Консалтинг та інноваційний розвиток економіки

Вихідним завданням теоретичного дослідження економічної природи консалтингових ресурсів інноваційного розвитку економіки є термінологічна ідентифікація й визначення змісту категорії «консалтинг у сфері економіки й управління». Як вбачається, поняття «управлінський консалтинг», «бізнес-консалтинг» [[i], с. 56; [ii], с. 241; [iii], с. 35], які широко використовуються сьогодні, вказують на основних споживачів консалтингових послуг – менеджмент підприємств і бізнес, але не зовсім адекватно відбивають сферу консалтингової діяльності. У даний час відокремлений індивідуальний економічний агент ринку – фірма, що виступає власником і керівником своїх техніко-організаційних одиниць – підприємств [[iv], с. 163], є основним споживачем консалтингових послуг [[v]],[1] активно діє на ринку консалтингу, набуваючи у формі професійних послуг незалежних консультантів знання й інформацію, що необхідні для управління бізнесом з метою підвищення його конкурентоспроможності, адаптивної й аллокаційної ефективності. Проблеми функціонування фірми як цілісної соціо-технічної й соціо-економічної системи є не тільки суто управлінськими, а й економічними, фінансовими, технічними, соціальними, психологічними тощо. У цілому ж це проблеми ефективного функціонування господарюючих суб'єктів в умовах сучасної економіки, тому консалтингове обслуговування бізнесу за своїм змістом і спрямованістю є економічним, подібно тому, як в інших сферах життєдіяльності суспільства існують політичний, психологічний, медичний консалтинг.

З нашої точки зору, поняття «економічний консалтинг» є точнішим порівняно з поняттями «управлінський консалтинг» і «бізнес-консалтинг», бо перше відбиває весь спектр проблем, пов'язаних з економічною поведінкою господарюючих суб'єктів в умовах ринкової системи, професійна допомога у розв’язанні яких і становить зміст консалтингової діяльності.

Наявні в сучасній науковій і прикладній літературі різні інтерпретації категорії «економічний консалтинг» можна об'єднати в декілька груп залежно від авторського підходу до обґрунтування його змісту.

До першої належить трактування економічного консалтингу на підставі предметного підходу як сукупності ділових послуг (бізнес-послуг), що надаються професіональними консультантами суб'єктам підприємницької діяльності. Це аудит, бухгалтерське, інвестиційне і юридичне обслуговування, управлінське консультування, інжиніринг, ділова інформація, реклама й відносини із громадськістю, тренінг, рекрутмент, забезпечення інформаційними технологіями.

Ю.Веретеннікова, директор JVI Manadgement Consulting, пише: «У світовій практиці до категорії «послуги професіональних консультантів» прийнято відносити: аудит і бухгалтерське обслуговування, розробку й впровадження інформаційних технологій та ПО, юридичне обслуговування, інвестиційний супровід, надання комерційної інформації і проведення досліджень, управлінське консультування, рекламу та зв'язки із громадськістю, рекрутинг і хед-хантинг, тренінг, інжиніринг і дизайн» [20, с. 35]. Е.Уткін вважає, що до консалтингу належать усі професійні послуги, сторонні для підприємства-замовника [[vi], с. 9-10]. І. Боброва, В. Зимін, характеризуючи консалтинг, використовують термін «консалтингові бізнес-послуги» [[vii]]. Причому, деякі вчені не розділяють послуги на ділові і професійні. Так, по визначенню В.Є. Николайчука, ділові (професійні) послуги – це послуги, що надаються підприємствам, організаціям, установам та іншим господарсько-управлінським структурам, а також  окремим фізичним особам, що сприяє успішній професійній діяльності або одержанню прибутку [[viii], с. 11].

Прикладом підходу до визначення консалтингу як сукупності ділових (професійних) послуг може бути Положення про порядок організації і проведення конкурсів на право виконання консалтингових (консультаційних, аудиторських, юридичних і послуг з оцінювання) послуг, затверджене наказом Національного агентства України з управління державними корпоративними правами від 15 липня 1999 р. Відповідно до цього Положення предметом генеральної угоди про співробітництво по виконанню консалтингових послуг є проведення аудиторських перевірок, експертної оцінки державних корпоративних прав, консультаційні послуги з юридичних питань, розробка програм фінансово-економічного й технічного розвитку господарчих товариств, інформаційні послуги з питань, що стосуються компетенції Національного агентства і виконавця, опрацювання завдань та умов передачі на конкурсних умовах функцій по управлінню державними корпоративними правами уповноваженим особам й ін. Як бачимо, у контексті даного документа, консалтинг являє собою сукупність різних ділових послуг [[ix]].

 Відповідно до предметного підходу в низці джерел консалтинг ототожнюється з особливим видом ділових послуг – управлінським консультуванням [[x], с. 9; [xi]; [xii], с.9, 13; [xiii], [xiv], [xv]]. Щоб дійти такого висновку, досить порівняти наступні дефініції управлінського консультування й консалтингу. Європейська Федерація асоціацій консультантів з економіки й управління визначає управлінське консультування як надання незалежних порад і допомоги з питань управління, включаючи окреслення й оцінку проблем та (або) можливостей, рекомендації відповідних заходів і допомогу в їх реалізації [[xvi], с. 15]. У навчальному посібнику «Агромаркетинг и консалтинг» уже не управлінське консультування, а сам консалтинг тлумачиться як професійне сприяння, що надається фахівцями з управління керівникам та управлінському персоналу різних підприємств та організацій у розв’язанні проблем їх функціонування й розвитку, у формі рекомендацій і спільно вироблених рішень [[xvii]].

Важливо підкреслити, що в даний час багато науковців і практиків консалтингу так чи інакше використовують поняття «консалтинг» й «управлінське консультування» як синоніми [[xviii], [xix], [xx], [xxi], [xxii], [xxiii], [xxiv], [xxv], [xxvi], [xxvii], [xxviii], [xxix], [xxx]].

Більше того, деякі з них зміст управлінського консультування трактують як комплекс ділових послуг. Наприклад, у книзі «Управленческий консалтинг корпоративных организаций» до послуг управлінського консультування віднесено послуги по підготовці й перепідготовці персоналу, юридичне консультування, рекрутингові, проектно-інвестиційні, інжинірингові й реінжинірингові послуги, послуги з антикризового управління, бухгалтерське обслуговування,  інформаційне забезпечення, зовнішній фінансовий аудит [27, с. 14]. Інакше кажучи, тут розуміється управлінське консультування не як окремий вид ділових послуг, а як їх сукупність.

До другої групи формулювань економічного консалтингу належать трактування його змісту на підставі процесного підходу: консалтинг – це процес консультування, якому властиві певні прийоми, методи, цілі й завдання. Так, в україно-російському економічному тлумачному словнику консалтинг визначено як діяльність по консультуванню широкого кола питань економічного напрямку підприємств, фірм та організацій. Консалтингові фірми надають послуги з досліджень та прогнозувань ринку (товарів, послуг, ліцензій тощо); з цін; з оцінки торговельно-політичних умов; із розробок техніко-економічних обґрунтувань різних об’єктів; із проведення комплексу маркетингових досліджень; із розробки експортної стратегії тощо[[xxxi], с. 159].

У контексті процесного підходу простежується  ототожнення деякими вченими консалтингу й консультування. Наприклад, В. Коростильов консультування тлумачить як навчання й допомогу порадами, а консалтинг– як допомогу в розв’язанні проблем замовника [[xxxii], с. 6]. В. Альошнікова, визначаючи консультаційну діяльність як сукупність ділових послуг, пише: «Консультування – діяльність, що здійснюється професіональними консультантами і спрямовується на обслуговування потреб комерційних і некомерційних організацій, фізичних осіб у консультаціях, навчанні, дослідницьких роботах з проблем їх функціонування й розвитку» [[xxxiii], с 12]. В. Верба й Т. Решетняк  щодо консалтингової діяльності, вказують: «...Економічне консультування може стосуватися як локальних чисто економічних питань (фінансовий аналіз, бухгалтерія, аудит, оподаткування), так і глобальних управлінських проблем (стратегічний розвиток, реорганізація, інноваційний процес)» [[xxxiv], с. 7]. Як вбачається, у наведених дефініціях досить складно знайти суттєві розбіжності між консультуванням і консалтингом.

До третьої групи трактувань економічного консалтингу можна віднести його тлумачення на підставі змістовного підходу: консалтинг – особливий вид наукової або наукововпроваджувальної діяльності. «Консалтинг – це комплекс знань, пов'язаних з науковим пошуком, проведенням досліджень, постановкою експериментів з метою розширення наявних й одержання нових знань, перевірки наукових гіпотез, установлення закономірностей, наукових узагальнень, наукового обґрунтування проектів для успішного розвитку організації» [27, с. 9]. Автори монографії «Консалтинговые услуги в условиях реформирования экономики России», характеризуючи консалтинг, зазначають: «…У нашій країні раніше це називалося «впровадженням науки у виробництво» [33, с. 15].

Загальним для всіх розглянутих груп є вказівка на підприємницьку природу консалтингу як одну із сутнісних характеристик консалтингової діяльності[31, с. 15, 16; 33]. Як зазначено у монографії «Консалтинговые услуги в условиях реформирования экономики России», «у підприємницькому характері надання інтелектуальних послуг у галузі економіки й управління полягає принципова відмінність консалтингу від науково-впроваджувальної діяльності, що існувала в умовах директивного планування. Якщо консалтинг регулюється законами ринку, то науково-впроваджувальна діяльність у централізованій економіці ґрунтувалася на примушуванні й адмініструванні» [33, с. 17].

Багато вчених розділяють професійне консультування на внутрішнє (внутрішньофірмове) і зовнішнє, трактуючи останнє як підприємницьку діяльність незалежних консультантів [50, с. 24–28; 51, с. 21–23].

Проведений аналіз дефініцій, запропонованих теоретиками і практиками консалтингу, дає підставу для виокремлення його основних сутнісних характеристик.

Отже, економічний консалтинг – це:

1) сукупність ділових (професійних) послуг з економіки й управління;

2) професійне консультування;

3) науково-впроваджувальна діяльність на ринкових засадах;

4) підприємницька діяльність.

Узагальнюючи розглянуті риси економічного консалтингу, треба, з нашого погляду, розмежувати його зміст у широкому й вузькому розумінні [[xxxv]]. У першому випадку переважаючим є предметний підхід до характеристики консалтингової діяльності (це сукупність ділових (професійних) послуг з економіки й управління), у другому – процесно-змістовний, що відбиває особливості консалтингу як процесу консультування, спрямованого на підвищення ефективності бізнесу на підставі впровадження професійних знань та досягнень науки в господарську практику. Звичайно, теоретичний аналіз економічного консалтингу повинен сполучати обидва (предметний і процесно-змістовний) підходи до визначення його змісту.

Що стосується предметного підходу, то  економічний консалтинг у широкому розумінні – це підприємницька діяльність професіональних консультантів з надання господарюючим суб'єктам ділових послуг з економіки й управління, які включають: аудит, бухгалтерське і юридичне обслуговування, управлінське консультування, інжиніринг, ділову інформацію, рекламу й відносини з громадськістю, тренінг, рекрутмент, забезпечення інформаційними технологіями, інвестиційний супровід та ін. Трактування економічного консалтингу в такому розумінні дає підставу для оперування категоріями «ділові послуги» і «консалтингові послуги» як синонімами.

На базі процесно-змістовного підходу до визначення економічного консалтингу варто вирізнити два основних типи консалтингових (ділових) послуг[2], що становлять його зміст у широкому розумінні:

а) консалтингові послуги-функції – це виконання консультантами певних професіональних функцій і робіт фахівців у сфері економіки й управління за замовленням клієнтів. Приміром, юридичні фірми займаються реєстрацією й ліквідацією фірм, представляють інтереси клієнтів у господарському суді тощо; фірми аудиторські надають послуги по постановці або відновленню бухгалтерського обліку, аналізу фінансового стану підприємства та ін.;

б) консалтингові послуги консультативного типу становлять собою ділові послуги з економіки й управління у формі професіональних порад консультантів, їх рекомендацій, проектів, що сприяють розв’язанню проблем клієнтів, пов'язаних з ведінням бізнесу.