Непрямі витрати як складова собівартості продукції

Непрямі витрати як складова собівартості продукції Чинний стандарт бухгалтерського обліку №16 «Витрати» передбачає ви-значення виробничої собівартості продукції та собівартості реалізованої проду-кції [14, п.11]. Різниця між цими поняттями полягає в тому, що собівартість реа-лізованої продукції містить понаднормативні витрати та частину загальновиро-бничих витрат, що не була віднесена до виробничої собівартості. Визначення нерозподіленої частини загальновиробничих витрат ґрунту-ється на декларуванні максимально можливого рівня непрямих витрат за умов повної завантаженості виробничих потужностей. Максимальний рівень непрямих витрат у рамках виробничої собівартості виражається відносними одиницями на одиницю обраної бази розподілу, після чого фактичні обсяги виробництва порівнюються з нормативним рівнем непрямих витрат у фактичних умовах. Змінні непрямі витрати розподіляються між одиницями продукції в повному об-сязі, а постійні – тільки в частині, що не перевищує задекларований рівень. Не-розподілена частина постійних непрямих витрат відноситься до окремої статті калькуляції в межах собівартості реалізованої продукції періоду. У рамках даної роботи характеристики розподілу непрямих витрат між витратами виробництва й витратами періоду не розглядатимуться, а поняття ро-зподілу непрямих витрат використовуватиметься стосовно їхнього розподілу між видами та одиницями продукції.