Сутність та сучасні підходи до оцінки антикризового управління підприємством

Сутність та сучасні підходи до оцінки антикризового управління підприємством Подолання криз на підприємствах складне завдання, вирішення якого лежить в площині антикризового управління, сучасне розуміння якого доволі неоднорідне та багатозначне. Аналіз літератури з антикризового управління [11, 19, 22, 23, 30, 36 та інш.] показав, що в загальному випадку під ним розуміється управлінська діяльність спрямована на подолання стану, який загрожує існуванню підприємства, коли основним питанням є виживання. Виникнення поняття «антикризове управління» пов'язано з прийняттям Законів «Про банкрутство», «Про відновлення платоспроможності або визнання підприємства банкрутом» [49] та приватизаційними процесами в Україні. Аналіз економічної літератури 11, 19, 21, 23, 40, 50 та інш. дозволив виділити декілька підходів до визначення поняття «антикризове управління». Один з них полягає в тому, що антикризове управління асоціюється виключно з відносинами неплатоспроможності (банкрутства), тобто являє собою сукупність форм і методів реалізації антикризових процедур, що стосуються конкретного підприємства-боржника 21, 23, 40, 43. Згідно з цим підходом, антикризове управління є мікроекономічною категорією, що пов’язана з виробничими відносинами, які складаються на рівні підприємства при його оздоровленні чи ліквідації. На нашу думку, дане визначення не відображає всієї сутності процесу антикризового управління підприємством, оскільки суттєво обмежує сферу застосування цього терміну, не враховуючи його запобігаючої спрямованості, тобто профілактичного аспекту, а спрямовано лише на розв’язання проблем, пов’язаних з виходом із кризи. Інший підхід до сутності антикризового управління у роботах [44 Т.2, с.257–276 та 51 с.243–245, 52 с.118] розкриває його стосовно антикризового фінансового управління, згідно з яким, останнє виступає частиною загальної фінансової стратегії підприємства та полягає в розробці системи засобів попередньої діагностики банкрутства з задіянням механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечує вихід з кризового стану. Згідно з даним підходом, антикризове управління також застосовується лише при наявності загрози банкрутства, що звужує його, розглядає як тимчасове, яке здійснюється за наявністю ознак кризового стану. Розвитком стратегічного підходу до антикризового управління підприємством стали результати досліджень, оприлюднені у роботі [53 с.171], де, зокрема, вперше використано термін «стратегія запобігання неспроможності та банкрутству», «тактика протидій банкрутству». Так, автор роботи розглядає стратегію запобігання банкрутству як постійну складову загальної стратегії підприємства, яка має визначити методи вибору стратегічних управлінських рішень в рамках різних складових економічної стратегії для створення передумов стійкого розвитку, недопущення розвитку кризи, створення та підтримки високого рівня конкурентної переваги підприємства. Автори наукових праць [54, 56, 57] вказують на те, що антикризове управління повинно починатися з моменту вибору місії організації, розробки концепції і цілей її діяльності. Так, у науковій праці 57 с.15 антикризове управління розуміється як мікроекономічна категорія, що виражає щоденну діяльність і спрямована на забезпечення стабільного фінансово-економічного положення підприємства на всіх етапах його життєвого функціонування, у тому числі при оздоровленні або ліквідації. На нашу думку, це визначення достатньо повно розкриває сутність антикризового управління підприємством, оскільки розглядає його як процес, що має довжину у просторі і часу, а також торкається стратегічного аспекту діяльності підприємства. Такий погляд, на нашу думку, по-перше: означає, що антикризове управління повинно апріорі попереджати та запобігати неплатоспроможності підприємства, а в стратегічному плані – забезпечувати підприємству на довгий термін конкурентну перевагу, яка дозволятиме виручати достатньо грошових коштів для оплати всіх обов’язків підприємства, які виникають при створенні продукції та її продажу. По-друге: підтверджує, що антикризове управління є складовою загального менеджменту підприємства.