Роль природних обۥєктів в пізнавальному туризмі

Роль природних обۥєктів в пізнавальному туризмі Природні властивості ресурсів (у рекреації - оздоровчі властивості) представляють одну кордон. Другий є розвиток суспільної продуктивної сили праці. У рекреаційному природокористуванні це, з одного боку, свідоме підвищення віддачі природних ресурсів (заходи щодо їх відновлення - очищення повітря, води, грунту, створення нових лісових і паркових масивів та ін), з іншого - розвиток рекреаційної інфраструктури, націленої на підвищення оздоровчого ефекту . Споживча вартість природних ресурсів визначається і суспільно-економічними умовами їх використання в процесі розвитку продуктивних сил. Так, з розвитком техніки стає можливою інженерна підготовка територій, раніше непридатних для рекреаційного використання; розвиток транспорту дозволяє залучати до рекреаційну діяльність ресурси, які через обмеженою доступності вважа-лись невигідними для освоєння [23, C. 86]. Обмеженість практично всіх природних ресурсів зумовлює необхідність вибору варіантів їх раціонального використання для потреб сільського господарства, промисловості, будівництва, рекреації та інших сфер. Критерієм вибору, природно, повинна бути економічна оцінка природних ресурсів при порівнянні різних варіантів їх використання, іншими словами - мінова вартість природних ресурсів. Що стосується рекреаційного використання територій, то таке порівняння виявляється не на користь рекреації. При сільськогосподарському, промисловому або будівельному використанні природних ресурсів (у якості як сировини для виробництва продукції, так і місця розміщення) виробляються відчутні продукти праці, які з більшою або меншою мірою точності піддаються обліку та оцінки. Результат рекреаційного використання природних ресурсів - оздоровчий ефект, що проявляється в підвищенні працездатності, зниження захворюваності, смертності, інших соціальних показниках, тобто якщо в сільськогосподарському та інших видах використання ресурсів ми отримуємо економічний ефект безпосередньо у сфері їх застосування, то в рекреаційному використанні соціальний ефект перетворюється на економічну в інших сферах (досягнуте підвищення працездатності збільшує продуктивність праці, скорочується час хвороб, знижуються витрати охорони здоров'я та ін). Складність збору інформації, пов'язана з віддаленістю результатів оздоровлення від місця його отримання (як у часі, так і територіально), відсутність чітких методик визначення економічного ефекту від оздоровлення не дозволяють достовірно визначити економічну ефективність природних ресурсів в рекреаційному використанні [41, C. 148]. Для економічної оцінки природних рекреаційних ресурсів необхідно розробити оціночні показники їх соціальної цінності, що відображають можливості ресурсів задовольняти потреби населення в санаторно-курортному лікуванні, відпочинок і туризм, соціально-економічний ефект рекреаційного природокористування, а також ефективність освоєння природних ресурсів у різних сферах використання. Останнє має важливе значення для вибору оптимального варіанту природокористування.