Вибір і формування підприємством конкурентної стратегії

Вибір і формування підприємством конкурентної стратегії Необхідною умовою виживання, розвитку і, отже, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників за умов ринкової трансформації господарського механізму є розробка й реалізація ефективної стратегії управління підприємствами. Як вважають окремі науковці, за допомогою стратегії „на підприємстві зважується комплекс проблем, пов’язаних із цілеспрямованою переорієнтацією випуску продукції нової номенклатури й асортименту, впровадженням і використанням нових технологій, розвитком маркетингу, удосконаленням структури управління підприємством, своєчасною та якісною підготовкою і перепідготовкою кадрів” [28, с. 8]. Теорія і практика стратегії підприємства привертають сьогодні значну увагу вітчизняних економістів, що обумовлено низкою причин: з одного боку, інтеграція країни у світову економічну систему й розвиток ринкових відносин викликають необхідність зміни стереотипів господарювання на вітчизняних підприємствах і вимагають від них застосування нових методів і прийомів щодо створення та реалізації конкурентних переваг; з іншого боку, за умов значної складності і невизначеності бізнес-середовища діяльності підприємства, динаміки бізнес-процесів спостерігається невміння управлінців мислити й керувати стратегічно. Дослідження семантики стратегії підприємства започатковані у 60-их рр. ХХ ст. працями А. Д. Чандлера, К. Ендрюса, К. Р. Крістенсена, І. Ансоффа та інших. Так, А. Д. Чандлер у праці „Стратегія і структура” зазначає, що стратегія є визначенням основних довгострокових цілей підприємства, затвердженням курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для їх досягнення [233, с. 16]. У даному визначенні прослідковується семантична триєдність щодо сутності стратегії: – стратегія є визначенням довгострокових цілей підприємства; – стратегія є затвердженням курсу дій, який може коригуватися залежно від довгострокових цілей, чим забезпечить більшу ефективність реалізації стратегічних рішень підприємства; – ресурсне забезпечення стратегічного рішення як певне обмеження його реалізації. Визначення А. Д. Чандлера доповнили й розвинули дослідження вчених Гарвардської школи бізнесу під керівництвом К. Ендрюса і Р. К. Крістенсена. Так, на думку К. Ендрюса, стратегія є поєднанням чотирьох складових: 1) ринкової можливості; 2) загальної компетенції та ресурсів; 3) власних цінностей і прагнень; 4) підтверджених перед суспільством та його членами зобов’язань. З огляду на вказані складові, стратегія вимагає відповіді на такі питання: 1. Що могла б робити фірма? 2. Що спроможна робити фірма? 3. Що хотіла б робити фірма? 4. Що повинна робити фірма? Відповідно до даного визначення головною ціллю стратегії є забезпечення балансу між внутрішніми силами, можливостями фірми та зовнішніми потребами.