Вплив світових інтеграційних процесів на залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

Вплив світових інтеграційних процесів на залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України Досягнення прискорених темпів економічного зростання країни в сучасних умовах інтеграційних процесів значною мірою залежить від ефективної інвестиційної діяльності, яка є об’єктивною потребою для будь-якої економічної системи. Економічний розвиток у довгостроковій перспективі визначається рівнем тих інвестицій, які спрямовуються на інтенсивне розширення виробництва за рахунок розвитку науково-технічного прогресу, ефективної інвестиційно-інноваційної діяльності. При цьому основну роль у багатьох країнах відіграє залучення іноземного капіталу. У сучасній економічній ситуації завдання із залучення іноземних інвестицій визнано одним із пріоритетних для сталого зростання української економіки, її реструктуризації, розвитку інноваційним шляхом [74]. Проте, як зазначає С. Онишко, „акумуляція іноземних інвестицій не завжди залежить від властивостей фінансової системи, або грошово-кредитної політики уряду. Тут у дію вступають політичні фактори, нормативно-правові та інші. Зокрема, багато залежить від зовнішньоекономічної інтеграції України” [153, с. 365]. Саме від правильно обраної орієнтації стратегії формування механізму залучення ПІІ в Україну з різних інтеграційних угруповань, яка повинна поєднувати в собі відкритість економіки і розумний прагматизм, буде залежати обсяг ПІІ та їх ефективне використання. Категорію „інвестиція” можна віднести до найбільш вживаних понять як у науковій економічній літературі, так і в повсякденному житті. Проте, незважаючи на достатню вивченість, вона однозначного трактування не має, тому потребує певного уточнення, розкриття сутності цього основного поняття. В економічній енциклопедії інвестиції (лат. іnvestio – одягаю) визначено як довготермінові вкладення капіталу в різні сфери та галузі народного господарства всередині країни та за її межами з метою привласнення прибутку [67, с. 630]. У підручнику „Економікс” інвестиції визначаються як „витрати на виробництво та накопичення засобів виробництва та збільшення матеріальних запасів” [124, с. 77]. У іншій відомій фундаментальній праці інвестування в широкому розумінні визначається як процес розлучення „з грошима сьогодні, з метою отримання їх більшої суми в майбутньому” [228, с. 87]. Натомість аналітики Лоренс Дж. Гітман та Майкл Д. Джонк стверджують, що інвестиція – це спосіб розміщення капіталу, який повинен забезпечити збереження або зростання вартості капіталу і принести позитивну величину доходу [119, с. 107]. Інші зарубіжні вчені Долан Е. Дж. та Ліндсей Д. інвестиції визначають як збільшення обсягів капіталу, що функціонує в економічній системі, тобто збільшення пропозиції виробничих ресурсів, здійснюваних людьми [61, с. 55]. Нарешті, за образним висловлюванням відомого ультраліберала, американського економіста німецького походження Людвіга Мізеса (1881 – 1973), інвестиції – „це оплодотворення економічно відсталих народів багатством більш передових націй” [137, с. 49].