Ефективність реалізації бюджетної політики в Україні

Ефективність реалізації бюджетної політики в Україні В залежності від того на скільки ефективною є фіскальна політика держави в значній мірі залежить виконання нею соціально-економічних завдань і, відповідно, збалансування інтересів всіх учасників ринкових відносин. В економічній літературі термін «ефективність» має два значення. Перше – результативність (effectiveness), ступінь досягнення запланованого результату, друге – мінімізація витрат на одиницю випущеної продукції або наданих послуг (efficiency) [132, с.418]. Тобто, відповідність запланованих та отриманих результатів характеризує ефективність в якості результативності, а виконання плану надання послуг – ефективність діяльності. Проблемі дослідження якісних характеристики бюджетної політики України приділена значна увага з боку вітчизняних науковців. Так, Файєр Д.А. розглядає підвищення ефективності бюджетної політики, по-перше, з позицій виконання державного бюджету – фіскальної ефективності, по-друге, з позицій впливу на соціально-економічну динаміку в країні – стратегічної ефективності [133, с.82]. До найважливіших показників фіскальної ефективності бюджетної політики відносяться мобілізація бюджетних доходів, виконання бюджетних зобов’язань, управління бюджетним дефіцитом і державним боргом. Стратегічна ефективність залежить від того, яким чином бюджетна політика пов’язана з іншими складовими макроекономічної політики держави (податковою, грошово-кредитною, зовнішньоекономічною, антиінфляційною, інвестиційною тощо). При цьому, автор зазначає, що аналіз фіскальної ефективності бюджетної політики здійснюється в Україні останнім часом досить активно на відміну від аналізу стратегічної ефективності. І.Ф. Радіонова аналізує параметри макроекономічної ефективності через уникнення негативних ефектів, таких як ефект витіснення через скорочення чистого експорту, ефект витіснення через ревальвацію тощо [105, с.30]. Ефективність фіскальної політики нерозривно пов’язується з ефективністю монетарної політики. Наприклад, з порівняння результативності бюджетно-податкової і грошово-кредитної політик за моделлю Мандела-Флемінга випливає, що при плаваючому валютному курсі спостерігається неефективність стимулюючої фінансової політики, через те що позитивний результат додаткових державних витрат витісняється скороченням чистого експорту внаслідок зростання валютного курсу. Відповідно, за фіксованого валютного курсу бюджетно-податкова політика є ефективнішою. Інші висновки можна зробити щодо грошової політики, оскільки ефективність стимулюючої грошової політики при плаваючому курсі пояснюється збільшенням споживання та зростанням чистого експорту під впливом зменшення валютного курсу. Неефективність грошової політики за фіксованого курсу пов’язується з неможливістю зміни пропозиції грошей з ініціативи Центрального банку, а також із втратою валютних резервів для повернення курсу до фіксованого рівня у разі його зміни. Таким чином, за будь-якого з розглянутих курсів або бюджетно-податкова, або грошово-кредитна виявляється неефективною. Колектив авторів на чолі з М.М. Єрмошенко зазначають, що ефективність бюджетної політики оцінюється на основі двох критеріїв: фіскальної ефективності бюджетної політики та її соціально-економічної ефективності 38, с. 143. До показників фіскальної ефективності бюджетної політики відносять наступні: рівень виконання завдань з надходжень до бюджету; рівень виконання намічених бюджетних зобов’язань; обсяг простроченої заборгованості в організаціях, що фінансуються з бюджету, включаючи заробітну плату; величина бюджетного дефіциту і структура його фінансування за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел; обсяг державного боргу; обсяг бюджетних коштів, які спрямовуються на фінансування обслуговування державного боргу; сальдо платіжного балансу країни; рівень бюджетної дисципліни та ступінь виконання законодавчих і нормативних функцій щодо бюджету. До показників соціально-економічної ефективності бюджетної політики відносять такі: динаміка ВВП, обсягів виробництва і торгівлі; рівень інфляції, у тому числі динаміка споживчих цін та цін виробників промислової продукції; динаміка валютного курсу; обсяг інвестицій в економіку; рівень зайнятості й безробіття; мінімальна і середня заробітна плата працівників; розмір мінімальної та середньої пенсії; баланс доходів і витрат населення. Іноді ефективність бюджетної політики ототожнюють з дотриманням показників бюджетної безпеки. Наприклад, в декларації цілей та завдань бюджету на 2008 рік зазначено, що для застосування ефективної регулювальної ролі бюджету слід утримати обсяг державного боргу та дефіциту на економічно безпечному рівні. Загроза бюджетній сфері виникає, коли перевищено порогове значення того чи іншого характерного для цієї сфери індикатора. Найповніша класифікація порогових значень показників бюджетної безпеки наводиться Єрмошенком М.М. [33, с.80]. Так, серед основних показників слід виділити: державний борг з пороговим значенням 60% до ВВП; дефіцит державного бюджету – 3% до ВВП; видатки державного бюджету - 20% до ВВП; рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет - 40% до ВВП; внутрішній борг – 30% до ВВП; зовнішній державний борг - 25% до ВВП; темп зростання державного боргу відносно темпів зростання ВВП - 1 од.; зовнішній державний борг - 70% обсягу експорту; витрати на обслуговування і погашення зовнішнього державного боргу - 18% обсягу експорту.