Роль логістики в інноваційній діяльності

Технічний прогрес і глобальна лібералізація світової торгівлі та інвестиційних процесів надають нові можливості для країн щодо входу на глобальні ринки та зниження рівня бідності. Але з появою глобальних логістичних мереж доставки висувають нові вимоги до спроможності перевезення товарів швидко, надійно та дешево. Здатність приєднатися до сучасного логістичного процесу розповсюдження товарних потоків стала ключовим чинником, що визначає конкурентоспроможність підприємства та держави в цілому. Для країн і підприємств, здатних до такого приєднання, забезпечується доступ до входу на нові ринки; але для країн, чиї зв’язки з мережею глобальної логістики є слабкими, витрати внаслідок виходу з цієї мережі є великими та швидко зростаючими [99, c.357. Незважаючи на причину або наслідки, жодна країна не в змозі успішно розвиватися без експансії своєї торгівлі. Одним з вирішальних аспектів реалізації інноваційної стратегії України в умовах глобалізації є створення інвестиційної привабливості [65, с.624]. Створенню сприятливого інвестиційного клімату сприяють такі чинники, як наявність відповідного законодавства, високий рівень фундаментальних і прикладних наук, високий рівень освіти і кваліфікована робоча сила [66, с.14]. Динаміка прямих інвестицій в Україну та з України має тенденцію до зростання (табл. 1.7). В Україні, починаючи з 1998 р., набув розвитку перспективний метод залучення капіталів на основі створення територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, який по-різному оцінюється фахівцями, враховуючи певну суперечливість його дії на господарські процеси. З одного боку, завдяки спеціальному режиму інвестування вдалося досягти певних успіхів, наприклад, на територіях пріоритетного розвитку Донецької області [48, с.271]. З іншого – в національному масштабі така практика часто приводить до зростання податкових преференцій і дискримінації підприємств та громадян, які не користуються такими пільгами [30, с.15].

Таблиця 1.7

Динаміка прямих іноземних інвестицій

Джерело: Держкомстат України, (1998-2007).

Як зазначає академік В. Гєєць: «В умовах обмеженості фінансових ресурсів держави створення зон з пільговим податковим режимом доцільно, на нашу думку, лише в тому випадку, якщо: а) воно дозволяє вирішити одну з важливих загальногосподарських, а не локальних проблем або локальну, яка стає відправною точкою або важливою ланкою в досягненні загальнонаціональної мети; ця вимога пояснюється тим, що преференції певної території представляються за рахунок державного, а не місцевого бюджету, отже, й ефект від них повинен мати загальноекономічний характер. Такий ефект повинен досягатися в короткий термін, що можливо лише за умов наявності резервів ефективного розвитку на певній території, а також вибору проектів, що швидко окупаються, відповідних ринковим критеріям ефективності» [61]. Важливим чинником підвищення конкурентоспроможності нації є освіта, оскільки за наявності висококваліфікованого персоналу інвесторам вигідно реінвестувати прибуток в Україні, тому все більша кількість транснаціональних корпорацій бажають увійти на український ринок [84]. Проте з 1991 р. до України надійшло менше прямих іноземних інвестицій на душу населення (англ. FDI per capita), ніж до інших країн Центральної і Східної Європи, і навіть менше, ніж до Румунії і Молдови (Dean) [84]. Країнам не вдається залучити прямі інвестиції, якщо вони вважаються непродуктивними та непривабливими місцями для мешкання іноземних менеджерів, або і те, й інше [69]. Істотна нерівність у доходах збільшилася за останні роки, тому Україна перемістилася на 77 місце з 177 країн за Індексом людського розвитку ООН [84]. Разом із більшістю інших держав СНД Україна знаходиться у групі країн із середнім рівнем розвитку. Росія посіла 62-ге місце, Білорусь – 67-ме, Казахстан – 80-те, Вірменія – 83-тє, Туркменістан – 97-ме, Грузія –  100-тє, Азербайджан – 101-ше, Киргизія – 109-тє, Узбекистан – 111-тє, Молдова – 115-тє, Таджикистан – 122-ге місце із 177. Основні критерії, за якими експерти ООН оцінюють якість життя – це тривалість життя, доступність освіти і рівень прибутків на душу населення. На жаль, за першим із вказаних критеріїв Україна посіла лише 113-тє місце, з показником середньої тривалості життя 66 років, що на 16 років менше, ніж у Японії, яка стала лідером за цим показником. За даними ООН, рівень показника доходів на душу населення (від лат. per capita) в Україні, становить лише 6,3 дол. (відповідно, 85-тє місце), тоді як у Люксембурзі аналогічний показник досяг рівня 69,9 дол. (1-ше місце). Істотно, що при розробці рейтингу ООН у Програмі розвитку на 2006 р. були використані, в основному, дані за 2004 р., що пояснюється складностями збору та обробки статистичного матеріалу у більшості країн світу. Тому, виходячи з даних 2006 р., дані щодо рівня життя можна одержати не раніше 2008 р.

Важливо, що за показником рівня освіти Україна (85,1%) і Японія (85,5%) практично зрівнялися, посівши 41-ше и 43-тє місця, відповідно. Але Україна посідає 11-те місце за показником кількості освічених громадян старших за 15 років (99,4%). Указаний високий рівень показника освіти українських громадян є одним із впливових чинників моделі міжнародної конкурентної переваги М. Портера щодо формування міжнародної конкурентоспроможності країни. Враховуючи цей висновок, підвищення рівня підготовки менеджерів, разом з іншими чинниками, є передумовою для впровадження інноваційних стратегій управління підприємствами [116, c.198]. Вирішальним чинником підвищення конкурентоспроможності країни є прискорення розвитку підприємництва, підвищення рівня освіти підприємців, зокрема, у cфері логістичних методів управління, що, на жаль, ще залишаються слабкою ланкою в економіці підприємства [118, 28]. Враховуючи вищесказане, Україна може використати випереджальну інноваційну модель розвитку, вибравши програму ефективного менеджменту, сконцентрувавши фінанси і реінвестуючи прибуток у людський капітал (від англ. human capital investment) [138, c.79]. Як зазначалося вище, наразі аналізуються можливості приєднання економіки України до процесів євроінтеграції, проте зовнішні зарубіжні борги зростають, а прямі іноземні інвестиції в країну залишаються незначними. Збільшення капіталу нерезидентів здійснюється за рахунок грошових внесків, (61,9%) у вигляді покупки акцій і внесків у вигляді рухомого і нерухомого майна, (17,3 і 29,3% від загального обсягу інвестицій). Структура прямих іноземних інвестицій свідчить про тенденцію сприяння створенню угод про партнерство українських підприємств із іноземними інвесторами [5, 6]. Такі угоди можуть набувати форму стратегічних альянсів і мати інвестиційний характер, що повинно забезпечити економічний розвиток підприємств у довгостроковій перспективі.