Методологічні основи вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності прикордонного регіону в умовах європейських інтеграційних процесів

Методологічні основи вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності прикордонного регіону в умовах європейських інтеграційних процесів В комплексі завдань соціально-економічного розвитку держави і регіонів чільне місце посідає зовнішньоекономічна діяльність. Як засвідчує практика, інтенсивність зовнішньоекономічної діяльності, диверсифікація форм зв’язків із закордоном значною мірою залежить від ряду особливостей регіону. Звичайно, більший розвиток і інтенсивність зовнішньоекономічних зв’язків спостерігається саме в тих регіонах, де сформований потужний виробничий потенціал, які володіють багатими природними ресурсами, мають розвинуту виробничу і соціальну інфраструктуру. Внаслідок розширення ЄС, визначилась важливість прискорення економічних реформ в Україні за умов необхідності її швидкої адаптації до змін на міжнародних ринках. В цьому контексті і виникає необхідність формування нової моделі співробітництва регіонів України з регіонами Європейського Союзу. У економічному вимірі транскордонне співробітництво регіонів є важливим з точки зору зміцнення внутрішньої конкурентоспроможності національної економіки з орієнтацією на поступове досягнення європейських соціально-економічних параметрів розвитку з одного боку та створення у перспективі зони вільної торгівлі Україна - ЄС на основі асиметричного відкриття ринків на користь України з іншого. Реалізації цієї моделі можуть сприяти низка інструментів, які пропонує Україні ініціатива ЄС “Ширша Європа – сусідство”[138], також на якісно новому рівні розвивається вже транскордонне співробітництво у контексті Звернення Європейської Комісії “Розбудова шляху для Нового інструменту сусідства”, Плану дій Україна – ЄС [113], імплементація якого сприятиме поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС з перспективою поширення на неї “чотирьох свобод” (вільного руху капіталів, товарів, послуг і робочої сили, що існують в ЄС) і її участі у відповідних програмах Євросоюзу. Про “перехідний” статус Програм сусідства до 2007 р. свідчить і збереження для української сторони до цього часу механізмів фінансування транскордонних проектів за існуючою схемою TACIS CBC. Протягом 2004-2006 рр. було надано близько 20 млн. євро українським партнерам, задіяним у проектах, спрямованих на посилення транскордонної і транснаціональної співпраці між розширеним ЄС і його новим сусідом Україною у рамках зазначених вище програм [128]. У 2007 році була розроблена нова програма – Інструмент європейського сусідства і партнерства (ІЄСП), через яку з 2008 року фінансуються програми В Україні з метою реалізації Європейської політики сусідства. Європейська Комісія визначила наступні загальні пріоритети для Програм сусідства: сприяння економічно-соціальному розвитку у прикордонних регіонах; впровадження спільних дій, спрямованих на вирішення спільних викликів у таких сферах як охорона довкілля і здоров’я та боротьба з організованою злочинністю; підтримка ефективності та безпеки кордонів; сприяння організації та проведенню місцевих культурно-освітніх заходів. Важливо підкреслити, що 20 вересня 2004 року на експертному рівні було погоджено План дій Україна - ЄС щодо впровадження нової політики сусідства ЄС у відношенні України. У Плані зокрема зазначено, що європейська політика сусідства відкриває нові перспективи економічної інтеграції: перспектива переходу від співпраці до значного рівня інтеграції, включаючи доступ до спільного ринку ЄС і розширення участі України в основних аспектах політики та програм ЄС; збільшення фінансової підтримки; можливості поступового відкриття в Україні програм або посилення участі України у певних програмах Співтовариства, спрямованих на підтримку культурних, освітніх, екологічних і науково-технічних зв’язків; підтримка наближення законодавства України до норм і стандартів ЄС; дослідження економічної доцільності встановлення зони вільної торгівлі після вступу України до СОТ [113]. Послання Європейської Комісії “Прокладаючи шлях до нових інструментів розвитку сусідських відносин” (IP/03/922, 1 липня 2003 р.) є продовженням Послання Комісії від березня 2003 року “Розширена Європа – Сусідні країни: Нова структура відносин з нашими східними та південними сусідами”. Цей документ визначає чотири ключових завдання прикордонного співробітництва: • сприяння економічному і соціальному розвитку прикордонних територій; • спільна робота по вирішенню таких загальних питань, як охорона навколишнього середовища, охорона здоров’я і боротьба із організованою злочинністю; • сприяння розвитку ефективних і безпечних кордонів; • сприяння місцевим заходами на основі між-особистих зв’язків [130].