Суть економічних відносин міста і приміської зони

Економіка розглядає економічні відносини як відносини, пов’язані з використанням обмежених економічних ресурсів за необмеженого зростання потреб. «Потреба» – поняття, яке має коріння у філософії і суспільних науках. У «Сучасному економічному словнику» потреба тлумачиться як вид продукції, товарів, послуг, речей, які людина намагається мати, споживати і використовувати [127]. Потреби як фундаментальна категорія економіки визначають суть усіх процесів, притаманних будь-якій системі і в будь-який час виступають основною формою розвитку продуктивних сил та економічних відносин, механізмом впливу на них. Багаторівневість людської природи зумовлює багаторівневість і синтетичність потреб. Їхня синтетичність розкривається у єдності фізіологічних, соціальних та духовних потреб. У нашому дослідженні виходимо з того факту, що людина має й реалізовує свої потреби в певному середовищі. Місто і приміську зону розглядаємо як середовище задоволення цих потреб. Як просторові форми життєдіяльності населення вони акумулюють необхідні для суспільства користі та умови, під якими розуміють ті, що слугують безпосередньому задоволенню людських потреб. Ці потреби ідентифіковані як суспільні, тобто ті що відображають потреби населення, що проживає на даних територіях в цілому. Суспільні потреби мають, порівняно з потребами індивідуума, нові ознаки, системні якості, що вимірюються загальноприйнятими статистичними показниками і такими, які є результатом сучасних наукових пошуків. До останнього часу наука спиралась у своїх рішенях щодо проектування життєвого середовища суспільства на систему нормативів, розроблюваних на основі аналізу наявних статистичних даних та емпіричного досвіду проектувальників. Норми визначали рівень і структуру споживання населення, забезпеченість житловою площею, закладами культурно-побутового обслуговування. Іншими словами, структура суспільних потреб закладена в Державних будівельних нормах і відображає ті погляди, що вироблені науковою теорією та практикою радянського періоду [150]. Згідно із сучасними тенденціями, трансформація соціального і суспільного життя формує нові цінності й потреби. З’являються нові акценти у споживанні різноманітних товарів та послуг, що змінює не лише структуру потреб, але й зумовлений дією об’єктивних чинників якісний рівень їх задоволення, формує вимоги до середовища проживання. Так, прагнення людини до споживання матеріальних і нематеріальних благ (послуг) визначило зростання ролі послуг і товарів в структурі потреб людини. Перехід до глобального інформаційного суспільства висуває в ранг домінантних таку важливу потребу, як пізнання інформації, її отримання з оточуючого світу Бажання людини жити в комфортних умовах проживання висуває потребу в індивідуальному житлі, яке потребує значних територій [57, 124]. Таким чином людина і її потреби є головного складовою територіальної суспільної системи «місто-приміська зоан», що визначає умови до життєвого середовища, формує вимоги до використання простору, зумовлює вибір стратегії розвитку територій.