандартів обліку та звітності є принцип відкритості (транспарентності). Відповідно до нормативних актів Національний банк України встановив по­рядок публікацій комерційними банками у засобах масової інфор­мації звітності про свою діяльність та надання її до НБУ. Пере­дбачається послідовне розширення складу даних, що оприлюдню­ються банками, та підвищення їх достовірності.

Для отримання більш ґрунтовної оцінки фінансового стану банку рекомендовано проаналізувати не тільки баланс та матеріали звітності самого банку, а й провести дослідження кон'юнктури ринку, оцінити конкурентів, здійснити аналіз фінансового стану позичальників та ін. Крім того, можливості фінансового аналізу ширші, коли вони базуються на побудові різного виду економіко-статистичних та математичних моделей зв'язку, а також узагаль­нюючих характеристик структури та динаміки. Що стосується кожного розділу балансу та звіту про фінансові результати, то мають бути розраховані:

1)   відносні величини, які характеризують частку окремих ста­тей у загальному обсязі групи напрямів, що аналізується;

2)   показники динаміки (абсолютний приріст, темпи зростання, темпи приросту);

3)   показники, які характеризують вплив зміни суми коштів за кожним напрямом на загальну зміну обсягу групи напрямів, що аналізуються; як зведену характеристику інтенсивності змін мож­на використовувати інтегральні показники структурних зрушень, зокрема квадратичний коефіцієнт абсолютних структурних зру­шень та індекс відмінності.

 

335

Оцінка фінансового стану банку базується на аналізі доходів і витрат з використанням таких методів фінансового аналізу:

а) горизонтальний  (часовий) аналіз — порівняння  кожного напряму доходів або витрат з попереднім періодом;

б) вертикальний (структурний) аналіз — визначення структу­ри окремих видів, груп або напрямів доходів і витрат з визначен­ням впливу кожного чинника на результат у цілому;

в) трендовий аналіз — порівняння кожної позиції доходів або витрат комерційного банку з сукупністю попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки обраного показника; аналіз здійснюється на основі фактичних даних за минулі роки, у закордонній практиці використовується період тривалістю не менше трьох років;

г) аналіз відносних коефіцієнтів — розрахунок співвідношен­ня між окремими позиціями активів, пасивів, доходів та витрат або напрямами різних форм звітності з метою визначення взає­мозв'язків між показниками.

Доцільно використовувати для аналізу доходів і витрат такі відносні показники:

§ коефіцієнти розподілу, що визначають, яку частину від групи абсолютних показників становить той чи інший абсолютний показник фінансового стану;

§ коефіцієнти кореляції, які визначають відношення між різ­ними по суті абсолютними показниками фінансового стану або їх лінійними комбінаціями, що мають різну економічну значимість.

Сукупність таких прийомів аналізу дає змогу здійснити кіль­кісне та якісне оцінювання доходів і витрат банку.

Отже, значення аналізу доходів і витрат комерційного банку полягає в ефективному управлінні його дохідністю, тобто у вияв­ленні резервів зростання прибутковості банківської діяльності та формуванні пропозицій щодо використання виявлених резервів.