Історія розвитку туризму в світі

Туризм - активна і невимушена форма спілкування людей. Розширення і поглиблення туристських зв'язків між країнами - важлива проблема сучасних міжнародних відносин. Проблеми розвитку туризму, його політичний, економічний і культурний впливи на світове господарство та міжнародні зв'язки активно обговорюються в політичних, ділових та наукових колах. Сьогодні, починаючи від Наради з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсінкі, 1975), окреслилася тенденція до поліпшення міжнародного становища - зміцнюються контакти між країнами з різноманітними системами та рівнями розвитку, особливо помітним стає позитивний вплив туризму. Держави - учасники Наради з безпеки та співробітництва в Європі, визнаючи внесок, який робить міжнародний туризм у розвиток порозуміння між народами, а також в економічний, соціальний і культурний прогрес, висловили намір заохочувати розвиток туризму як на індивідуальній, так і на колективній основі. Вони домовилися продовжувати співробітництво в галузі туризму на двосторонній і багатосторонній основі [14]. На світовому рівні характерною ознакою туризму останніх років є достатньо висока динамічність і стабільність його розвитку, а також його активний вплив на економіку багатьох країн, що мають сприятливі рекреаційні ресурси. Перевезення людей водним транспортом відомі з глибокої старовини. Найбільшого розквіту морські і річкові подорожі досягли в середні віки. Основоположниками морських експедицій в епоху Середньовіччя були ірландські ченці. Визнаним мореплавцем VI в. за традицією вважається св. Брендан - покровитель Ірландії. Про його мандри складені саги. Плавання св. Брендана було одним з перших, яке вказало європейцям шлях на захід через океан. Величезну роль в розвитку морських подорожей зіграли жителі Скандінавського півострова і півострова Ютландія. У Франції їх називали норманнами. У норманнів були прекрасні судна типу річка море, але вони не перевищували 30 м в довжину і 4 м завширшки. Подальший розвиток водних перевезень пов'язаний з морськими експедиціями в Новий час. Великі географічні відкриття, нові торгові морські шляхи - всі ці чинники привели до появи на карті миру крупних морських держав - Іспанії, Португалії, Голландії, чия могутність грунтувалася на водному транспорті. Винахід пароплава (американський винахідник Роберт Фултон, 1807 р.) дав небувалий поштовх розвитку морського і річкового водного транспорту. Сучасний водний транспорт залежно від сфери обслуговування підрозділяється на морській і річковій. Водні судна, що відносяться до морського транспорту, здійснюють міжнародні, дальні і каботажні перевезення. Під міжнародним морським повідомленням розуміють перевезення пасажирів і вантажів за межі і із за меж країни; до дальніх перевезень відносяться рейси між портами однієї країни при перебуванні морських судів у відкритому морі; каботажні рейси здійснюються уздовж побережжя між портами без виходу у відкрите море. Судна річкового флоту здійснюють перевезення пасажирів і вантажів по внутрішніх водних шляхах, до яких відносяться річки, озера, крупні водосховища, канали [6]. Морський круїз - подорож звичайна по замкнутому кругу з радіальними поїздками з портів у внутрішні райони країн.