Сутність та особливості агротуризму як форми економічної активності на селі

Сутність та особливості агротуризму як форми економічної активності на селі Паростки туризму взагалі можна простежити з часів ще Римської імперії та Еллади. Перші масові екскурсії датуються 1841 роком, який вважається роком зародження туризму як галузі у США та Англії. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття починають формуватись світові туристичні курорти у Чехії, Швейцарії, Великобританії, Франції, Італії. Особливо бурхливого розвитку набув туризм, зокрема міжнародний, після закінчення відбудови країн, що потерпіли в роки Другої світової війни [25, с.130-142]. В останні десятиріччя туризм у світі став одним із вагомих економічних чинників, а його обслуговування перетворилось на організовану галузь економіки багатьох країн [13, с.204]. Уже сьогодні туристичне господарство генерує 11% валового продукту у світі, а туристична індустрія – 4,2% і належить, таким чином, до найпотужніших галузей світового господарства [185, c.24]. Сьогодні туризм активно сприяє зростанню економіки, оскільки приносить громаді значні грошові суми, підтримує високооплачувані робочі місця, допомагає мешканцям місцевих громад заощаджувати на податках, а також стимулює розвиток малого бізнесу. Він не завдає шкоди довкіллю; не потребує такої ж інфраструктури, яка є необхідною для постійних мешканців; дітей туристів не треба навчати в школах; систему охорони здоров’я туристи здебільшого також не використовують. І нарешті, туризм позитивно впливає на інші види економічної діяльності [22, с.52]. Значною мірою активізувало розвиток туризму, в тому числі й міжнародного, створення у 1975 році Всесвітньої туристичної організації, членами якої є вже понад 130 країн світу, й Україна також [41, с.38]. Проте якраз в Україні індустрія туризму взагалі розвивається дуже повільно і фрагментарно [41, с.39]. Агротуризм як особливий вид туризму також має досить давні традиції, хоча аналіз літературних джерел дає підстави вважати, що в давніші часи особливої різниці між агротуризмом і сільським туризмом практично не було. Поняття агротуристики (agritourism) з’явилось у науковій літературі у другій половині ХХ сторіччя як відображення явищ, що спонтанно почали розвиватись в економіці. Поняття ж сільського туризму має ще давніше походження. У повісті Жан-Жака Руссо “Нова Гелоїза”, виданій у 1761 р., вжито вираз „retour a’la nature”, який дожив і до наших днів [188, с.203]. Агротуризм за змістом і формою наближений до сучасного, виник у 70-х роках в Західній Європі (Австрія, Німеччина, Франція, Швейцарія), хоча його коріння можна віднайти ще в Римській імперії, коли члени патриціанських родин виїжджали з Риму на відпочинок у сільську місцевість [72, с.11-12]. Тобто, виїжджаючи на відпочинок у сільську місцевість, міські жителі навіть гадки не мали про те, щоб взяти до рук лопату чи граблі на городі господаря сільської садиби. Ці бажання могли виникнути в людей поступово, з посиленням процесів урбанізації і віддаленням міських жителів від натуральних умов проживання, від природи, що цілком закономірно.