Характерні риси гудвілу як нематеріального активу

Характерні риси гудвілу як нематеріального активу В умовах розвитку ринкових відносин ефективність діяльності підприємства залежить більшою мірою не від матеріальних активів, а від нематеріальних переваг. До нематеріальних переваг підприємства можна віднести відомість назви фірми чи торгової марки, сформовану мережу стабільних споживачів, сталі ділові зв’язки з постачальниками тощо. Зазначені переваги є складовими елементами такого нематеріального активу, як гудвіл. Питанням гудвілу як нематеріального активу підприємства приділяється увага у розрізі компетенції бухгалтерського обліку, фінансового менеджменту та управління підприємством. Як визначають Соколов Я.В., Пятов М.Л. [144], категорія «гудвіл» почала використовуватися в англійській комерційній практиці ще в 15 столітті. В буквальному розумінні вона означала «добру волю» учасників комерційних угод у наданні поступок з обох сторін. Довгий час good will складався з двох самостійних слів, але з 1786 року пишеться одним словом [145]. Good в буквальному перекладі з англійської мови означає «добре», «доброякісний», «надійний»; will має велику кількість значень. Таким чином можна говорити про те що буквальний переклад терміну good will не дає конкретного уявлення про його значення. Сучасні англо-російські економічні словники перекладають «goodwill» як доброзичливість, добру волю, умовну вартість репутації та ділових зв’язків фірми, грошову оцінка невідчутного капіталу [55]. Широке розповсюдження в англо-американській фінансовій та бухгалтерській літературі категорія «гудвіл» отримала в кінці 19 століття. Особлива увага стала приділятися гудвілу, коли на практиці було визначено, що підвищений попит на продукцію компанії створюється групою факторів, вартісне вираження яких не відображається в обліку, наприклад, репутація та професійні якості провідних менеджерів, ділові зв’язки, що обумовлюють виникнення додаткового прибутку [144]. Першою книгою, що цілком присвячена гудвілу, стала робота професора Лоуренса Діксі «Гудвіл та його відображення на рахунках бухгалтерського обліку». Вона вийшла у 1897 році у Лондоні. Автор стверджував, що гудвілом називається «вигода, отримана від репутації та комерційних зв’язків придбаної компанії, та від імовірності, що клієнтура цієї фірми залишиться вірна і новому власнику». З того часу саме англійці приділяли гудвілу багато уваги. У період з 1897 по 1970 роки англійськими авторами було написано більше 200 статей та 30 монографій, присвячених вивченню даної категорії [145]. У другій половині ХХ століття гудвіл був визначений стандартами BVS-I1 Американської асоціації оцінщиків як «добре ім’я» фірми, яке складається з ділової репутації, взаємовідносин з клієнтами, розташуванням підприємства [164].