Економічна сутність ефективності праці в сільському господарстві

Економічна сутність ефективності праці в сільському господарстві Питання ефективності праці в сільському господарстві та напрямків її підвищення в сучасній науці розроблена недостатньо і на даний момент існує досить мало наукових робіт, в яких вона висвітлена належним чином. Серед науковців досі немає єдиної думки стосовно даної соціально-економічної категорії. Існує погляд, що категорія ефективності праці є штучною і в ній не має практичної потреби. Окремі науковці ототожнюють її з іншими, такими як „продуктивність праці” і „продуктивна сила праці”. Тому, на нашу думку, спочатку слід оглянути погляди вчених, які займалися аспектами оцінки ефективності використання трудових ресурсів, зокрема ефективністю праці, на цю проблему. Перш ніж розглядати категорію „ефективність праці”, коротко оглянемо точки зору стосовно самої праці. В загальному вигляді працю можна визначити як притаманну людині сферу діяльності по перетворенню природних, матеріальних та інтелектуальних ресурсів, які є в наявності, в необхідний для особистого або суспільного споживання продукт [146, с. 92]. А. Маршалл вважав, що праця – це будь-яке розумове і фізичне зусилля, здійснюване частково або повністю з метою досягнення будь-якого результату, не враховуючи задоволення, яке одержується безпосередньо від самої зробленої роботи [101, с.114]. Деякі науковці визначають працю як свідому цілеспрямовану створюючу діяльність; прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; як процес перетворення ресурсів природи в цінності і блага, що здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонукань; як вияв людської особистості [11, с. 14]. Праця – процес свідомої, доцільної діяльності людей, в якій вони видозмінюють зовнішню природу з метою створення матеріальних благ для задоволення власних потреб, опосередковують, регулюють і контролюють обмін товарами і благами між собою та водночас змінюють природу [116, с. 346]. Праця – це доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей [51, с. 39]. Узагальнюючи вищенаведені точки зору різних науковців, можна деякі відмінності праці від інших форм діяльності людини, які притаманні лише їй: 1) праця – це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої створюються суспільно необхідні товари (послуги); 2) праця – явище суспільне, вона притаманна тільки людині. Як неможливе життя людини поза суспільством, так не може бути праці без людини і поза суспільством [51, с. 39]. 3) праця – це процес взаємодії людини з природою під час якого природні ресурси перетворюються в матеріальні блага. 4) обов’язковими елементами праці є робоча сила і засоби виробництва. Робоча сила – це сукупність фізичних і духовних здібностей людини, що використовуються нею в процесі праці. Засоби виробництва складаються з засобів праці і предметів праці. Предмети праці – продукти природи, що у процесі праці піддаються тим чи іншим змінам і перетворюються в споживчу вартість. Засоби праці – знаряддя виробництва, за допомогою яких людина впливає на засоби праці і видозмінює їх [51, с. 41]. Але праця в сільському господарстві має ряд особливостей, які відображують специфіку галузі. В процесі праці в сільському господарстві людина має справу з живими організмами – рослинами і тваринами. Відповідно, при виробництві продукції необхідно знати і враховувати біологічні закони. На результат виробництва істотно впливають природно – кліматичні умови і якість землі. Особливістю сільського господарства є те, що праця витрачається не безпосередньо на продукт, що виробляється, як, наприклад, в промисловості та будівництві, а на виконання робіт по догляду за рослинами і тваринами. Результатом часткових затрат праці спершу є обсяг виконаних робіт (оранка, посів, культивація, збирання та ін.) і тільки після завершення всього циклу – готова продукція [64, с. 222]. В сільському господарстві на ефективність використання праці впливає також сезонний характер виробництва, обумовлений розбіжністю часу виробництва з робочим періодом. В зв’язку з сезонністю праці в сільському господарстві зростає значна потреба в робочій силі в період сівби, посадки сільськогосподарських культур і збирання врожаю. В сільському господарстві неможлива вузька спеціалізація праці. Різноманіття видів робіт і короткі терміни їх виконання призводить до того, що багато робітників в сільському господарстві суміщають ряд трудових функцій. В сільському господарстві спостерігається більш низький рівень механізації процесів праці в рослинництві і тваринництві. В аграрному секторі гірші умови праці і відпочинку. Більшість процесів праці виконуються на відкритому повітрі під впливом різних погодних і кліматичних умов: високі і низькі температури, осад, сонячна радіація, пил, бруд та ін. В сільському господарстві більш, ніж в інших галузях народного господарства використовується праця жінок, підлітків та пенсіонерів.