Бюджетна політика як складова макроекономічної політики

Бюджетна політика як складова макроекономічної політики Державний бюджет є своєрідним індикатором бюджетної політики та її спрямованості на соціально-економічний розвиток суспільства. Між тим бюджетна політика виступає важливим елементом посилення ролі держави в економіці. Оскільки, саме вона забезпечує зростання обсягу фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядження держави і необхідні для реалізації її функцій, що направлені на перехід до підйому господарства і підвищення рівня життя громадян. В свою чергу, державний бюджет, як через податкову політику, так і через політику державних видатків, є важливим інструментом стимулювання росту і регулювання структури економіки у відповідності з довгостроковими загальнонаціональними пріоритетами. Вітчизняні дослідники пропонують різні визначення бюджетної політики. Так, одні характеризують бюджетну політику, як маніпулювання державними видатками і доходами з метою впливу на економічний розвиток суспільства. Проте при використанні терміну «маніпулювання» складається враження щодо випадкових, а не цілеспрямованих, зважених, підкріплених науковими дослідженнями дій уряду. Огонь Ц.Г. зазначає, що бюджетна політика за своїм змістом і призначенням має передбачати регулювання фінансово-економічних відносин насамперед у частині мобілізації податків, зборів та обов’язкових платежів з метою забезпечення виконання державних забезпечення виконання державних зобов’язань і здійснення для цього належних бюджетних видатків [74, с.126]. Тобто, автор наголошує на рівноцінній важливості як політики державних доходів так і політики державних видатків. І.Ф. Радіонова, визначає фінансову політику як таку, що використовує державні видатки і надходження до бюджету з метою впливу на основні макроекономічні параметри: обсяги ВВП, зайнятість, рівень цін, темпи економічного зростання тощо [104, с.165]. На нашу думку, бюджетна політика, з одного боку має максимізувати зростання ВВП на умовах мінімізації інфляції, а з іншого – забезпечувати приріст бюджетних надходжень і, на цій основі, збільшення державних послуг. Отже, виходячи з наведених визначень бюджетної політики, вона так чи інакше пов’язана з такими макроекономічними цілями, як економічне зростання, цінова стабільність та повна зайнятість. В разі активізації урядом політики економічного зростання, це буде сприяти процесам надання суспільних благ та здійснення видатків в сферу освіти, на фундаментальні дослідження тощо. Для забезпечення цінової стабільності й повної зайнятості уряд проводить активну кон’юнктурну політику [5, с.124]. Саме тому конкретні вимоги до бюджетної політики щорічно формулюються в основних напрямах бюджетної політики. В Україні, на відміну від розвинених країн, основні напрями бюджетної політики представляють собою перелік загальних положень, а іноді і стандартних декларацій. Передбачені раніше заходи в основних напрямах бюджетної політики іноді залишаються невиконаними протягом декількох років, а деякі і до сьогодні не реалізовані, наприклад, децентралізація державних фінансів, повернення знецінених заощаджень громадян, проведення військової та податкової реформ, упорядкування податкових пільг тощо [38, с.72]. Бюджетні резолюцiї в Українi почали складатися з 1997 року i суттєво вiдрiзняються мiж собою за структурою наведеної iнформацiї та ступенем її деталiзацiї. Аналiз практики складання основних напрямiв бюджетної полiтики визначає певне змiшування цiлей бюджетної стратегiї i тактики. Так, найбiльшою хибою чинної бюджетної практики є те, що в законах про державний бюджет не в повнiй мiрi забезпечується реалiзацiя основних стратегiчних прiоритетiв, визначених ВРУ. Наприклад, в законах про Державний бюджет України на 2002 і 2003 років всупереч положенням основних напрямів бюджетної політики, державний бюджет був сформований із дефіцитом, тоді як забезпечення безумовної збалансованості бюджету було визначено як пріоритетна ціль. Зміст основних напрямів бюджетної політики 2002-2005 років містив завдання, які не можуть бути виконані в межах річного бюджету. В американськiй бюджетнiй практицi в основних напрямах бюджетної полiтики повiдомляють дані про виконання бюджету за кілька минулих років (із зазначенням причин відхилень), а також прогнозні бюджетні показники на наступні чотири роки [45, с.11], що створює ґрунтовні засади для проведення середньострокового та довгострокового прогнозування. Аналіз основних напрямків бюджетної політики України починаючи з 1997 року показує, що в них завжди, одним з найголовніших спрямувань, був орієнтир на підвищення соціального рівня, а також збільшення фінансування соціальної сфери. Цим фактом підтверджується нераціональність декларативного підходу у визначенні бюджетних пріоритетів. Хоча, слід відмітити, що лише державні бюджети 2005 та 2006 років набули більшої соціальної спрямованості [97; 98]. Серед прiоритетiв бюджетної полiтики на 2007-2008 роки залишаться наступнi: забезпечення соцiального спрямування бюджету; передбачення видаткiв на освiту, охорону здоров’я, культуру i науку у розмiрах, визначених законодавством; забезпечення соцiальних гарантiй, соцiального захисту населення та безоплатної медичної допомоги; забезпечення зростання рівня реальних доходів населення [99; 100]. Проте не всі ці пріоритети відносяться до довгострокових. Тому, для удосконалення бюджетної політики, слід скористатися іноземним досвідом та внести прогнозні показники параметрів державного бюджету на декілька років вперед в основні напрями бюджетної політики, що дасть можливість узгодити бюджетне планування зі стратегічними програмами соціально-економічного розвитку країни.