Дослідження побудови регіонального водогосподарського комплексу

Дослідження побудови регіонального водогосподарського комплексу Стан водних ресурсів практично визначає вирішення всіх найбільш актуальних екологічних, економічних проблем, які стоять перед виконавчими комітетами місцевих адміністрацій, що зумовлено унікальними властивостями води як компонента довкілля. В умовах інтенсивного формування виробничо-територіальних комплексів зростають вимоги до всебічного обґрунтування управлінських рішень у галузі раціонального використання і охорони водних ресурсів України. Практика водогосподарської діяльності, чинний нині механізм управління водним господарством виявилися неадекватними вимогам сучасного економічного зростання. Виникла потреба екологічного нормування господарської діяльності і будівництва з метою ефективнішого управління водогосподарсько-екологічними станами. Її розв'язання передбачає відповідне теоретичне обґрунтування практичних позицій, розробки комплексу екологічних антикризових заходів з урахуванням економічних реалій сьогодення. Багатогалузеве використання води – головна передумова формування водогосподарських об'єднань. До них входять усі без винятку водоспоживачі й водокористувачі певного річкового басейну. Вони утворюють складну міжгалузеву територіальну систему, яка поєднує у собі просторові особливості водних ресурсів у регіоні і підприємства щодо їх підготовки та використання в народному господарстві. Саме таке утворення відоме в науковій літературі як водогосподарський комплекс (ВГК). Аналізуючи суть ВГК, слід зауважити, що його утворення тісно пов'язане з масштабами водогосподарських робіт, гідроенергетичним освоєнням рік, регулюванням і територіальним перерозподілом річкового стоку, водопостачанням населених пунктів, промислових підприємств тощо. Вивчення сучасного рівня і досягнень економіко- і соціально- географічних розробок сутності і змісту поняття “водогосподарського комплексу” дало змогу Масловській Л.Ц. виділити три основних групи авторів щодо трактування даного питання [81]: 1) ВГК розуміють як використання стоку в проектувальних схемах використання рік [150]; 2) ВГК розуміють як комплексний гідровузол разом з відповідними спорудами [38]; 3) ВГК розуміють як сукупність (або систему) заходів (соціально-економічних, технічних та ін.), спрямованих на задоволення потреб усіх водоспоживачів і водокористувачів, раціональне використання та охорону водних ресурсів (А.П. Голиков, Г.Х. Исмайилов, В.М. Федоров, та ін.) [25, 33]. Згідно з ГОСТ 19185-73 ВГК розуміють як сукупність різних галузей господарства, які спільно використовують водні ресурси одного водного об’єкту [31] Отже можна стверджувати, що ВГК – це складне системно-структурне утворення, яке включає водні ресурси, водокористувачів, органи управління і контролю а також гідротехнічні споруди та характеризується визначеною функціональною, галузевою і територіальною структурами. Територiальна структура вiдображає певнi сполучення розмiщення водних ресурсiв, певнi територiальнi поєднання рiзних видiв господарського водокористування, якi склалися в результатi територiального подiлу працi, концентрацiї населення та наявних можливостей задоволення їх потреб мiсцевими водними ресурсами [38]. В склад територiальної структури ВГК входять окремi системнi елементи (регiональнi ВГК) або певнi форми територiальної сукупностi водогосподарських суб’єктiв, що представляють собою його територiальнi частини.