Система індикаторів як засіб управління процесами сталого розвитку зем-леробства

Система індикаторів як засіб управління процесами сталого розвитку зем-леробства Важливим завданням теорії та практики сталого розвитку є визначення його показників, індикаторів та критеріїв. Управління процесами, зокрема сталості, передбачає визначення індикаторів стану галузі, орієнтуючись на які можна здійснювати регулювання певних параметрів. Індикатори сталого розвитку – це показники, які використовують для оцінки стану екологічних, економічних та соціальних параметрів певної галузі в єдиному комплексі. Індикатори можуть безпосередньо вимірюватися, оцінюватися, або розраховуватися з окремих показників. В сільськогосподарському секторі можна вимірювати сталість виходячи з підрозділу, підприємства, регіону, різних адміністративних одиниць (області, країни), до, навіть, глобального рівня. Проводячи моніторинг індикаторів сталого розвитку, тобто порівнюючи індикатори за певний проміжок часу, можна оцінити ефективність управління влади, громади чи керівництва підприємства з реалізації сталого розвитку. Дані моніторингу можуть слугувати для коригування пріоритетів та завдань сталого розвитку, а також методів його впровадження. Системи індикаторів для вимірювання сталості сільського господарства знаходять-ся поки що у стадії наукового обговорення. Так, розробкою чинників та індикаторів сталого розвитку агросфери займаються науковці Інституту економіки та прогнозування НАН Украї-ни. Відповідні дослідження були проведені стосовно України в цілому О.В. Шубравською та Л.М. Корсаком [158], стосовно Житомирської області в напрямку еколого-економічної зрів-новаженості регіону С.В. Мартиновим [66]. В.П. Прадун вважає, що не слід застосовувати надто велику кількість показників, оскільки виникне проблема розрахунку значимості впли-ву кожного окремого показника на кінцевий результат [96]. Побудова системи індикаторів сталого розвитку неодмінно повинна охоплювати три його основні аспекти – екологічний, економічний та соціальний. На рис. 3.1 на основі зага-льноприйнятих критеріїв запропоновано систему індикаторів сталого розвитку землеробства, адаптовану до умов функціонування підприємств Півдня України. Перелік цих індикаторів не можна вважати категоричним, його склад можна значно поширювати та змінювати згідно об`єктів та цілей вимірювання індикаторів. Так, може бути визначена тенденція до зміни індикаторів сталого розвитку одного підприємства у часі, порівняння окремих підприємств, адміністративних одиниць між собою за певний період та ін. В наступному дослідженні на прикладі сільськогосподарських підприємств Запорізь-кої області було розраховано індикатори сталого розвитку землеробства для проведення мо-ніторингу зміни стану галузі у часі. Для оцінки було виділено найсуттєвіші та найбільш зна-чимі індикатори, що визначають параметри функціонування галузі. Критеріями відбору була також значимість показників, їх вимірюваність та доступність інформації. Для розрахунку індикаторів було використано підхід, який найширше вживається у сучасних дослідженнях. Принципом побудови індексів є співвідношення показників поточ-ного стану галузі з певним базовим періодом, за який було прийнято рік умовного завершен-ня докризового етапу сучасного економічного розвитку України, а саме 1990 рік. Оскільки метою розвитку сільськогосподарської галузі є підвищення рівня її сталості, показники, дія яких має обернену спрямованість, в інтегральному індексі замінюємо на обернені. Зведені індекси сталого розвитку є середньозваженими показниками.