---

Оцінка ефективності діяльності

Оцінка ефективності банківської діяльності є одним із найваж­ливіших завдань економічного аналізу, вирішення якого ґрунтує­ться на застосуванні методу коефіцієнтів. Сутність методу коефі­цієнтів полягає у побудові системи взаємозв'язаних показників, які всебічно характеризують стан і динаміку об'єкта дослідження. Розраховані коефіцієнти дають змогу фінансовому аналітику по­глибити висновки про фінансовий стан банку, оскільки абсолютні значення дають повну картину лише у виняткових випадках.

Показники ефективності розраховують за результатами діяль­ності банку за рік. При розрахунках за квартал чи півріччя показ­ники необхідно приводити до річного рівня.

Основними показниками, які характеризують прибутковість банку, є такі:

§  норма прибутку на капітал (рентабельність капіталу);

§  рентабельність (прибутковість) активів;

§  рентабельність витрат;

§  чистий спред;

§  чиста процентна маржа;

§  рівень іншого операційного доходу.

Ці показники та розглянуті вище коефіцієнти загальної дохід­ності активів та дохідності процентних активів дають змогу до­сить повно охарактеризувати діяльність банку з погляду її ефек­тивності.

Норма прибутку на капітал (R_к) характеризує ефективність використання капіталу і розраховується як відношення чистого прибутку (ЧП) до балансового капіталу (К). Даний коефіцієнт показує, скільки чистого прибутку припадає на 1 грн. капіталу бан­ку і характеризує економічну віддачу капіталу. У світовій прак­тиці норма прибутку на капітал (RОЕ) є основним показником ефективності діяльності банку. Норма прибутку на капітал розра­ховується за формулою:

Банк працює ефективно в тому разі, коли значення показника не менше 15 %.

Рентабельність активів (R_а) визначається відношенням чисто­го прибутку до сукупних активів банку, тобто до ресурсів, що управляються. Даний показник відображає внутрішню політику банку, професіоналізм його менеджерів, які підтримують оптимальну структуру активів і пасивів з погляду доходів і витрат. Тому у світовій практиці багато спеціалістів вважають даний по­казник (RОА) найкращим показником для оцінювання

390

ефектив­ності роботи менеджерів банку.

Банк ефективно використовує наявні ресурси в тому випадку, коли значення показника не менше 1 %.

Група часткових показників (за типами клієнтів, видами опе­рацій тощо) відношення прибутку до середньої суми активів чи прибутку до середньої суми дохідних активів являє собою значну інформаційну цінність в оцінці результативності виробництва і реалізації окремих послуг і діяльності банку в цілому. Тенденція зростання даних показників забезпечується високою якістю ме­неджменту, збільшенням операційних ризиків (економічно ви­правданих чи ні).

Рентабельність витрат (R_в) визначається як відношення прибут­ку до витрат. Цей показник характеризує рівень віддачі витрат банку й оцінює суму прибутку, що припадає на одиницю витрат.

 

Чистий спред (ЧС) характеризує рівень узгодженості про­центної політики банку за кредитними і депозитними операція­ми. Аналіз чистого спреду пов'язаний із процентною політикою банку, яка відображається у динаміці процентних ставок за ак­тивними і пасивними операціями. Чистий спред — це різниця між середніми процентними ставками, отриманими і сплачени­ми. За його допомогою визначається необхідна мінімальна різ­ниця між ставками за активними і пасивними операціями, яка дасть змогу банку покрити витрати, але не принесе прибутку (мінімальне значення показника 0). Оптимальне значення показ­ника не менше 1,25 %.

 

де ПД — процентні доходи за кредитними операціями;

КП — кредитний портфель;

ПВ — процентні витрати за депозитами;

ПЗ — підпроцентні зобов'язання.

 

Чиста процентна маржа (ЧПМ) дає змогу оцінити здатність банку утворювати чистий процентний дохід, використовуючи за­гальні активи. До деякої міри можна вважати, що цей показник характеризує ефективність структури активів банку. Чиста про­центна маржа обчислюється як відношення чистого процентного доходу (ЧПД) до загальних активів банку (А):

 

391

де ПД — процентний дохід;

ПВ — процентні витрати.

 

Аналізуючи чисту процентну маржу, слід брати до уваги її призначення: маржа слугує для покриття витрат банку і ризиків, у тому числі й інфляційного, створення прибутку, покриття дого­вірних угод. Оптимальним значенням показника є 4,5 %. Змен­шення процентної маржі сигналізує про загрозу банкрутства. Ос­новними причинами зменшення процентної маржі є: зниження процентних ставок за кредитами; подорожчання ресурсів; скоро­чення питомої ваги дохідних активів у загальному їх обсязі; хибна процентна політика.

Рівень іншого операційного доходу (ІОД) відносно загальних активів (А) характеризує ступінь залежності фінансового стану банку від «нетрадиційних» доходів. Збільшення цього показника може свідчити про здорову диверсифікацію платних послуг або про хибне тяжіння до спекулятивних прибутків для покриття де­фіциту основного процентного доходу банку.

 

За своїм складом наведені коефіцієнти поєднують періодичні показники, тобто показники, обчислені за відповідний період (дохід, витрати, прибуток), і моментні показники, абсолютний розмір яких визначається на відповідний момент часу згідно з балансом (активи, капітал). Для поєднання таких показників застосовують два алгоритми. Перший, більш точний, передбачає обчислення на основі динамічного ряду моментних показників середньої хро­нологічної, за якою, власне, і визначаються середні моментні показ­ники. Такий підхід вимагає залучення проміжної інформації для побудови динамічного ряду. Якщо ж аналітик не має змоги залу­чити відповідні дані, застосовують другий алгоритм розрахунку, згідно з яким моментні показники визначаються на кінець періоду, протягом якого обчислено періодичні показники.

Крім розглянутих показників, для характеристики ефективності діяльності банку можна залучати коефіцієнти, що визначають ефек­тивність діяльності працівників банку. До таких коефіцієнтів нале­жать продуктивність праці та рентабельність витрат на персонал.

Оскільки оплата праці є найголовнішою складовою непроцентних витрат банку, то продуктивність праці співробітників банку, яку вимірюють з урахуванням чисельності штату і витрат на його утримання, може свідчити про ефективність роботи самої уста­нови. Однак продуктивність роботи слід оцінювати,  зважаючи  на  той факт,  що  у поточний період часу економія на

 

392

зарплаті (за ра­хунок її значного зниження або скорочення чисельності працю­ючих) може призвести до погіршення якості та послаблення мо­тивації до роботи, а з часом і до зниження ефективності роботи банку.

Продуктивність праці (ПП) показує, скільки чистого прибутку (ЧП), отримано у досліджуваному періоді у розрахунку на одного працівника (П):

 

Рентабельність витрат на персонал (R_вп) вимірює окупність витрат на утримання працівників, демонструє чистий ефект від рішень щодо мотивації праці співробітників незалежно від того, спрямовані ці рішення на низьку кваліфікацію та низьку заробіт­ну плату чи на високі видатки для висококваліфікованих праців­ників. Він визначається відношенням чистого прибутку (ЧП) до витрат на персонал (ВП):

 

В аналізі наведених коефіцієнтів передбачаються такі етапи:

1)  побудова системи коефіцієнтів ефективності діяльності банку:

2)  обчислення звітного і базисного показників за кожним коефіцієнтом, що увійшов до створеної системи показників;

3)  визначення абсолютної і відносної змін коефіцієнтів у звітному році;

4)  оцінювання зміни показників ефективності діяльності банку у звітному періоді;

5)  загальна оцінка ефективності діяльності банку за сукупніс­тю показників.

Аналіз здійснюється аналогічно аналізу дохідності активів, приклад якого наведено в попередньому розділі.