Вартість та особливості використання її окремих видів стосовно гірничого капіталу нафтогазових компаній

Вартість та особливості використання її окремих видів стосовно гірничого капіталу нафтогазових компаній У найбільш загальному вигляді вартість може бути представлена двома глобальними різновидами — вартістю в користуванні і вартістю в обміні [322, с. 64-65]. Вартість у користуванні – це вартість майна з погляду конкретного користувача, що вже використовує або збирається використовувати дане майно для задоволення власних потреб. Вартість майна в користуванні для цього власника визначається його індивідуальними смаками, поглядами, пристрастями, симпатіями або антипатіями. При цьому різні індивіди можуть по різному оцінити корисність одного і того самого майна. Існує безліч індивідуальних факторів, у результаті дії яких оцінка вартості в користуванні одного й того ж майна для різних користувачів може істотно відрізнятися. Отже, у цьому випадку мова йде про вартість конкретного майна для конкретного користувача при конкретному варіанті використання, і, як наслідок, вона не пов'язана з ринком. Вартість в обміні – це вартість, що проявляється в результаті відчуження даного майна на певну кількість якого-небудь іншого майна або певний грошовий еквівалент. Цю вартість ще називають міновою вартістю. Вартість в обміні відрізняється від вартості в користуванні. Принципова відмінність цих категорій вартості полягає в тому, що, як показано вище, вартість у користуванні відображає погляд на майно з точки зору конкретного власника і величина цієї вартості повністю визначається суб'єктивним судженням однієї особи. Вартість в обміні, навпаки, об'єктивно проявляється при продажу і ґрунтується на судженнях щонайменше двох сторін, що беруть участь в угоді. Більше того, вартість в обміні, як правило, не є результатом якоїсь однієї угоди між конкретними покупцем і продавцем. Вартість в обміні виражає узагальнену характеристику корисності майна як предмета обміну з позицій безлічі потенційних покупців і продавців. Висока вартість у користуванні майна для конкретного користувача зовсім не означає, що вартість цього майна в обміні буде настільки ж висока — її величина буде залежати від того, наскільки високо (або низько) оцінюється корисність цього майна ринком (але не окремим Суб'єктом). Іншими словами –тільки ринок формує вартість в обміні. Тому терміни «вартість в обміні» і «ринкова вартість» часто використовуються як синоніми. Вартість не є історичним фактом, а лише мірою цінності конкретного товару і послуг у даний момент часу відповідно до обраного поняття вартості. Прив'язка вартості до дати оцінки викликана тим, що вартість дуже мінлива у часі. Достеменним є факт, що відбувається значна зміна вартості під впливом інфляції. Окрім того, можуть відбуватися якісь надзвичайні, локальні події, що приводять до значної зміни вартості об'єкта. Нарешті, вартість завжди виступає, з одного боку, як міра корисності речі, а з іншого – як міра витрат, які необхідно понести на створення такої самої або іншої, але настільки ж корисної речі. Підсумовуючи вищесказане, пропонується уточнене поняття вартості активів гірничого капіталу – як ймовірної грошової суми, що є еквівалентом їх цінності на певну дату і за певних передбачуваних умов відповідно до обраного виду вартості. Ціна (price) є дефініцією, що означає грошову суму, яку просили, пропонували або сплатили за деякий товар або послугу. Вона є історичним фактом, тобто стосується певного моменту часу й місця, незалежно від того, чи була вона оголошена відкрито, чи залишилася у таємниці [193, с.41]. Між поняттями ціни й вартості часто ставиться знак рівності. Однак у теорії оцінки прийнято ці поняття розрізняти. Дефініції «ціна» і «вартість» не можна ототожнювати як синоніми з наступних причин: на відміну від вартості, що є ймовірною очікуваною ціною, ціна продажу є фактичною сумою коштів, отриманих взамін на право володіння, користування і розпорядження майном; чим більш істотно порушуються умови справедливого продажу майна, тим більшим буде відхилення ціни продажу від вартості в обміні. У разі термінової потреби власника майна у грошових коштах, він може погодитися поступитися майном за нижчою ціною; і навпаки, цілком можливо, що покупець може заплатити невиправдано високу ціну за майно, що задовольняє його особливі вимоги. Ціна може бути об'єктивним показником вартості тільки тоді, коли угода укладається на типових для даного ринку умовах платежу, тобто коли вона формується на конкурентному ринку, визначається сторонами незалежно, на добровільній основі, свідомо й відповідально за вчинені дії у певний період часу.