Основні засади системи управління витратами

Основні засади системи управління витратами Передумовою запровадження комплексного підходу до управління витра-тами машинобудівних підприємств можна назвати запровадження серійного і масового виробництва [102], яке спричинило централізацію робочої сили та ви-робничих потужностей, необхідність розподілу праці, запровадження багатоо-пераційних технологій виробництва і, як наслідок, виникнення ланцюга підроз-ділів, що виконують спеціалізовані завдання. У такій ситуації завдання контролю за виробничим процесом та забезпечення раціонального використання ресурсів значно ускладнюються, що й визначило актуальність розробки і постійного вдосконалення системи управління витратами. Найбільш комплексно та аргументовано, на думку автора, сучасна система управління витратами викладена в працях В. Лебедєва, Т. Дроздової, В. Кус-тарьова [134; 135], Т. Карпової [49], а також публікаціях Л. Попової [104], К. Щиборщ [149], Г. Степанової [126], інших вітчизняних та іноземних авторів [45; 138]. За результатами аналізу праць зазначених авторів основними завданнями системи управління витратами можна вважати: 1) визначення ролі управління витратами як фактора підвищення еконо-мічних результатів діяльності; 2) визначення витрат за основними функціями управління; 3) розрахунок витрат за виробничими підрозділами; 4) калькулювання витрат на одиницю продукції; 5) підготовка інформаційної бази для оцінки витрат та прийняття рішень; 6) визначення технічних методів і засобів виміру та контролю витрат; 7) пошук резервів зниження витрат на усіх етапах виробничого процесу та в підрозділах; 8) вибір способу нормування витрат; 9) вибір системи управління витратами. Основними функціями системи управління витратами називалися розробка (прийняття) і реалізація рішень, а також контроль за їх виконанням, які реа-лізуються через низку елементів: 1) прогнозування та планування витрат з метою мінімізації ризику підп-риємництва в довгостроковому (очікувані витрати при освоєнні нових ринків, випуску нової продукції, збільшенні виробничих потужностей і т. ін.) та поточ-ному періоді (конкретизація довгострокових прогнозів і планів); 2) організація функціонування системи – визначення виконавців і методів управління витратами, структури вихідної інформації, інструментів, а також функцій та схеми учасників системи, які мають співвідноситися зі структурою підприємства; 3) координація й регулювання – порівняння планових показників з факти-чними, виявлення та аналіз відхилень, умови коригування планових показників; 4) активізація та стимулювання – розробка і запровадження засобів впливу на учасників; 5) забезпечення об’єктивного обліку витрат; 6) аналіз результатів обліку як елемент функцій організації та контролю; 7) контроль (у тому числі за системою зворотного зв’язку) за функціону-ванням системи та виконанням запроваджених рішень. Методи системи управління витратами систематизувалися в роботах І. Давидовича [42] та А. Череп [145] Так, у роботі [42, стр. 13] методи управління витратами поділялися на загальнометодичні (спостереження, аналіз, синтез) та специфічні (групування та перегрупування витрат залежно від цілей, різноманітні методи обліку і калькулювання, математично-статистичні методи). У роботі А. Череп [145, стр, 24] сукупність методів системи управління витратами містить системи управлінського і бухгалтерського обліків, нормування, порівняльний аналіз, системний підхід та цільові програми. Відповідно засобами системи управління витратами в цій роботі вважа-тимуться інструменти реалізації вищенаведених методів системи управління витратами, незалежно від рівня їх використання – від стадії визначення вихідних даних для розробки менеджерських рішень до стадії практичної реалізації методичних підходів щодо оптимізації складових системи в конкретних центрах функціональної відповідальності.