---

Загальне поняття про бухгалтерський баланс і його структура

Термін “баланс” широко відомий фахівцями у сфері обліку, аналізу, планування і вживається в значенні рівноваги (від французької balance – ваги). Цей термін означає рівновагу взаємопов’язаних явищ і процесів, що мають кількісно-вартісний вираз.

            В економіці застосовуються різні види балансів: бухгалтерський, баланс доходів і витрат, баланс трудових ресурсів, баланс грошових доходів і витрат населення, платіжний баланс та інше.

            Бухгалтерський баланс – спосіб узагальненого відображення в грошовій оцінці стану господарських засобів, власного капіталу і зобов’язань на певну дату для внутрішніх і зовнішніх користувачів з метою прийняття ними управлінських і інвестиційних рішень.

            Балансове узагальнення інформації дозволяє виявити фінансово-майновий стан підприємства завдяки подвійному групуванню об’єктів бухгалтерського спостереження:

-          за функцією в процесі діяльності підприємства (активи);

-          за джерелами утворення майна підприємства (пасиви).

Виходячи з цього, бухгалтерський баланс має дві частини:

І. АКТИВ (А) – Ресурси, що контролюються підприємством у результаті минулих подій, використання яких приведе до економічної вигоди в майбутньому.

ІІ. ПАСИВ (П) :

власний капітал (К)	+	зобов’язання (З)
Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань (К=А-З)		Зобов’язання – заборгованість підприємства, що виникла внаслідок подій, що відбулися, і погашення яких, як очікується, спричинить зменшення ресурсів підприємства, які містять в собі економічні вигоди

            Бухгалтерський баланс призначений для відображення фінансового стану підприємства, тому він є однією з форм фінансової звітності, зміст і розкриття якої передбачений П(С)БО 2 “Баланс”. У цьому стандарті баланс (форма 1) характеризується як звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. У Законі “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” звітним періодом є календарний рік, а складання балансу передбачається на кінець останнього дня кварталу.

            Форма 1 “Баланс” містить: загальні відомості  про підприємство; статті активу і пасиву. В активі балансу відображається те, що має підприємство, у пасиві – за рахунок яких джерел сформувався його актив і хто володіє майном. Елементами бухгалтерського балансу є активи, зобов’язання і власний капітал. У результаті можна сформувати основне балансове рівняння:

Активи (А) = Зобов’язання (З) + Власний капітал (К).

            Із цього рівняння випливає формула для визначення розміру власного капіталу підприємства. Він визначається шляхом віднімання від загальної суми активів зобов’язань підприємства:

К = А – З.

            Кожний окремий показник у балансі називається статтею, і їй привласнюється цифровий код. Балансова стаття відповідає показнику (на початок або кінець звітного періоду), що характеризує окремі види економічних ресурсів і джерел їх утворення.

            Статті балансу об’єднанні в групи, а групи – у розділи і відображаються в грошовому вираженні у двох показниках: на початок і кінець звітного періоду.

            В основу групування статей активу і пасиву в групи і розділи покладена класифікація економічних ресурсів підприємства і джерел їх утворення.

            Активи в українському балансі розміщуються в порядку підвищення рівняння ліквідності. Під ліквідністю статей балансу розуміється їх здатність перетворення в грошові кошти без втрати вартості. Саме тому в активі спочатку розміщуються менш ліквідні статті: нематеріальні активи, основні засоби, капітальні інвестиції і т.п., а в кінці – найбільш ліквідні: грошові кошти в національній і іноземній валюті.

            У діючій формі балансу групування балансових статей активу дозволяє виділити три розділи:

І.   Необоротні активи.

ІІ.  Оборотні активи.

ІІІ. Витрати майбутніх періодів.

            Побудова статей активу впливає на порядок розміщення статей пасиву балансу. Слід дотримуватися правила, за яким статті активу повинні знаходитися напроти пасиву, джерелами утворення яких вони є. Можна визначити таку послідовність розміщення статей пасиву: джерела власних засобів (власний капітал), довгострокові і короткострокові (поточні) зобов’язання. Це групування дозволяє виділити п’ять розділів пасиву балансу:

І. Власний капітал.

ІІ. Забезпечення майбутніх витрат і платежів.

ІІІ. Довгострокові зобов’язання.

ІV. Поточні зобов’язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

            Форма сучасного балансу побудована за принципом балансу нетто, в якому основні засоби і нематеріальні активи відображаються за залишковою вартістю.

            Підсумки за балансовими статтями активу або пасиву називаються валютою балансу. Рівність підсумків активу і пасиву обумовлена принципом подвійності господарських операцій. У результаті активів не може бути більше, ніж джерел, за рахунок яких вони утворені.

            Бухгалтерський баланс характеризує фінансовий стан підприємства на певну дату, складається з активу і пасиву, які внаслідок подвійного відображення об’єктів бухгалтерського обліку між собою рівні.