Трудовий потенціал галузі сільського господарства

Трудовий потенціал галузі сільського господарства В сучасних скрутних умовах господарювання на селі, які обумовлені цілою низкою причин і характеризуються недостатньою кількістю технічних засобів, низькою якістю сортного складу рослин і породного складу тварин, від кількісного та якісного рівня трудових ресурсів істотно залежить кінцевий результат сільськогосподарського виробництва. На ефективність сільськогосподарського виробництва впливає не лише його загальне забезпечення трудовими ресурсами, а й їх якісний склад. За інших однакових умов вищих результатів праці досягають ті підприємства, які краще забезпечені механізаторами (трактористами-машиністами, комбайнерами, водіями), майстрами рослинництва і тваринництва І і ІІ класів, спеціалістами з вищою та середньою спеціальною освітою [21, с. 54]. Соціально-економічна категорія „трудові ресурси” набула широкого вжитку ще в 20-х роках минулого століття. В загальному розумінні трудові ресурси – це кількість людей працездатного віку, в даному випадку мова йде про тих людей, які задіяні в галузі сільського господарства. Однак, виходячи із самого визначення даної категорії, необхідно відмітити, що вона відображає лише кількісний бік забезпечення працею підприємства чи галузі народного господарства. Тому із розвитком НТП все більше уваги почали приділяти якісним характеристикам працівників (освіта, кваліфікація та ін.). На нашу думку більш повно відображає якісну сторону працезабезпеченості категорія „трудовий потенціал”. Показник ефективності праці є узагальнюючим серед показників ефективності використання трудового потенціалу. За всі роки незалежності нашої країни з боку держави відсутня чітка і виважена політика в сфері регулювання людського фактору виробництва. Зараз досвід усіх країн з високим рівнем розвитку економіки свідчить про те, що людський аспект повинен бути ключовим в сфері виробництва. В індивідуальних якостях кожної працюючої людини полягає потенціал активізації діяльності всіх галузей народного господарства нашої країни. Всі проблеми та шляхи економічного зростання при переході до ринкового типу господарювання слід розглядати з урахуванням людського фактору. Досить часто зустрічаються випадки, коли категорію „трудові ресурси” ототожнюють з такими категоріями як „робоча сила”, „трудовий потенціал”, „кадровий потенціал”. Проте ці категорії за своїм змістом не є тотожними. Категорія „трудовий потенціал” довгий час не розглядалася як самостійна і аспекти пов'язані з нею не досліджувалися. Дане відношення обумовлене тим, що її визначення та основні положення не підходили під діючі в той час ідеологічні концепції. Вважалося, що всі робітники в усіх галузях народного господарства працюють з максимальним рівнем ефективності і в підвищенні їх трудового потенціалу немає практичної потреби. Якщо і ставала необхідність покращити якість праці, то зазвичай робота в цьому напрямку обмежувалася ідеологічними заходами. Незважаючи не неодноразові декларації про головну роль окремої людини в суспільстві, її можливості в підвищенні ефективності виробництва були зведені до мінімуму.