Визначення дефініцій «інвестиційна діяльність» та «інвестиційна привабливість»

Визначення дефініцій «інвестиційна діяльність» та «інвестиційна привабливість» Розвиток підприємств в Україні зумовлює активізацію інвестиційної діяльності. Створення привабливого інвестиційного середовища є актуальною проблемою інвестиційної діяльності на сьогодні. Через несприятливий інвестиційний клімат, що пояснюється недосконалою законодавчою базою, нерозвиненими фондовим ринком і фінансово-кредитною системою, високим податковим тиском та неефективним використанням амортизаційних відрахувань, річні обсяги інвестицій залишаються на низькому рівні. Також не сприяє залученню іноземних інвестицій в економіку країни низький рівень трансформації заощаджень населення до інвестування, що призводить до відпливу вітчизняних капіталів за кордон. Важливим завданням теоретичного і практичного значення є пошук шляхів удосконалення інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання. Вибір напрямів і форм інвестування, прийняття рішень у сфері обґрунтування інвестиційної стратегії, інвестиційної політики підприємства вимагає від суб’єктів господарювання аналізувати теорію та практику існуючого досвіду у сфері формування ефективних інвестицій. Економічна природа, місце та роль інвестиційної діяльності у розвитку соціально-економічних процесів розглядалися в працях таких видатних авторів, як: А. Монкретьєна, Д. Рикардо, А. Сміта, В. Стаффорда. А думки таких авторитетних вчених, як: Т. Ман, К. Маркс, Ф. Найт, Й. Шумпетер, висвітлені в працях про джерела національного багатства та засобів його примноження. Дж. Кейнс [98] зробив великий внесок у розвиток теорії інвестицій. Питання аналізу розвитку інвестиційних процесів висвітлювали у радянській економічній літературі В. Новожилов, А. Нотки, Т. Хачатуров та ін. [143;144;205], де основна увага була приділена капітальним вкладенням. Російські вчені И. Т. Балабанов, А. Р. Білорусов, В. В. Ковальов, І. В. Ліпсіц [21;25;102;124] займаються дослідженням інвестиційних процесів в сучасних ринкових умовах. В Україні ця проблема досліджується в працях відомих вітчизняних спеціалістів, таких як: І. А. Бланк, А. В. Бандурін, Б. В. Губський, Т. В. Майорова, В. П. Оліфіров, А. А. Пересада, В. І. Щелкунов, В. В. Бондаренко, Ю. В. Каракай, В. Е. Грамотнєв, В. В. Матвєєв, Ю. В. Яковлєв, [32;22;63;132;146;153;217;221]. Зазначені автори приділяють увагу економічному змісту інвестицій, соціально-економічним відносинам і ефектам, які виникають в процесі інвестиційної діяльності. Висвітлюють найсуттєвіші характеристики процесу інвестування у національній економічній системі, методи оцінки інвестиційної привабливості підприємств, теорії інвестиційного проектування, зміст та етапи розробки інвестиційних проектів, методи їх оцінки, методи фінансового забезпечення інвестиційної діяльності. А також сучасні тенденції інвестиційних процесів у розвитку світової економіки на етапі її глобалізації, їх основним організаційним формам, механізмам функціонування. Проблемам розвитку транспортної галузі присвячено дослідження В. М. Загорулько, В. П. Ільчука, В. Г. Коби, Ю. Ф. Кулаєва, С. Г. Мізюк, С. М. Подрєзи, Є. М. Сича, В. І. Щелкунова [78;91;101;119;135;158;181;217-219], в яких висвітлюються питання активізації інноваційно-інвестиційної діяльності на транспорті, методи інвестиційного проектування та особливості їх застосування у транспортній галузі. Як свідчить світовий досвід, країнам, що розвиваються, вкрай важливе залучення й ефективне використання інвестицій для господарювання. Акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій і менеджменту, інвестиції сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, пожвавлюють ринки товарів та послуг, і, як правило, сприяють заходам макроекономічної стабілізації. Для розвитку сучасної теорії економіки, фінансів та інвестування внесено розробки М. Марковіц, П. Массе, Ф. Модільяні, М. Міллер та У. Шарп [130;131;139;207]. Формування західної наукової думки щодо інвестування здійснювалось на основі вчення про фінанси, в рамках якої сформувалась наука – інвестиційний менеджмент, яка включає три взаємопов’язаних напрямки: інвестиційна політика, управління джерелами коштів та дивідендна політика. Найчастіше вчені визначають категорію «інвестиції» як вкладення капіталу в тій чи іншій формі, в ту чи іншу справу для подальшого його збільшення або збереження.