---

Аналіз ресурсної бази банку з позицій ліквідності

Важливим чинником, що впливає на банківську ліквідність, є структура та стабільність ресурсної бази банку.

Аналіз структурних зрушень розпочинають з оцінки стабіль­ності ресурсної бази банків та виявлення загальних тенденцій, що мають місце в банківській системі. Узагальнюючою характеристи­кою стабільності ресурсної бази є співвідношення власного капі­талу та зобов'язань банків, яке аналізується в динаміці (табл. 12.5).

Таблиця 12.5

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА СТРУКТУРИ ПАСИВІВ УКРАЇНСЬКИХ БАНКІВ ЗА 1998—2001 рр., %

 

Показник	1998	1999	2000	2001	1999	2000	2001
Зобов'язання	77,3	79,2	82,6	83,3	2,1	5,34	0,69
Власний капітал	22,7	20,8	17,4	16,7	-2,1	-5,34	-0,69

 

Розрахунки свідчать про систематичне зростання частки зобов'язань у структурі пасивів українських банків з відповідним зниженням частки власного капіталу. Це означає, що зі зростанням обсягу загальних активів банку питома вага власного капіталу істотно знижується навіть за умови збільшення його абсолютної величини. Така тенденція є закономірною, адже в розвинених країнах частка власного капіталу в загальних пасивах банків становить близько 8—10 %. З позиції ліквідності подібні структурні зрушен­ня свідчать про те, що проблеми аналізу та ефективного управлін­ня ліквідністю з часом стають для банків все актуальнішими.

Для підвищення ефективності управління ліквідністю доціль­но проаналізувати динаміку структурних зрушень за основними статтями зобов'язань по банківській системі в цілому (табл. 12.6). Це дасть змогу банку оцінити загальні тенденції, що мають місце у банківській системі, та врахувати їх під час прогнозування по­треби в ліквідних коштах.

 

Таблиця 12.6

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА СТРУКТУРИ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ УКРАЇНСЬКИХ БАНКІВ ЗА 1997—2001 рр. У РОЗРІЗІ ОСНОВНИХ СТАТЕЙ, %

 

 

 

 

 

 

 

Показник	1997	1998	1999	2000	2001	Відхилення від попереднього року
						1998	1999	2000	2001
Коррахунки банків	4,2	3,8	7,2	3,4	4,5	-0,4	3,4	-3,8	1,1
Кредити одержані	22,3	19,3	13,0	11,3	12,8	-3,0	-5,7	-1,7	1,5
Кошти клієнтів	57,9	58,6	63,9	62,6	66,1	0,7	5,3	-1,3	3,5
Кредитори	15,6	18,3	15,9	22,7	16,6	2,7	-2,4	6,8	-6,1
Усього	100	100	100	100	100	—	—	—	—

439

Проаналізувавши дані, наведені в табл. 12.6, можна зробити висновок, що в структурі зобов'язань банків найбільшою є питома вага коштів клієнтів. Частка кредитів, одержаних на міжбанківському ринку, протягом останніх років знижується. Водночас підвищується частка залишків на кореспондентських рахунках інших банків, що свідчить про розширення мережі кореспондентських зв'язків українських банків. Це дає змогу банкам отримувати де­шеві, але водночас нестабільні джерела коштів. Подібні структурні зрушення в банківській системі в цілому мають братися до уваги кожним банком під час вибору стратегії управління ліквідністю.

Клієнтська база кредитних установ за своїм складом неоднорідна, тому наступним етапом є аналіз її структури з погляду співвідношення мінливих (кошти до запитання) та стабільних (строкові рахунки) зобов'язань. З метою аналізу стабільності клієнтської бази визначається питома вага основних вкладів у загальній сумі зобов'язань. Порівняння складу та структури клієнтської бази окремого банку з аналогічними показниками по банківсь­кій системі в цілому чи з середніми значеннями по групі банків дає змогу оцінити вплив структурних зрушень на стан ліквідності та застосувати відповідні методи управління (табл. 12.7).

Таблиця 12.7

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ І СТРУКТУРИ КЛІЄНТСЬКОЇ БАЗИ БАНКУ, %

 

 

Рахунки клієнтів	2000 р.			2001 р.
	Середні значення по банківській системі	По банку	Відхи­лення	Середні значення по банківській системі	По банку	Відхи­лення
До запитання	58,3	49,6	-8,7	67,9	61,5	-6,4
Строкові	41,7	50,4	8,7	32,1	38,5	6,4

 

Результати аналізу даних (табл. 12.7) свідчать, що в банку клієнтська база стабільніша порівняно з банківською системою в цілому, оскільки питома вага строкових вкладів у структурі клієнтських рахунків у банку на 6,4 % вища, ніж по системі. Водночас банк не зміг подолати загальної тенденції зниження стабільності клієнтської бази, яка мала місце протягом періоду, що аналізує­ться. Так, рівень строкових вкладів, які є найбільш стабільними зобов'язаннями, знизився в банку на 11,9 % (38,5 - 50,4), тоді як у банківській системі — на 9,6 % (32,1 - 41,7). Загалом клієнтсь­ку базу банку можна оцінити як досить стабільну.

Ліквідність банку залежить, насамперед, від стабільності ресурсної бази. Тому постійний аналіз ресурсної бази банку з погля­ду стабільності та ймовірності   зняття  клієнтами  коштів   зі  своїх  рахунків  розглядається  як

 

440

необхідний етап процесу управління банківською ліквідністю. Для оцінювання рівня стабільності ресурсної бази окремого банку використовують такі показники:

—  рівень осідання грошових коштів за рахунком, %;

—  середня тривалість зберігання коштів на рахунку, дні.

Показник рівня осідання грошових коштів за рахунком обчислюється як відношення різниці між залишками коштів на рахунку на кінець та на початок періоду до суми загальних надходжень за рахунком за той самий період:

 

де Р_о — рівень осідання коштів на рахунку, %;

ДК_П, ДК_К — залишки коштів на рахунку на початок та на кі­нець періоду відповідно, грн;

Н — сума надходжень за рахунком протягом періоду, грн.

 

Показник середньої тривалості зберігання коштів на рахунку обчислюється як відношення середніх залишків коштів на рахун­ку до середнього обороту за видачею коштів у розрахунку на кількість днів у періоді:

 

де Т — середня тривалість зберігання коштів на рахунку, дні;

ДК — середній залишок коштів на рахунку за період, грн;

П — середньоденний оборот за видачею коштів з рахунку, грн;

Д — кількість днів у періоді.

 

Ці показники аналізуються в динаміці та за кожним рахунком або видом зобов'язань банку (коррахунки інших банків, поточні рахунки, кошти в розрахунках, кошти для розрахунків платіжними картками, цільові кошти до запитання та ін.), що дає змогу ви­явити загальні тенденції зміни стабільності ресурсної бази банку та точніше прогнозувати потребу в ліквідних коштах.

Виконувати такий аналіз можна лише за умови існування відповідного оперативно-інформаційного забезпечення, яке містить дані про надходження та платежі за всіма клієнтськими рахунка­ми. Інформацію доцільно надавати у вигляді графіків вхідних та вихідних грошових потоків на відповідний період — декаду, місяць, квартал. За наявності відповідного програмного забезпечення банк може проводити детальніший аналіз. Для цього до розрахунку  наведених   показників  беруться   не  лише  залишки  коштів  на

 

441

початок та на кінець періоду, а й щоденні залишки та надходження за рахунком.

Основним джерелом формування ресурсної бази для багатьох українських банків є залишки коштів до запитання юридичних осіб. Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності, через які здійснюються розрахунки за проведеними операціями, мають найбільшу питому вагу в структурі коштів до запитання. Особливістю поточних рахунків є те, що на них практично завжди є залишок грошових коштів, не використаний самим клієнтом. Ці кошти можуть бути використані для підтримання ліквідності та прове­дення активних операцій, оскільки вони є дешевим джерелом грошових ресурсів для банку.

Банк має проаналізувати рівень стабільності тимчасово віль­них грошових коштів своїх клієнтів з метою ефективного їх використання та уникнення надлишку ліквідних коштів. Методику аналізу розглянемо на прикладі руху коштів за поточним рахун­ком підприємства — клієнта банку.

У табл. 12.8 наведено дані про стан надходжень та залишків на поточному рахунку підприємства протягом кварталу з помісяч­ним поділом, що дає змогу проаналізувати не лише середні зна­чення показників, а й їх динаміку.

Таблиця 12.8

АНАЛІЗ РІВНЯ ОСІДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ ИА ПОТОЧНОМУ РАХУНКУ ПІДПРИЄМСТВА, тис. грн.

 

Показник	І місяць	11 місяць	III місяць	Усього
Надходження за період	840	968	1056	2864
Кількість днів у періоді	21	22	22	65
Середньоденні надходження	40	44	48	44
Сума залишків за період	105	181	264	550
Середньоденний залишок	5	8,2	12	8,5
Оборот за видачею коштів	735	787	792	2314
Середньоденний оборот	35	35,8	36	35,6
Рівень осідання коштів, %	12,5	18,6	25	19,3
Тривалість зберігання, днів	3	5	7	15

 

Отже, протягом кварталу на рахунок підприємства надійшло 2864 тис. грн, а оскільки в кварталі було 65 робочих днів, то середньоденне надходження коштів становило 44 тис. грн (2860 : 65 = 44). Аналіз динаміки рівня середньоденних надходжень за місяцями свідчить про постійне підвищення цього показника, що позитивно оцінюється з боку банку.

Зрозуміло, що за поточним рахунком підприємства мають місце як надходження,  так  і платежі,  тому  банк  має проаналізувати не лише обсяги

 

442

надходжень, а й залишки грошових коштів на поточному рахунку клієнта (кредитове сальдо). Сума залишків за рахунком підприємства протягом кварталу становила 550 тис. грн. і з урахуванням тривалості періоду, що аналізується, середньоденні залишки коштів дорівнюють 8,5 тис. грн.       (550 : 65 = 8,5). Показ­ник рівня осідання коштів у середньому за квартал становить 19,3 %, що свідчить про досить високу стабільність коштів на по­точному рахунку підприємства, яке аналізується. Аналіз динаміки цього показника свідчить про постійне підвищення рівня осідан­ня коштів на рахунку даного клієнта і є для банку позитивною тенденцією. Показник середньої тривалості зберігання коштів на рахунку підприємства теж демонструє позитивну для банку ди­наміку, адже його значення щомісяця зростають і в середньому за квартал становить 15 днів.

Графічні методи аналізу наочно продемонструють динаміку надходжень та залишків на рахунках. Так, щоденні обороти за рахунком клієнта подаються у вигляді стовпчикової діаграми, причому обороти за дебетом та за кредитом відокремлюються. Це дає змогу порівняти щоденну величину надходжень та пла­тежів за клієнтським рахунком протягом періоду, який аналі­зується. Різниця між щоденними дебетовими і кредитовими оборотами є величиною залишку коштів на рахунку клієнта, яку можна відобразити на тому самому рисунку. На рис. 12.3 наведено діаграму дебетових і кредитових оборотів та графік залишків коштів на поточному рахунку підприємства, яке ана­лізується.

Рис. 12.3. Динаміка оборотів та залишків за поточним рахунком підприємства протягом кварталу

 

З наведеного графіка (рис. 12.3) видно, що на рахунку підприємства майже  завжди  були  залишки  грошових коштів (за винят­ком двох днів), а в

 

443

окремі періоди їх сума була досить значною (близько 100 тис. грн.).

Аналіз впливу руху грошових коштів на рахунках клієнтів безпосередньо на кореспондентський рахунок банку є важливим напрямом оцінювання ліквідності. У процесі аналізу для кожного банківського дня розраховується різниця між надходженнями та списаннями коштів з рахунка підприємства. Додатне значення цього показника означає приріст коштів на кореспондентському рахунку банку. І навпаки, від'ємне значення означає зменшення суми коштів на банківському коррахунку (але не означає виник­нення дебетового сальдо на клієнтському рахунку, оскільки спи­сання проводяться з урахуванням наявних коштів клієнта, які включають залишки за попередні періоди).

Для графічного подання результуючої інформації будують діаграму, на якій перевищення надходжень над списанням коштів з рахунка клієнта відображають у додатній площині, а перевищення списань над надходженнями — у від'ємній площині. Така діаграма будується за щоденними даними щодо руху коштів на клієнтсь­кому рахунку протягом періоду, який аналізується. Порівняння нанесених на діаграму додатних та від'ємних значень дає змогу виявити певні закономірності у діяльності клієнта та передбачити періоди їх найсуттєвішого впливу на стан кореспондентського рахунка банку.

На рис. 12.4 зображено діаграму, яка унаочнює інформацію щодо руху грошових коштів протягом місяця за поточним рахун­ком підприємства, що аналізується.

Рис. 12.4. Вплив руху коштів за рахунком підприємства на коррахунок банку протягом березня (тис. грн.)

444

З наведеної діаграми видно, що з 22 банківських днів підпри­ємство забезпечувало приріст коштів на коррахунку банку протягом 12 днів на загальну суму 250 тис.грн. І лише протягом 10 днів підсумковий показник мав від'ємне значення — 236 тис. грн. При цьому періодам списання грошових коштів з поточного рахунка завжди передували періоди їх нагромадження в адекватних обся­гах. Максимальна сума списання коштів з рахунка підприємства спостерігалася 19 березня. Ймовірно це пов'язано з виконанням зобов'язань підприємства за податковими платежами до державного бюджету (в Україні для більшості податків терміни плате­жів припадають на 20-те число місяця).

Вплив випадкових та надзвичайних чинників, пов'язаних з особливостями діяльності клієнтів, виявити найскладніше. Ці чинни­ки не завжди піддаються прогнозуванню, а виявлені ретроспекти­вні дані можуть не повторюватися в майбутньому. Оскільки в комерційному банку кількість клієнтських рахунків досить значна (як правило, кілька тисяч), то сукупна динаміка узагальнених по­казників за всіма рахунками нівелює будь-які випадкові відхи­лення за кожним окремим рахунком. Це означає, що на динаміку показників (зокрема коррахунку) банку впливають загальноеко­номічні чинники, які можна досить точно передбачити. Прикла­дом прогнозування впливу подібних чинників може слугувати період податкових платежів до бюджету.

Результати аналізу структури, динаміки та рівня стабільності ресурсної бази можуть бути екстрапольовані на майбутнє та використані під час прогнозування потреби банку в ліквідних активах.