Механізм взаємодії інвестиційного менеджменту та незалежного контролю в інвестиційному проекті на підприємстві

Механізм взаємодії інвестиційного менеджменту та незалежного контролю в інвестиційному проекті на підприємстві Формування дієвого механізму підвищення економічної ефективності інвестицій у сільськогосподарські підприємства потребує визначення перспективних напрямків інвестиційної діяльності та розробки ряду першочергових заходів. На рівні інвестора для досягнення економічної ефективності інвестицій ми виділяємо наступні важливі напрямки: - застосування професійного інвестиційного менеджменту для здійснення інвестиційного проекту; - посилення контролю за виконанням інвестиційного проекту; - науково-орієнтований інноваційний напрямок інвестиційної діяльності в галузі; - мінімізація можливих ризиків інвестиційної діяльності (у вигляді більш конкретного визначення факторів ризику та його кількісної оцінки); - знаходження безризикової ставки дисконтування, яка б найбільш точно відображала можливості альтернативного вкладення капіталу; - більш широке застосування новітніх інформаційних технологій. Щоб запобігти негативному впливу на результат інвестиційної діяльності різноманітних неочікуваних факторів необхідно застосовувати методи контролю та управління. Успішний менеджмент сприяє реалізації навіть дуже ризикованих проектів. А відмінна характеристика менеджера, який вміє оперативно й адекватно реагувати на виникаючі обставини, певною мірою гарантує економічну ефективність здійснення інвестиційного проекту. Професійний інвестиційний менеджмент – це управління довгостроковими капітальними вкладеннями у конкретну галузь економіки або у розвиток підприємства, як у середині країни, так і за її кордонами [105, с. 447]. Слід розрізняти поняття "менеджмент" і "керування", адже між ними є суттєве розходження. Якщо керування виражає знеособлену систему адміністрування, за якою кожен функціонер (бухгалтер, економіст, маркетолог) на своєму рівні вирішує локальне завдання без урахування стратегічної мети, то менеджмент має на увазі наявність лідируючої фігури – менеджера, професійного керівника, який володіє спеціальними знаннями [72, с.46]. А зважаючи на те, що перехід від старої командно-адміністративної системи керування в АПК стався не так давно і не кожен керівник сільськогосподарських підприємств повністю адаптувався до ринкової системи, залучення фахівця з інвестиційного менеджменту може бути дуже корисним. Зазвичай інвестиційний проект починається з певної ідеї, що перетворюється у план заходів щодо створення нового виробництва або модернізації існуючого підприємства. Далі втілення ідеї вимагає пророблення основних напрямків діяльності, тобто проведення попередніх досліджень, які можуть бути виконані як самим інвестором, якщо він має необхідні знання, так і запрошеним менеджером по інвестиціях. Із двох зазначених варіантів переважніше другий, тому що на цій стадії необхідно професійно сформулювати інвестиційний задум, вивчити можливості й умови інвестування, здійснити попередній вибір варіанта проекту [95, с.211]. Необхідність проведення попередніх досліджень визначається тим, що розробка повномасштабного техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) є дорогим і тривалим процесом, який гарантує надання позитивного висновку про доцільність інвестування. Наступна інвестиційна фаза вимагає ще більшої участі професійного менеджера в інвестиційному процесі й складається із двох частин: проектування та будівництва (реконструкції, інновації тощо), виконання яких може здійснюватися господарським способом або на умовах підряду. При господарському способі інвестор залучає на контрактній основі проектну організацію для розробки проектно-кошторисної документації, якій видає завдання на проектування та передає схвалене їм ТЕО. Завдання менеджера на цьому етапі полягають в тому, щоб, по-перше, найбільш точно визначити й погодити із проектувальником обсяг проектно-дослідницьких робіт, стадії проектування, склад проектно-кошторисної документації, а також чітко сформулювати вимоги до технічного проекту, найважливішими з яких є спадкоємність, розвиток і деталізація основних положень ТЕО; по-друге, при укладанні договору на розробку проектно-кошторисної документації домогтися прийняття сторонами обґрунтовано справедливої ціни, з огляду на високу вартість проектних робіт; по-третє, організувати об'єктивну експертизу розробленої проектно-кошторисної документації та її приймання замовником. При реалізації проекту на умовах підряду інвестор (замовник), маючи у своєму розпорядженні реальні фінансові ресурси, залучає генерального підрядника, що відповідно до укладеного договору підряду виконує весь комплект робіт. Підрядна форма помітно збільшує потребу в послугах менеджера-координатора по інвестиціях. Відсутність знань і досвіду контрактної роботи може привести до серйозних прорахунків, як у частині оцінки витрат на здійснення всього комплексу робіт, так і у прийнятті зобов'язань сторін за контрактом. .