Державне регулювання діяльності інвесторів-нерезидентів

Державне регулювання діяльності інвесторів-нерезидентів Потенційно держава має великі можливості впливу на економіку, може стимулювати або стримувати розвиток тих чи інших виробничих відносин, впливати на структуру виробництва і споживання, тим самим виконуючи як прогресивну, так і регресивну роль. Про позитивну роль держави у реформуванні національної економіки, здатної забезпечити високу результативність цього процесу, свідчать численні приклади зі світового досвіду. Так, післявоєнне реформування Японії та Німеччини, а також кардинальні зміни в економічному розвитку ряду країн Південно-Східної Азії й Південної Америки стали можливими лише за активної свідомої участі держави. В умовах неврегульованості прав власності, недосконалого законодавства, податкової системи, високого рівня корупції та бюрократії, слабких суспільних інститутів і нерозвиненої інфраструктури, які наявні в Україні, крім ринкових механізмів, держава, як єдиний політичний і правовий суб’єкт, який має весь спектр владних повноважень, повинна формувати стратегію розвитку національної економіки, спрямовувати ПІІ в русло національних інтересів. Держава, яка має всі правові та фінансові функції управління, може забезпечити умови для ефективної діяльності інвесторів-нерезидентів. Державне регулювання економічної діяльності іноземного інвестора – система законодавчих, виконавчих і контролюючих заходів, які здійснюються правомочними державними установами з метою пристосування внутрішньої соціально-економічної політики і податкової системи до потреб співпраці з іноземними інвесторами. Одним із основних методів державного регулювання притоку ПІІ в Україну є використання фіскальних (податкових) інструментів. Під фіскальним регулюванням інвестиційної діяльності нерезидентів розуміємо нормативно-правове втручання державних органів у інвестиційні процеси з метою впливу в заданому напрямі на діяльність інвесторів засобами оподаткування та податкової політики. Як стверджують С.П. Ріппа, Н.П. Пелепей, „основне завдання фіскального регулювання пов’язано із встановленням пропорцій розподілу нагромадження, що забезпечує максимально можливе задоволення потреб суспільства як на макро-, так і на мікрорівні”