Аналіз трансформації поняття «конкурентоспроможність» та методів її оцінювання для підприємств

За сучасних умов прискорення світового інтеграційного процесу дедалі більшої актуаль-ності набувають питання ефективного розвитку економіки України при її входженні до міжна-родної економічної системи. Розвиток національної економіки ґрунтується на створенні її кон-курентоспроможності, головною умовою забезпечення якої є конкурентоспроможність націона-льних підприємств [19, с.162]. Побудова механізму створення та посилення конкурентоспромо-жності підприємства визначає його функціонування і розвиток в умовах сучасного висококонкурентного ринку, зокрема, його здатність створювати нововведення, застосовувати їх в промисловості та економіці в цілому, модернізуватися та створювати споживчі цінності, і є основною передумовою розвитку національної економіки. Дослідженню проблем конкурентоспроможності приділено значну увагу у працях бага-тьох зарубіжних та вітчизняних учених, проте навести однозначне загальноприйняте для всіх сфер діяльності формальне визначення цього терміна залишається проблематичним. У ході про-ведення в Україні соціально-економічних перетворень виникає потреба в науково-аналітичному переосмисленні усіх проблем, категорій та понять, зокрема потребує дослідження сутність таких понять, які ще недавно вважалися непритаманним вітчизняній економіці: «конкуренція» та «конкурентноспроможність». Спробуємо з’ясувати причини інаявних розбіжностей та узагальнити основні особливості цього багатогранного поняття, що є властивими для автосервісної галузі, для подальшого з’ясування механізму набуття об’єктом конкурентоспроможності. Серед основних підходів до визначення поняття «конкурентоспроможність» виокремимо декілька основних напрямків. У зарубіжній літературі поняття «конкурентоспроможність» має різні інтерпретації здебільшого через лінгвістичну неоднозначність. Загалом дуже часто термін «конкурентоспроможність» визначають стосовно об’єкту конкурентоспроможності, тож у кожному конкретному випадку цей термін набуває дещо інших характеристик. Одним з найпоширеніших понять, на думку зарубіжних авторів є визначення конкурентоспроможності як можливості фірми провадити більш ефективну діяльність порівняно з конкурентами. Отже, спільною ознакою майже всіх підходів є те, що поняття «конкурентоспроможність» розглядається як похідне від поняття «конкуренція». У ринковій економіці конкуренція являє собою економічну боротьбу за досягнення кра-щих результатів, у якій на свободу вибору впливає прагнення одержати прибуток [20]. Узагаль-нення різних характеристик конкуренції як явища, властивого ринковій економіці, дає змогу виявити сутність конкуренції. Вона полягає в тому, що прибутковість грунтується на здатності переважати своїх найближчих конкурентів у розподіленні загального прибутку. Таку перевагу виражено в понятті «конкурентоспроможність». Можливість для суб’єкта конкуренції вистояти за умов постійної конкурентної боротьби залежить від їх конкурентоспроможності. Отже, першим твердженням щодо конкурентоспроможності наводимо таке: «Кон-курентоспроможність об’єкта – це його здатність брати участь та отримувати успіх у конкурентній боротьбі». Ще одне поширене визначення конкурентоспроможності: «Конкурентоспроможність – це сукупність властивостей об’єкта, необхідних та достатніх для того, щоб об’єкт у визначений час міг мати попит на конкурентному ринку поряд з іншими аналогічними об’єктами, що задовольняють аналогічні потреби» [21, c. 202]. В цьому аспекті під конкурентоспроможністю об’єкта можна розуміти його здатність до утримання або динамічного розширення своєї частки ринку. Європейський форум з проблем управління дає таке визначення: «Конкурентоспромож-ність – це реальна та потенційна можливості підприємств в існуючих для них умовах проектувати, виготовляти та збувати товари, які за ціновими та неціновими характеристиками привабливіші для споживачів за товари конкурентів». Це визначення слушно розділяє реальну та потенційну складові конкурентоспроможності, проте не віддзеркалює всіх сторін поняття конкурентоспроможності замикаючись на вузькому визначенні об’єкта – «підприємство» та предмета – «товар».