Теоретичні засади еколого-економічних досліджень

Теоретичні засади еколого-економічних досліджень Процес моделювання досить складний і багатоетапний, при цьому перевага надається комплексному системному підходу. Системний підхід до моделювання деякого процесу поділяють на такі етапи [26, с. 1415]: а) постановка задачі – визначення об’єкта дослідження, мети, завдання, критеріїв для вивчення об’єкта та керування ним; б) побудова математичної моделі досліджуваної системи (параметризація, встановлення залежностей між параметрами, спрощення опису системи за допомогою введення підсистем (блоків), визначення ієрархії, фіксація цілей та критеріїв). Системний підхід вимагає від дослідника чіткого формулювання завдання дослідження, суворої логіки при побудові гіпотез та концепцій; в) перевірка адекватності побудованої моделі. Для формулювання моделі деякого об’єкта необхідно, по-перше, визначити перелік змінних моделі, тобто не фіксованих заздалегідь величин, які описують явище, що моделюється. По-друге, вказати, яких значень можуть набувати змінні та які перетворення з ними можна проводити. По-третє, вказати множину допустимих значень змінних, яка найчастіше подана у вигляді системи обмежень на ці змінні. Сукупність обмежень на змінні і є математичною моделлю системи, що досліджується. Однією із загальних та найголовніших характеристик, що містить кількісну оцінку моделі і відображає ефективність функціонування економічної системи, є оптимальність. Оптимальність тієї чи іншої економіко-математичної моделі оцінюють за допомогою критерію оптимальності – одного з фундаментальних понять економіко-математичного моделювання. Щодо конкретних економічних розв’язків моделі, то критерій оптимальності є показником, який виражає граничну міру економічної ефективності впливу на господарські рішення, порівняльні оцінки ймовірних альтернатив та вироблення найбільш ефективних варіантів розв’язків моделі. Критерій оптимальності має, як правило, кількісний характер [26, c. 14–15]. З огляду на важливу роль критеріїв оптимальності в економіко-математичному моделюванні доцільно навести одну з можливих їх класифікацій: а) за рівнем спільності (соціально-економічний, народногосподарський, глобальний, локальний); б) з урахуванням фактора часу (статичний, динамічний); в) за типами виміру (вартісний, натуральний); г) за математичною формалізацією (скалярні, векторні, адитивні, мультиплікативні, інтегральні).