Роль і значення рейтингової оцінки діяльності банків

Проблема забезпечення фінансової стійкості, надійності та стабільності банківської системи в цілому та кожного її суб'єкта не є суто вітчизняною проблемою. Особливо актуальною вона стала в останні два десятиліття. За даними досліджень Міжнарод­ного валютного фонду (МВФ), у період з 1980 р. більше двох третин країн — членів МВФ зіткнулися з економічними трудно­щами, пов'язаними з проблемами у банківському секторі. Криза ощадно-позикової системи США мало не підірвала економічний потенціал цієї країни і потребувала величезних ін'єкцій держав­них коштів. Від гострих банківських криз потерпали країни Скан­динавії, Латинської Америки та Південно-Східної Азії. Це вказує на те, яке велике значення має фінансова стійкість і надійність банківського сектору для макроекономічної стабільності еконо­міки країни.

Для прийняття економічно обґрунтованих рішень щодо здій­снення активних операцій із банками, тобто рішень, які відпові­дають обраному співвідношенню прибутковості й ризику, суб'єкти господарської діяльності, приватні особи й самі банки потребують об'єктивної інформації про фінансовий стан своїх банків-партнерів. Для задоволення саме цієї потреби і слугують публічні рейтинги, що присвоюються банкам рейтинговими агенціями. Такі рейтинги дають можливість будь-якому користувачеві рейтингу здійснювати порівняльну оцінку різноманітних банків без прове­дення детального аналізу їх фінансового стану. Перші рейтинги банків з'явилися в США, порівняно з рейтингами компаній вони більш молоді. Це було пов'язано із включенням таких банківсь­ких інструментів, як векселі, деривативи та інші цінні папери, в розряд ринкових або таких, що пропонуються широкому колу ін­весторів, котрі не обов'язково є клієнтами банку. Перший рейтинг був опублікований у 1973 р. агенцією Мооdу's Investors Servісe, а згодом був опублікований рейтинг агенції Standard & Рооr's.

Основний принцип складання рейтингу полягає в тому, щоб відбити стан учасника ринку серед йому подібних за допомогою у певний спосіб обробленої інформації. У суспільстві з ринковою економікою банківський рейтинг — це насамперед інструмент демонстрації інвестиційної привабливості банку через уміння його менеджменту професійно і прибутково працювати в такій склад­ній сфері, якою є фінансовий бізнес. Банки аналізуються з трьох позицій:  по-перше,  з  позиції  кредитоспромож-

561

ності або надійності комерційних паперів, термінових боргів, значних депозитних сертифікатів, кредитних угод, документарних акредитивів та ін­ших інструментів, емітованих банками; по-друге, інвестиційної надійності для потенційних покупців акцій банку; по-третє, стра­хової надійності для корпорацій зі страхування депозитів та ризиків банку, що стало особливо актуальним після кризи страхування депозитів у 1984—1985 рр. Оцінці підлягає кожен комерційний банк або банківський холдинг, котрий працює на ринку і є залеж­ним від ринку, тобто має бажання отримати кошти на ринку або акцепти на акредитиви. При цьому зовнішній аналіз необхідний навіть за умови чітко організованої системи регулювання та бан­ківського нагляду, оскільки він має інші цілі й нерідко приводить до інших висновків відносно діяльності банку.

Методика обробки інформації для визначення рейтингу, як правило, є професійною таємницею, тобто «ноу-хау» спеціалізо­ваних рейтингових агенцій. Мірилом її якості є авторитет тієї або іншої рейтингової агенції. Інформація, що надходить від банків і про банки від третіх осіб, піддається фаховому первинному опрацюванню і перетворюється в групу показників. Основне за­вдання банківського рейтингу полягає в тому, щоб дати компле­ксну оцінку становищу банку на ринку, на підставі котрої приват­ний вкладник або юридична особа — клієнт банку зможе при­йняти те або інше рішення.