Засади монетарного таргетування

У багатьох економіках таргетування обмінного курсу не було ефективним монетарним режимом для підтримання низькоінфляційного середовища у зв’язку з неможливістю обрати країну, до валюти якої доцільно було б прив’язати власну валюту з точки зору вибору надійного номінального якоря, забезпечення стабільних конкурентних переваг тощо. Такі держави певний період часу застосовували інші монетарні режими, в тому числі режим монетарного таргетування.

Серед переваг монетарного таргетування над таргетуванням обмінного курсу, насамперед, виділяють можливість узгодження монетарної політики з розвитком внутрішньої макроекономічної ситуації. Це дає змогу вибирати інфляційні орієнтири, відмінні від орієнтирів інших країн – головних торговельних партнерів, а також мати більшу свободу дій при флуктуації економічного зростання. Як і за таргетування обмінного курсу, так і при застосуванні монетарного таргетування інформація центрального банку про досягнення проміжних цілей щодо змін грошових агрегатів опрацьовується доволі швидко – за кілька тижнів і навіть днів. Отже, монетарні цілі можуть практично негайно подавати громадськості і бізнесу сигнали про дії монетарної влади щодо утримання інфляції під контролем.

Іншою перевагою монетарного таргетування є практично моментальна підзвітність монетарної політики. Це – суттєвий стримувальний фактор для тих, хто приймає рішення щодо стимулювання економічного зростання в короткостроковій перспективі за рахунок втрати цінової стабільності в майбутньому.

Ефективне використання грошового агрегату як проміжної цілі залежить передусім від спроможності центрального банку проводити незалежну монетарну політику, спрямовану на підтримання низької і стабільної інфляції.

Водночас названі переваги таргетування монетарних агрегатів на практиці реалізуються лише за наявності двох передумов.

Перша з них – стабільність попиту на гроші. Як відомо, однією з найсерйозніших проблем, які ускладнюють процес вибору так званого «монетарного якоря», є нестабільність попиту на той чи інший грошовий агрегат (найчастіше – на «широкі» гроші, які є основним чинником інфляції в середньо- та довгостроковому періодах).

Зокрема, в економіці, що діє в умовах відносно високої та нестабільної інфляції, попит на гроші теж стає дуже нестабільним. Інакше кажучи, швидкість грошових агрегатів є змінною в часі. За такої умови зростання грошових агрегатів втрачає свою сигнальну функцію: у певних випадках воно не супроводжується надмірним зростанням цін, і навпаки – трапляється, що зростання інфляції (зрозуміло, під впливом третіх факторів) прискорюється і за помірного збільшення грошових агрегатів. З огляду на це, довіра до центрального банку, з точки зору ефективності його монетарної політики з досягнення цільових інфляційних показників, суттєво зменшується.

Проблема нестабільності попиту на гроші особливо актуальна для перехідних економік, зокрема для України[1]. Основними чинниками такої нестабільності є стан перехідних економік, який можна охарактеризувати як період ремонетизації, коли після дуже низьких рівнів монетизації економіки поступово просуваються до дедалі вищих її рівнів. Зокрема, це спричинено розвитком фінансових інституцій та фінансових ринків. Нестабільність попиту на гроші спричиняється також частими структурними змінами в економіці та на фінансових ринках, наявністю вільних виробничих потужностей і робочої сили, великого тіньового сектору, значною доларизацією та швидкими техно­логічними і фінансовими інноваціями, а також у разі раптової зміни рівня інфляції або зміни інфляційних очікувань.

Це призводить до того, що центральний банк не може ефективно впливати на інфляційні очікування за допомогою проголошеного монетарного якоря. Наприклад, якщо центральний банк проголошує орієнтири щодо приросту грошової бази та грошової маси з метою досягнення певної цілі з інфляції, але на практиці зміни в монетарних агрегатах ex post дуже відрізняються від проголошених ex ante монетарних орієнтирів, то макроекономічні суб’єкти не будуть формувати свої майбутні економічні рішення згідно з тими цілями, які проголошує центральний банк.

Коли інфляція раптово знижується, ефекти гістерезису порушують старі співвідношення попиту на гроші. У таких випадках спрогнозувати кількість грошей, необхідну для функціонування економіки в цільових межах зміни інфляції, дуже важко, а використання грошового агрегату як номінального якоря є вкрай неефективним.