Основи системного підходу до соціо-еколого-економічної ефективності кооперування

Основи системного підходу до соціо-еколого-економічної ефективності кооперування Дослідження соціо-еколого-економічної ефективності кооперування ( ) може переслідувати вирішення різних завдань, але основним серед них є одержання відповіді на питання: чи ефективна взагалі дана форма виробничого кооперування, з екологічної, економічної та соціальної точки зору і чи потрібно її розвивати в перспективі. Практичне вирішення цього питання можливе тільки на основі глибокого аналізу тих змін у виробництві, що виникають при організації і розвитку кооперування, а також визначення впливу цих змін на кінцеві результати діяльності підприємств. У даний час одним з основних наукових принципів аналізу і синтезу будь-якого об'єкта, що представляє собою сукупність взаємозалежних елементів, стає системний підхід, який складається з розгляду цих елементів об'єкту як системи [126, с. 7]. Як свідчить сучасна наукова література з проблем системного аналізу, проведено багато досліджень, але, на нашу думку, найбільш прийнятним є визначення системи, дане В.Ф.Ситником: "З наукових позицій систему можна визначити як сукупність (комбінація, набір) взаємозалежних елементів чи частин, що утворюють єдине ціле (єдиний комплекс), спрямованих на досягнення мети" [149, с. 22]. Отже, формулювання поняття системи в розумінні В.Ф.Ситника базується на трьох основних положеннях: наявність необмеженої кількості взаємозалежних елементів, утворення єдиного цілого з цих елементів і наявність деякої мети і призначення, характерної саме для даної сукупності елементів. З позиції системного підходу наше дослідження виконується за такими етапами: 1. Визначення мети, яку необхідно досягти в результаті дослідження, і вибір критерію ефективності, що дозволяє розрізняти способи досягнення мети і вибирати серед них найкращі. При цьому обов'язково враховуються вимоги і взаємозв’язки більш загальної системи, частиною якої є наша аналізована система. 2. Проведення структурного аналізу системи, визначення призначення кожної підсистеми і кожного елемента системи. При цьому визначається поелементний склад побудови системи, виявляються властивості окремих частин і елементів. Для цього широко використовується моделювання системи [1, с. 85; 110, с.28]. 3. Встановлення характеру взаємозв'язку між елементами системи, тобто неодмінно вводиться функціональний опис системи [126, с. 37; 136, с. 14], що полягає у визначенні функціональних залежностей між елементами системи. Це дозволяє визначити характер і ступінь впливу на систему умов її функціонування для підвищення ефективності. 4. Формування рішень для вдосконалення функціонування системи з урахуванням її взаємодії з іншими системами і системою більш високого рангу. Пошук рішення виконується на основі отриманої в результаті аналізу вихідної інформації і правил вибору рішень. Система також визначається завданням системних об’єктів, їх характеристик та зв’язків між ними. До системних об’єктів відноситься: мета, вхід, вихід, обмеження, зворотний зв’язок. Вхід та вихід характеризуються кількісними ознаками та ступенем їх достовірності. Вихідна інформація є джерелом для „входу” в систему, результати – джерелом для „виходу” з системи. Методика проведення дослідження являє собою „процес”. Викладені вище принципи системного підходу покладені нами в основу дослідження соціо-еколого-економічної оцінки виробничого кооперування (на прикладі виробництва щитових елементів меблів). Оскільки кооперування являє собою одну з форм суспільної організації праці, а саме виробничих зв'язків між підприємствами, то в даному випадку має місце визначена система. Ця система розглядається як сукупність суспільних відносин на підприємствах і транспортних організаціях, що беруть участь у виготовленні кінцевого продукту і прийнята нами як об'єкт дослідження. У структуру такої системи повинні включатися підприємства, що беруть безпосередню участь у кооперуванні, транспортні організації, що забезпечують переміщення напівфабрикатів від одного підприємства до іншого та підприємства-споживачі кінцевого продукту [161, c. 5]. Оцінкою ефективності діяльності такої системи є інтегральний показник соціо-еколого-економічної ефективності. Визначення показника інтегральної соціо-еколого-економічної ефективності ( ), як оцінки діяльності кооперованих підприємств, складний процес, що складається принаймні з трьох етапів: 1. Визначення кожної складової показника соціо-еколого-економічної ефективності для усіх підприємств, що кооперуються; 2. Визначення інтегрального показника для усіх підприємств, що кооперуються; 3. Розрахунок інтегрального показника ( ) для процесу кооперування (тобто «до» та «після» кооперування).