Теорії фінансової реструктуризації та механізми її здійснення

Теорії фінансової реструктуризації та механізми її здійснення Об'єкт дослідження аспектів управління формує різноманітні засоби змін, реалізо-ваних у різних формах управління: фінансовому, виробничому, стратегічному, кадровому, політичному. Сутність менеджменту перетворень полягає в тому, щоб на основі глибокого аналі-зу реальних ситуацій в динаміці знайти форми й методи пошуку відповіді на постійні зміни зовнішнього середовища й за допомогою відповідних заходів забезпечити життєздатність. Серед подібних змін мають місце, як зазначає Барановська Т.І., економічні (глобалізація ринку, його регіональна диференціація і т.д.), технологічні (поява нових технологій), політико-правові (зміни в законодавстві), соціально-культурні (наприклад, демографічні) і природно-екологічні (кліматичні умови) і т.д. [23, c.34]. Зміни в стратегії, виробничих процесах, структурі кадрів підприємства можуть здійснюватися повільно, крок за кроком, але можуть бути й різкі зміни, круті повороти, що й обумовлює еволюційний або революційний шляхи перетворень. Величезне значення в даний момент, зазначає Амоша О., має реструктуризація підприємств і організацій, що провадиться шляхом здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури управління, підтримку форм власності, здатних забезпечити фінансове оздоровлення підприємств і організацій, збільшення випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва. Розвиток спільних малих і середніх підприємств буде сприяти оптимізації виробничої реакції на потреби, виробництва й населення, що змінюються [16, с.347]. Увесь світ перебуває сьогодні в таких умовах, коли підприємства для виживання на ринку й забезпечення конкурентоспроможності змушені вносити зміни в господарську діяльність. В умовах інтернаціоналізації й глобалізації економіки об'єктивна потреба в змінах стала виникати практично повсякденно. У практиці наукових досліджень усе біль-ше уваги стало приділятися так званому “менеджменту змін” [4, с. 15]. Концепція управління перетвореннями бізнесу стосується будь-яких змін у страте-гії, виробництві, структурі й культурі як приватних, так і державних підприємств. “Мене-джмент змін”, зазначає Барановська Т.І., включає всі аспекти управління (організаційні, кадрові, комунікаційні, інформаційні) [25, c.44]. У світовій практиці накопичений багатий досвід реструктуризації виробництва, розроблені основні її моделі – вартісна, портфельна, ділової досконалості, прагматична, але поняття реструктуризації підприємств не одержало ще єдиного трактування, чіткого сутнісного відокремлення від інших понять, що характеризують процеси перетворення господарюючих суб'єктів: реорганізації, корпоратизації, реформування й ін. Джозеф Рафаель Блазн [116, c.140], Джон Д. Саліван [117, с.62], Еліс Джон [426, c.150] розглядають наслідки реструктуризації у вигляді корінних змін у діяльності підприємства, в управлінні ним, у його робочій силі й у структурі фінансів з метою підвищення прибутковості, скорочення витрат і поліпшення якості продукції. Так само реструктуризація визначається ними як “структурна перебудова з метою забезпечення ефективного розподілу й використання всіх ресурсів підприємства (матеріальних, фінансових, трудових, землі, технології), що полягає у створенні комплексу бізнес-одиниць на основі розподілу, об'єднання, ліквідації (передачі) діючих і організації нових структурних підрозділів, приєднання до підприємства інших підприємств, придбання визначальної частки в статутному капіталі або акцій сторонніх організацій” Таке трактування реструктуризації стосується підприємств незалежно від умов, у яких вони функціонують. Однак їхня реструктуризація в економіці, що трансформується від командно-адміністративної системи до транзитивної, має свої особливості, які одержали відбиття у відповідних дослідженнях учених. Головна особливість указується в роботах Б. Міллера: “Реструктуризація полягає в найбільш повній адаптації до нових умов господарювання; під час реструктуризації створюються підприємства, здатні ефективно працювати в ринковому середовищі” [278, с.150]. Окремі особливості реструктуризації, як вважають Дж. Хикс [391, с. 270], Ансофф І. [13, c.219], Дуглас Лінн Круз [116, c.340] зводяться до наступного: по-перше, реструктуризація забезпечує виживання підприємств і, таким чином, виступає у вигляді їхньої захисної реакції; по-друге, реструктуризація – націлена (крім виживання) ще й на досягнення фінансово-економічних успіхів; по-третє, деякі автори, такі як Десмонд Г. М., Келлі Р. Е. [115, c.170], Друкер П. [124, c.208], Чи Ченг, Фіннерті Джозеф [249, c.30], Модільяні Ф. [278, c.62] зв'язують її зі зміною форми власності й відзначають, що реструктуризація це – “зміна структури й системи управління капіталом підприємств під час переходу від командно-адміністративної економіки до ринкової”; “реструктуризація полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду (юридичної особи-банкрута) на користь санатора”; по-четверте, реструктуризація, як вважають Перар Дж. [315, c.160], Стігліц Дж. [365, c.203], Каді Джорд; [147, c.250], пов'язується зі зміною форм і методів управління виробництвом: “реструктуризація – це послідовне застосування сукупності адміністративно-економічних, правових, інформаційно-технічних заходів, спрямованих на усунення протиріч між вимогами ринку й застарілою системою форм і методів управління виробництвом”; по-п'яте, Грязнова А.Г. [106, c. 310], Мінаєва Е.С., Паначушина В.П. [274, c.209], Баришполець Н.П. [21, c.62], Бондар Н.П. [45, c.57] відзначають, що реструктуризація виступає як трансформація виробництва й зміна відносин з контрагентами: “реструктуризація підприємств у постсоціалістичну епоху обумовлює корінну трансформацію їхніх організаційно-правових форм, виробничо-технологічної структури, системи менеджменту й взаємодії з контрагентами й державою”.