---

Класифікація кредитних ризиків

Сукупний кредитний ризик поділяється (концентрується) за такими напрямами:

§ ризик концентрації у розрізі бізнесу (корпоративний бізнес,
індивідуальний бізнес, міжбанківський бізнес тощо);

§ ризик концентрації в розрізі споріднених та системних клієнтів, пов'язаних із банком через відносини власності або можливість здійснювати контроль над банком, що може призвести до значних проблем, оскільки кредитоспроможність таких позичальників не завжди визначається об'єктивно;

§ ризик концентрації в розрізі клієнтів, галузей, регіонів тощо.

Значні позички, надані одному позичальникові або групі пов'язаних
позичальників, часто є причиною проблем банку, зумовлених концентрацією кредитного ризику. Великі концентрації ризику можуть виникати і в разі кредитування підприємств однієї галузі, сектору економіки, одного географічного   регіону   або   великої   кількості   позичальників   з   іншими

 

463

загальними характеристиками, що робить їх вразливими щодо впливу спільних несприятливих чинників.

Обсяг реальних втрат від неповернення кредитів може бути зменшений диверсифікацією кредитного портфеля через:

§  залучення великої кількості позичальників із різними фор­мами власності, які належать до різних галузей, секторів еконо­міки, регіонів;

§  урізноманітнення умов надання позик (термін, процентна ставка, порядок повернення кредиту та процентів, застава тощо).

Отже, диверсифікація є одним із засобів зменшення ризику. Розрізняють диверсифікацію портфельну і географічну. Портфельна диверсифікація означає розподіл кредитів між широким ко­лом клієнтів, включаючи великі і дрібні фірми, різні галузі тощо. Географічна диверсифікація досягається залученням клієнтів з різних географічних районів. Така форма диверсифікації зменшує ризик, коли доходи, одержані від певних груп клієнтів, змінюю­ться в часі в різноманітних напрямах. У цьому випадку зменшен­ня доходів, що надходять від однієї групи клієнтів, компенсуєть­ся збільшенням доходів від іншої групи.

Фактична оцінка кредитного ризику у фінансовому виразі ви­значається впливом кредитного ризику на фінансовий результат.

Ризик втрати основних сум кредитів Р_1кр, непокритих страхо­вими резервами, визначається як різниця між розрахунковою су­мою резервів (РСР) (згідно з формою статистичної звітності № 604) та фактичною сумою резервів (ФСР), виходячи зі структури кла­сифікованих кредитів:

Р_1кр = РСР – ФСР

 

Ризик втрати процентних доходів Р_2кр розраховується як сума прострочених нарахованих доходів.

Загальний абсолютний кредитний ризик:

Р1 = Р_1кр + Р_2кр

 

Розрахунок необхідної величини резерву РСР проводиться в такій послідовності.

Визначається класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану з урахуванням таких чинників:

§  фінансового стану позичальника;

§  стану виконання зобов'язань за кредитними операціями, зок­рема погашення основної суми боргу та процентів за ним відповідно до умов кредитної угоди;

§  рівня забезпечення кредиту;

§  кредитного рейтингу тощо.

За результатами класифікації позичальники поділяються на п'ять класів: А, Б, В, Г, Д.

 

464

Клас «А» — фінансова діяльність дуже успішна (прибуткова і рі­вень рентабельності вищий, ніж середньо-галузевий, якщо такий ви­значається), що свідчить про можливість своєчасного виконання зобо­в'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу і процентів за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має прекрасну ділову репутацію; кредитна історія позичальника — бездоганна. Забезпечення за кредитною операцією має бути першо­класним. Немає жодних свідчень можливих затримок з повернен­ням основної суми боргу та/або зі сплатою процентів. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводи­тиметься на такому ж високому рівні.

До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за показник АА, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fіtсh ІВСА, Stаndаrt & Рооr's, Мооdу's тощо), а також позичаль­ники-банки (резиденти), які дотримуються економічних нормати­вів, установлених Інструкцією про порядок регулювання та ана­ліз діяльності комерційних банків (затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 р. № 141, із змінами і доповненнями), за умови, що нормативи платоспро­можності (Н₃) і достатності капіталу (Н₄) цих банків перевищують установлені нормативні значення не менше, ніж у чотири рази.

Клас «Б» — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А» (тобто фінансова дія­льність успішна або дуже успішна, рентабельність на середньо-галузевому рівні, якщо такий визначається, окремі економічні показни­ки погіршились або мають незначні відхилення від мінімально прийнятних значень), але ймовірність підтримування її на цьому рів­ні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники (контрагенти банку), які віднесені до цього класу, потребують більшої уваги че­рез потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надхо­джень коштів для обслуговування боргу та стабільність в одержанні позитивного фінансового результату їхньої діяльності.

Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумні­вів (щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення кредитних операцій тощо). Аналіз коефіцієнтів фінан­сового стану позичальника може вказувати на негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які віднесені до класу «Б», мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити.

 

465

До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fіtсh ІВСА, Stаndаrt & Рооr's, Мооdу's тощо), а також позичальники-банки (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів за умови, що нормативи платоспроможності (Н3) і достатності капіталу (Н4) таких банків перевищують установлені нормативні значення не менше, ніж у три рази.

Клас «В» — фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньо-галузевий рівень, якщо такий визначається, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийня­тним значенням) і потребує більш детального контролю.

Надходження коштів та платоспроможність позичальника свід­чать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної забор­гованості в повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями, необхідної документа­ції, що свідчить про наявність і ліквідність застави, тощо.

Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і поліпшення фінансового стану позичальника. До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати пози­чальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провід­них світових рейтингових компаній (Fіtсh ІВСА, Stаndаrt & Рооr's, Мооdу's тощо), а також можуть належати позичальники-банки (ре­зиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів.

Клас «Г» — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення кредитної заборгованості та процентів за нею є низькою.

Проводячи наступну класифікацію, якщо немає безсумнівних підтверджень можливості поліпшити протягом одного місяця фі­нансовий стан позичальника чи рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника потрібно класифікувати на клас нижче (клас «Д»). Позичальника, якому видано кредит під сумнівне за­безпечення або без забезпечення та якого віднесено до цього кла­су на підставі оцінки його фінансового стану, також потрібно класифікувати на клас нижче (клас «Д»).

Клас «Д» — фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кре­дитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають установленим значенням, імовірність виконання зобов'язань з боку позичальника/контр­агента банку практично відсутня.

 

466

У процесі класифікації за кредитним ризиком виділяються та­кі групи кредитних операцій:

«Стандартні» кредитні операції — це операції, за якими кредит­ний ризик є незначним і становить 2 % чистого кредитного ризику.

«Під контролем» — це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить 5 % чисто­го кредитного ризику.

«Субстандартні» кредитні операції — це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і стано­вить 20 % чистого кредитного ризику, а також є ймовірність не­своєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

«Сумнівні» кредитні операції — це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечен­ня) під загрозою, імовірність повного погашення кредитної заборго­ваності низька і становить 50 % чистого кредитного ризику.

«Безнадійні» кредитні операції — це операції, імовірність ви­конання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Проводиться класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції (табл. 13.1).

Таблиця 13.1

 

Фінансовий стан позичальника (клас)	Обслуговування боргу позичальником (група)
	добре	слабке	незадовільне
А	стандартна	під контролем	субстандартна
Б	під контролем	субстандартна	сумнівна
В	субстандартна	сумнівна	безнадійна
Г	сумнівна	безнадійна	безнадійна
Д	безнадійна	безнадійна	безнадійна

 

Вартість предмета застави визначається банком під час кредиту­вання за ринковою вартістю. Якщо предметом застави є цінні папери, то їх ринкова вартість визначається відповідно до Положення про по­рядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами. Застава оформляється договором застави відповідно до Закону України «Про заставу».

Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та

 

467

процентів за ним з урахуванням обся­гу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання по­зичальником своїх зобов'язань (табл. 13.2).

 

Таблиця 13.2

 

 

 

Класифіковані кредитні операції	Відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією %
	гарантії				застава
	Кабінету Міністрів України	урядів країн категорії «А»	міжнародних бага­тосторонніх банків	банків з рейтингом не нижче, ніж «інве­стиційний клас», за­безпечені     гарантії банків України	майнових прав на грошові депозити	державних цінних	недержавних цінних паперів,   дорогоцін­них   металів,   неру­хомого майна та ін­ших майнових прав	рухомого майна
Стандартна	100	100	100	100	100	100	50	25
Під контролем	100	100	100	100	100	80	40	20
Субстандартна	50	100	100	100	100	50	20	10
Сумнівна	20	20	20	20	100	20	10	0
Безнадійна	0	0	0	0	0	0	0	0

 

За кредитами, класифікованими як «безнадійні», банк формує ре­зерв на всю суму боргу за кредитом незалежно від наявності застави.