Сутність та класифікація нестандартних опціонів

Сутність та класифікація нестандартних опціонів Починаючи з кінця 80-х років минулого століття, спостерігається доволі динамічний розвиток світового ринку деривативів, у тому числі нестандартних опціонів. Причиною цього стала можливість їхнього універсального застосування. Основною метою створення таких інструментів є страхування від ризику, який посилюється внаслідок змінності сучасного світового ринку та його оточення. Така ситуація вимагає створення новіших та складніших форм деривативів, які б відповідали вимогам потенційних інвесторів. Тому сьогодні все більшої популярності на строковому ринку набувають інструменти, „шиті за розміром” (tailor made). Саме такими інструментами є клас нестандартних опціонів. Як уже згадувалося опціони можуть обертатися як на біржовому ринку, так і позабіржовому. Проте нестандартні опціони здебільшого є предметами торгівлі на позабіржовому ринку. Причиною цього є нестандартизована форма цих інструментів. Вони приваблюють інвесторів саме тим, що можуть забезпечити їм індивідуальну функцію доходу. Нестандартні опціони є модифікацією та розвиненням стандартних опціонів. Від останніх вони відрізняються тим, що в них не виконуються деякі принципи, які стосуються дати погашення, опціонної премії, ціни реалізації або виду базового активу. Проблематикою нестандартних опціонів загалом займалися ряд зарубіжних вчених, серед яких слід відзначити таких: І.Нелькен [338], М.Онґ [343], К.Ревінд-рен [353]. Деякі вчені здійснювали дослідження окремих груп та видів нестандартних опціонів. Зокрема, А.Конзе [209], Ґ.Ґастінеу [241], Б.Ґолдман, Г. Сосін та М.Ґато [251], Й.Куок, К.Лау [306] та С.Смітсон [382] досліджували залежні від траєкторії опціони. Тоді як Г.Ґерман, В.Йор [244], А.Кемна і А.Ворст [298], Е.Леві [311], В.Лінетскі [315], Т.Ворст [396] та П.Занг [412, 413] концентрували свою увагу на деяких аспектах опціонів, залежних від середнього значення ціни базового активу. Кореляційні опціони цікавили таких учених: Р.Брукс [188], М.Ґарман [237, 238], Н.Пірсон [345], М.Рубінштейн [368], Р.Штульц [384], П.Занг [410]. Бар’єрні опціони досліджували Р.Гейнен, Г.Кат [267-269], Й.Тіан [386], Дж.Уеі [399] та інші. Натомість опціони з умовною премією були предметом досліджень Ґ.Ґастінеу [242] і Г.Ката [296]. Складені опціони цікавили Р.Ґеске [247]. Опціони «Гімалаї» були предметом досліджень М.Овергауса [344]. Слід при цьому відзначити, що більшість моделей оцінювання нестандартних опціонів опиралася на моделі Блека-Шоулса при збереженні її основних припущень. Одну із класифікацій опціонів запропонував І.Нелькен [338, с. 10–11]. Він поділив екзотичні опціони згідно з такими критеріями:  структура функції виплати;  величина фінансового левериджу;  ступінь залежності виплати від траєкторії зміни ціни базового активу;  кореляція між базовими активами;  тривалість часу на вибір типу опціону і ціни його виконання;  види додаткових елементів, вбудованих в опціон.